***
І Юнь і Ліня Сінтун спокійно увійшли в гігантську вежу. На першому її ярусі був переправний масив, і варто було зробити в нього, як спалахнуло світло, тому вони миттєво опинилися на самому верхньому рівні.
Тут стояв головний зал, який дуже легко обійшовся. У центрі стояв великий круглий стіл з чорного каменю, навколо якого були розставлені масивні стільці з холодного заліза. Кожен стілець був влитою на підлогу, і їх розташування суворо визначало статус сидячого.
Коли Юнь ввійшов у зал, то спершу подивився на місце навпроти входу. Згідно з традицією, центральне місце для дверей вважалося почесним. На даний момент три таких крісла пустіли.
Навколо сиділи поділені групи з понад десяти знаменитостей світу Тяньюань. Їхній настрій був різний. Більшість вітали І Юна ввічливими усмішками, але також знайшли тих, хто зреагував холодно і лише побіжно глянув на ті, що прийшли й повернулися до своїх діл.
Реакція цих людей не зворушила І Юна. Хто знає, що насправді приховувалося за усмішками тих, хто привітався з ним - можливо, вони вже обдумували, як прирізати його тут і забрати всі цінності.
Незабаром Юнь відчув на собі гострий, пронизливий погляд. Серце його гукнуло, і він підняв очі. Ближче до центру, тільки через одне крісло від трьох порожніх місць сидів чоловік середніх років у зеленій одежині з нефритовим кільцем лучника на пальці. Він присоромився дивився на І Юня і Лінь Сінтун.
Хоча він виглядав як чоловік середніх років, Юнь відчув, що перед ним старий монстр. Причиною цього було те, що від нього майже не виходило життєвого потенціалу.
Старі люди могли підтримувати моложачий вигляд лише завдяки мистецтву краси. Справді, для майстрів бойових мистецтв тривалість життя була малозалежною від вигляду. Багато жінок-практиків, захоплені красою, до самого кінця залишалися в вигляді чудових молодих дружин, трати величезні ресурси і навіть жертвуючи частиною своєї енергії заради цього. Проте в останні роки чи два життя вони старіли швидко: шкіра покривалася глибокими зморщками, волосся біліли і тіло тремтіло перед тим, як воно повністю зникло.
Помітивши, що І Юнь поєднав погляди чоловіка в зеленому, Ліні Сінтун передала йому у думках: « Ця людина на зеленій землі - Прародитель Шенту».
"Прародитель Шеньту?"
У очах І Юня спалахнула холодний блиск. Так ось хто. Те, що він зайняв місце близько центру столу явно вказувало на його могутню силу.
Крім того, І Юнь міг відчути рівень культивації Прародителя Шента. Це була стадія, вище від Сфери відкриття Істока — Царство славетних небес.
Шлях майстра починається з закалки тіла: від Сфери Смертної Крові до Кулі Пурпурової крові. На основі Юань можна закласти основу для фізичного фундаменту. У основі Юань висаджується Насіння Дао, з якого виростає Боже ім’я. І якщо це дерево продовжує рости, пронизуючи небесні висі і досягаючи самого небесного Дао, воно простягає шлях до неба.
Тому стадія, наступна за відкриттям Істока, і отримала назву "Презвизденні небеса".
У світі Тяньюань люди, які досягли цього царства, не мали жодної надії на майбутнє. Навіть серед генія великих сил, які мали право вступити в союз Небесної Крові, імовірність досягнення Царства Пресихів Небеса у нормальному розвитку становила менше одного відсотка.
Таких людей у Мірі Тяньюань вважали Монархами, Великими Імператорами чи Прародниками. Тільки вони були правдивими світовими вершинами, великими особами, чиї руки зосереджені на владі над життям і смертю мільйонів людей.
Саме існування майстра Царства Прізвищених Небес було критерієм для визначення сили першої ранги. Секта Ліхо і Шент були високої думки про себе завдяки таким Прародителям.
Через втрату багатьох стародавніх наслідків і обмеженість ресурсів прорив у Царство прославлених Небес вимагав не тільки залежного таланту, але й певної додачі. Щоб досягти навіть початкових етапів цього царства, зазвичай один майстер мусив виснажувати удачу і накопичувати першокласні ресурси за сотні тисяч років.
А що сказати про середню стадію? Це було майже неможливо.
Оцінивши Прародителя Шенту, Юнь дійшов висновку, що той перебуває на початковій стадії Царства Пресвиджених Небеса, хоча й вважається дуже сильним серед рівних.
Насправді через крайню нестачу справжніх майстрів багато практик, які ще не досягнули Царства Пресихів, але вже були на « півкулях» Монархами. Врешті-решт, "Монарх" - це лише титул, форма ввічливості. Називати майстра півкуля славних Небес Монархом, Прародичем або Великим імператором було звичайною справою.
Отже, людей з титулом Монарха в Мірі Тян’юань було набагато більше, ніж правдивих майстрів Царства славних небес. Для молодших поколінь їх рівень був настільки високим, що вони не могли його розпізнати; ніхто не знав напевно, хто є справжнім майстром, а хто - лише « послухом ».
Прародитель Шенту переступив поріг Царства Пізденних небес десятки тисяч років тому. Саме тому Пастушок не зміг здолати його в минулій сватці.
І Юнь дивився на Прародителя Шенту, і той дивився. Старик задумано потер підборіддя, і в його прищурених очах промайнув глибокий, багатозначний сенс.
Ніхто не знав, що сталося в душі цього старого чоловіка, чия сім’я звинуватила І Юна і чиєї улюбленої потомки Шенту Наньтяна, той власноруч вбив.
« І Юнь, здається, рада старійшин Тяньюань не запросила нас з добрих спонук. Людина поруч з Прародитель Шенту... Якщо я не помиляюся, це стара Ліхо з Секти Лихо".
Після слів Лінь Сінтун І Юні трохи змінив свій погляд. Біля Прародиеля Шента сиділа стара в сірих бавовняних одежах. Її сиве волосся було недбало зібрані в пучок і скріплені простим дерев'яним шпилькою.
І одяг, і сама шпилька виглядали дуже гілками. Якби І Юнь не мав надзвичайної сили бачити справжній рівень культивації, ця жінка здалася б йому найсприятливішою сільською старухою, яку можна зустріти в будь - якому глухому селі.
Коли Юнь і Ліні Сінтун увійшли в зал, то принаймні унаочнився їхній погляд. Ця ж стара жінка, поклавши чай з чаю повільно, не помітила їх.
Важко було уявити, що ця стара належить до Секте Ліхо, яка мала криваву ворожість з І Юном.
Серед цієї групи старих монстрів з різними задумами і Юнь разом з Лін Сінтун спокійно оселився прямо посеред них.
Однак атмосфера в залі була холодною. Окрім кількох знаменитостей, які хотіли зав’язати стосунки з І Юном та обмінятися парою люб’язних людей, інші не мали наміру мовчати.
Поступово всі затихли, і навіть ті, що обмінювалися вітаннями замовкали. Коли тиша в залі стала майже дотиком, а навіть гнітючою, три фігури вийшли з біженого приміщення.
Двоє чоловіків і одна жінка попрямували прямо до центрального місця за круглим столом.
Вони подивилися на І Юня і Лінь Сінтун. Чоловік і жінка усміхалися, тоді як третій чоловік залишався абсолютно безстрашним.
І Юнь злегка задумався. Безсумнівно, ці троє були розпорядниками Ради старійшин Тян’юань.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv