Усі, що зібралися в горах і великих Топах сили Раси були надзвичайно могутніми. Якщо б вони погодилися простягнути руку допомоги Розі Пустоти, то в наступній боротьбі з Богом - демоном у Чорних Доспехах могли б виникнути примарні шанси на провал цієї безнадійної ситуації.
Битви юрби слабих проти одного сильного можна порівняти до спроб отари овець перемогти лютого тигра. За звичайних умов, хоч би скільки овець було, всі вони приречені на загибель — прірву між ними неможливо подолати одним числом. Саме в такому становищі опинилися Раса Пустоти і раса людей перед лицем демонічного Бога у Чорних Доспеках. На тигрів чекає ліва атака отари овець.
Єдиний спосіб зменшити цей розрив і об'єднати сили слабких були формування. Якщо у нас є першокласний магічний дизайн, здатного зібрати силу всіх "овець" в одне ціле, з'явився шанс завдати болю. У мистецтві створення форм Раса людей значно перевищувала расу пустити. Расова сторона Пустоти завжди була центром астральних звірів, тоді як люди досягли великих висот в алехімії і створенні масивів. Крім того, Велика форма Безврядності Цянь, про яку йшла мова, набагато перевищувала рівень сучасних майстрів Міра Т’юань.
Ця стародавня форма отримала свій початок від Кривавого місяця, і вона передавалася з покоління в рід ще з давніх - давен. Її наймогутнішу форму могла управляти вісімом Монархами та шістьюдесятьма святими. Вона була активована, могла змінювати світ і повертати вонь та ян. Під час битви Раси людей з Демонічним Богом у Чорних Доспеках в Божественній Пустоші п’ять головних фракцій людства об'єдналися, щоб запустити її. Хоча їм не вдалося завдати шкоди ворога, формація змогла на короткий час скувати його рух і таким чином врятувати життя Раси людей.
Роза Пустота була надзвичайно потрібна для такої формування. Без неї розставлені поодинці майстра були б лише їжею для Божого демонічного — він би вбивав їх одним за іншим. Але хіба Раса могла просто так погодитись на вимоги своїх колишніх ворогів?
Велика форма Безврядності Цянь була складною і загадковою, як у Дао. Її було дуже важко створити, а тепер, коли Бог у Чорних Доспеках сіяв хаос по цілому світі, його цінність постійно зросла. Цей масив був останнім об’єктом людей, їхньою головною опорою у боротьбі і вони не хотіли передавати його Расе Пустоти.
Представники Раси Пустоти запропонували свої умови: вони виділяють одного Монарха і єдиного істинного духу Тайгу, щоб ті супроводжували людей при виході з Глубочних Гор та Великих Топей, гарантуючи їхню безпеку. Але вони просили формуацію лише на час. Але навіть на це люди відповіли зневажливою усмішкою. « На час»? А що, коли демонічний Бог знищить прапори й дискримінацію? Залишити Велику форму Безврядності Цянь означало віддати свій найчутливіший меч. Позбавлені його, люди втратили б вагу козира не тільки в майбутньому з демонічним Богом, але й у боротьбі із самою Расою Пустоти.
Це питання стало предметом запеклої суперечки. Хоч би як там було, у війні з Демонічним Богом Расе Пустота довелося б принести великі жертви. І хоча цей ворог був загальним, Попередня Королева Дикоші чудово розуміла: поки вони будуть битися на смерть, люди з радістю відсидяться осторонь, спостерігаючи за смахом тигрів. Для Раси людей такий наслідок був би ідеальним, вони могли таємно сподіватися, що Раса Пустота знищить демонів ціною життя усієї еліти.
Знаючи про ці наміри, королева не могла дозволити своєму народу загинути заради користі людей. Роза Пустоти була готова стояти до кінця заради свого боргу, честі і Цзян Сяжу, але з якою статою вони повинні жертвувати собою самі, поки люди користуються всіма перевагами та можливо навіть готуються стерти Расу пустилота з лиця землі після перемоги?
Отже, Попередня Королева пустища висунула ультиматум: люди можуть піти під захист Монарха, але Велика форма Безпомірності Цянькунь повинна залишитися. Така ж жорстока позиція викликала лютий опір серед старійшин Раси людей. Суперечка загнала людей у глухий кут, і вони висунули умову, яку Раса Пустота не могла прийняти.
Расі людей тепер потребували найбільшої бойової сили, яка могла б забезпечити їх виживання. Вони вимагали, щоб три Монарха Раси пустили разом з трьома Істинними духами Тайгу воювали на стороні людей. Щоб гарантувати їхню відданість, вони наполягали на емоційному контракті. Це мало бути не звичайний договір, а найсуворіший з усіх контрактів рабської угоди. Тільки так люди могли їм довіряти, інакше всі умови втратили сенс.
Троє Монархів і три істинних духи Тайгу були еквівалентні шести практикам рівня Монараху. Це могло б хоч трохи компенсувати втрату формування. Тим часом, їхні майстри масиву продовжували б вивчати секрети Великої форми Безвиході Цянькінь для майбутнього створення копій. Хоча вони могли б і поступитися оригіналом у силі, але кілька таких масивів можуть стати в пригоді.
Ця вимога призвела до люті розпущення. Для обох рас Монархи були вищими фігурами, що несли долю народів. Зробити Монарха рабом? Це було ненавмисним образою. Крім того, втрати трьох Монархів і трьох справжніх духів Тайгу мало б зробити війну з Богом - демоном.
Але насправді неприйнятним і обурливим для Зверхньої Королеви Пустоші стало те, що першим у списку Монархів, яких люди хотіли бачити своїми рабами, стояло ім'я Пастушка. Вони наважилися посягнути на нього!
У Расі Пустота Пастушок займав виняткове становище, поступаючись лише Королевою. Він завжди був відданий своєму народу, боровся за нього у Мірі Тяньюань. Ні для Раси Пустоти, ні для Королеви, ані ради Цзян Сяожу він не був звичайним співплеменником. Але для людей ім’я Пастушка греміло всюди. Коли вони внесли його до списку, то явно переслідували не тільки стратегічну вигоду, але й тих людей. Заставити таку горду людину стати рабом було гірше смерті.
Королева навідрез відмовилася. Але люди також виявили твердість: не могли бути промовними, коли диск програвав. Від самого початку суперечки Пастер не проколов ні слова, просто мовчки слухаючи аргументи сторони. Він жив довго і звик до поглядів, сповнених ненависті та страху. Колись він був втіленням Раси пустити для людей — грізним, могутнім і безжальним. Ніхто, включаючи його самого, не міг повірити, що така людина може стати чиїмсь слугою.
Однак через півгодини після того, як суперечка остаточно зайшла в глухий кут і переговори були на грані провалу, Пастушок повільно піднявся з місця. Кожне слово він сказав:
— Тільки я один. Я підпишу контракт і буду битися за вас тисячу років.
Слова були короткими, але їхня втрата була надзвичайно високою. Він схилив голову. Раса Пустоти не могла просто знищити їх і забрати масивний масив. Залишився тільки компроміс.
Для такого Монарха, як Пастушок, життя якого було нерозривно пов’язане з честю, почесна смерть в бою була куди ціннішою за контракт раба під керівництвом людей. Але зараз, заради Цзян Сяожоу і заради свого народу, він вперше за десятки тисяч років смирив свою гордість і прийняв це найбільше приниження.
Цзян Сяжу і Попередня Королева Пустоші відчували невимовний біль у серцях, дивлячись на цю жертву. Однак люди не виявляли співчуття. Лише Пастушка не могла замінити Велику форму Безврядності Цянькун, здатної об'єднати енергію всіх людських Монархів.
У цей момент терпіння передових Королеви Пустоши підійшло до кінця. Вона була на межі вибуху. Люди також не збиралися відступати, бо майстер Сюаньху раптово випустив свою ауру на знак протистояння Тойем Аватари. Це була відкрита загроза: Сюаньху натякав, що коли справа дійде до крайнощів, то вони можуть застосувати саму велику форму Безсучасності Цянь.
Така міждоусобиця була б катастрофою, яку ні люди, ані Раса Пустота не змогли б пережити. І саме в цей критичний момент з'явилися Юнь і Лінь Сінтун. Їхня присутність миттєво змінила атмосферу в залі.
Раси людей і Юнь Сінтун були такою грізною силою, що могла повністю зруйнувати баланс. Ніхто не мав ілюзій, що І Юнь залишається нейтральним. Їхня угода була непередбачуваною. Навіть Велика форма Безврядності Цянкунь могла бути марною проти них, бо для її розвертання потрібен був час. І Юнь і Ліні Сінтун, об'єднавшись з Расою Пустоти, не дали б їм такої можливості.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv