***
З того часу як Бог - демон у Чорних Доспеках прокинувся від свого багатомільйонного сну, він вперше відчув такий лютий гнів. Коли він нищив міріади живих істот у Мірі Тяньюань, його обличчя завжди залишалося безстрастним, адже ці нижчі створіння були негідними викликати в нього хоч якісь емоції.
Але тепер через І Юню він раз за разом терпів невдачі. Тричі несподівані атаки, Демонічний Бог у Чорних Доспеках був вражений тим, як досконало І Юнь вибирав моменти — саме тоді, коли ворог був найбільш вразливим і не переймався жодними тривогами. З надзвичайною силою демон просто не міг її застосувати!
А щодо їхнього четвертого зіткнення, Демонічний Бог у Чорних Доспеках навіть відмовився від лікування і зосередив усі сили на полюванні за І Юном, але отримав такий безглуздий результат.
Усі дев’ять чоловік були викрадені Іню, а Демонічний Бог у Чорних Доспехах згадався лише в останню мить, наче щойно прокинувся від сну. Він, настільки високе створіння, виявився обдурений жалюгідним смертним!
Зморений океан душі демонів бурили, а в глибині його очей лунала думка про зцілення!
— Убить! Вбити! Вбити!
У Чорних Доспеках спалахнув яскравий рев демонів. Гори розвалилися, земля розверзалася, птахи й тварини гинули на місці! Ці істоти не могли винести волі, схованої в крикі монстра. Під ударом його наміри вбивства їх тіла розпадалися, а плоть і кров вибухали!
Демонічний Бог стояв у небі з розчавленим диким волоссям і списом в руці. На його доспіхах один за одним проступали численні спотворені обличчя, ніби намагаючись вирватися назовні. Ті, хто страждав від душі були воїнами, яких він колись убив і запечатав. Лише ті, хто мав достатньо сили, отримали честь бути запечатаними в цих доспеках і серед них був Прародитель Шенту.
Кривавий туман застирав очі, що приголомшувало бажання вбивства. Гнів демонів змусив виміряти саме небо!
У Башнші Пришестя Бога і Юнь відразу відчули, як на нього обрушилося величезний тиск! Однак на той час Юнь вже встиг утекти. Він відчув лють демонів у Чорних Доспеках, перебуваючи за десять тисяч років.
У ту саму мить, коли була викопана остання жила Інь, і Юн негайно зіснув всередину вежі Пришестя Бога та відлетів геть. Він добре розумів, що знищивши місце вилікування ворога і остаточно вигнав його в куток. Тепер демонічний Бог збудиться бажанням будь - якою ціною вбити його.
І Юнь керував Башнею Пришестя Бога, закривши будь-які коливання енергії і активувавши маскуючу форму артефакту безшумно розчинившись у порожнеті. Сам же він, стискаючи в руці Древесину Мертвої Душі, закрив очі і занурився у медитацію.
Навколо Мертвої Душі було дев’ять маленьких чорних драконів — закони енергії Інь, які він вибирав. Дивлячись на них, Юнь раптом відчув, що в майбутньому цей скарб може вирости і стати його вірним та могутньою зброєю.
Але тепер він був занадто загадковим, щоб дізнатися про це. Хоча він міг спиратися на неї, щоб постояти правдивий намір Ув’ядання, але все ж таки мав усвідомити справжню суть Дао — небесного бога, захованого в самому дереві.
Тепер, поглинавши закони енергії Інь, Древесина Мертвого Душі почала витлумачувати ще загадковіші ауру. Лише на мить було видно, як свідомість була готова повністю зануритися в неї. А коли вона піддалась впливу, її життя поступово виснажувалося і він, мабуть, перебував на межі смерті.
Мертва Душі була зловісним і дивним артефактом. Поступово вона стала все більш урівноваженою з І Юном. Ніхто, крім нього, не міг би навіть утримати її в руках — чужа життєва сила миттєво випарувалася б.
І Юнь зосередився на поглинанні таємниць Древесини Мертвого Душі та переплавки дев'яти жив Їн. Він не спішив воювати з Богом - демоном у Чорних Доспеках. Він мусив вимотувати ворога нескінченними нальотами і раптовими атаками, доводячи до того ще більшого сказу та божевілля, позбавляючи його будь - якої можливості загоїти рани.
Нехай розгублений Океан душі занурюється у ще більший хаос, поки сам Юнь буде поступово рости і вдосконалюватися в цих сховках, готуючись зійти з демонічним Богом обличчям до обличчя.
Однак... Бог гордого демонізму не дозволив І Юні продовжувати себе вічно. Для нього і Юнь залишався нижчим. Цей нікчемний чоловік не тільки обдурив його, але й насмілювався залишитися поруч, ховаючись і спостерігаючи за їхньою реакцією.
— Вбивати!
Демонічний Бог у Чорних Доспеках з силою помахнув списом. У мить небо потемніло, гірські хребти вибухнули в пил і земля розкололася. Земля на відстані 10 000 чи перекинулась догори дном! Наповнилась люта атакою демонів, яка могла зруйнувати світ і задушити будь - кого!
Будучи всередині Вежі Приходя Бога, І Юнь здригнувся від розмаху цього божевілля. Навіть коли йому було десять тисяч років, він відчув, як забурила його власну енергію. Хоча ця віддаль була далекою атакою, Юань все - таки дуже розчарувалася. Проте Юнь не міг ані стримати шок, щоб запобігти останкові хвилі.
Інакше Юань відбила б захисну силу вежі. Це могла б бути лише незначна частина, але демонічний Бог у Чорних Доспеках міг би все одно це помітити. Його рівень відчував кожну частинку випущеної ним сили. Цей удар був лише перевіркою, спробою виманити І Юню.
Це змусило Юня здригнутися. Він знав, що демонічний Бог сильний, але не очікував одного удару від пораненого, який може знищити цілий край і накрити площу в десять тисяч чи більше разів у надії поразок енергії Юань визначити його місце. Така сила справді вразила уяву.
Після цього в Чорних Доспеках удар на тіло демонічного Бога полохався м’язи, і з багатьох ран струмилася кров. Але це видовище не робило його жалюгідним, а лише насилу!
Хоч би довкола нас був простір, демонічний Бог світив холодними й шаленими очима. Його нищівний удар по площі не допоміг знайти Башню Прихід Бога і навіть тим більше виявити І Юня.
Він знав, що цей чоловік сховався голоходом. Навіть якби демон продовжував атакувати, ризикуючи загоїти рани, ворог просто проігнорував би це. Людина могла б навіть відкрити Божу захисну форму Прихідної вежі, дозволивши шаленій енергії пройти шлях і завдати їй легкої шкоди, щоб не видати себе.
Лукавий, хитрий і боягузливий, як щур!
Демонічний Бог стиснув спис. Цей нікчемний чоловік зводив його з розуму. Він ніколи не зустрічав такого ворога, який діяв усупереч усім правилам. Його поведінка була надзвичайно обережною і безсоромною до краю!
Як міг невгамований і гордий Цин'ян-цзюнь вибрати собі такого підлого наступника?
Холодний погляд демонічного Бога звиснув, і раптом він пильно вдивляється у певному напрямку.
У тому боці... Демонічний Бог пам’ятав, що перед тим як вистежити І Юню він виявив молоду дівчину з Раси Пустота, яка мала родовід 12 - го року правління Небесних Імператорів. І Юнь та ця дівчина спочатку були разом, і їх зв'язували близькі стосунки.
Демонічний Бог у Чорних Доспеках був безмежно гордим. Він не хотів вести безглузде протистояння з нікчемним створінням у цих безплідних землях і дозволити, щоб воно й далі висміювало його. Його гнів повинен був впасти на чужі плечі.
Демонічний Бог у Чорних Доспеках подивився в той бік, і на його устах заграла шалена подушка.
« Я вб’ю цю дівчину з Рози Пустоти і виріжу весь її народ. Подивимося, чи зможеш ти і далі відсиджуватися в тіні!»
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv