Ця Башта Божа пришестя була величною, точно недосяжна до гір. Коли вона впадала, то впала і дала свою силу.
Від цього єдиного удару-посилання в порожньому пустоті виникла нескінченна безліч тріщин!
Божественне світло сяяло все довкола. З вежі доносилися розкати таємничих пінопній, а навколо неї безперервно формувалися і множилися загадкові закляття-символи.
Через лічені миті у всій чорній порожньо згустилися золоті символи. Навіть члени Рози Пустоти, що стояли під Лінею Сінтун, побачили це дивовижне видовище.
За межами їхнього захисного щита безліч золотих символів кружляли у повітрі, наче золоті бабки.
Це...
Генії Раси Пустоти були вражені до глибини душі. Вперше після того, як вони потрапили в цей чужий простір, побачили світло. У просторовому лабіринті простір настільки спотворений, що двоє людей, які стояли в 2 -3 метрах одна від одної, не могли навіть підтвердити присутність один одного.
— Вдали золота башта! — Раптом закричав один з хлопців Раси Пустоти.
Усі підняли очі і дійсно побачили на самому краю далекого небосводу сяюче золотом Башню Божу.
Вона здавалась нескінченно далекою, але навіть на такій величезній відстані її вигляд виховував душу.
У просторовому лабіринті через викривлення простору навіть світло блокувалося. Але перед лицем цілковитої могутності сяйво вежі Приходу Бога розвіяло всю темряву.
Раптом усі « золоті бабки», які пурхали в повітрі, кинулися на бік вежі Пришестя Бога.
« Стрекози» летіли настільки швидко, що зливаються в золоті нитки і поставили всю темну порожнечу спати яскравим світлом!
Багато членів Раси Пустоти дивилися на це чудове видовище, як непросвітне і порожнє чужорідне місце раптом стало живим.
*Бум!
Незліченна кількість золотих символів увійшла до башти, і вся вона спалахнула світлом, сліпучим, наче сонце.
Сила Чистого Ян розкрила темряву і спотворену просторову силу. Весь просторовий лабіринт здригнувся від потужних поштовхів. *Треск-треск!* З нізвідки з'являлися тріщини, множиться і розповзаючись в усі сторони, точно павутина.
Під гучним вибухом просторових бар’єрів почали розпадатися цілі секції. У момент розпаду цих бар'єрів просторова сила, позбавляючи тих законів, розпалася і породила бурхливий шторм енергії, що нищив все на своєму шляху!
За межами просторового бар’єру гірські ланцюжки та ущелини розривалися на шматки цим штормом. Велетенські валуни постійно киснули і розвалилися у вихрі, аж поки не перетворилися на порох!
Жахливий шторм пронісся далі і з усієї сили впав на захисний щит енергії, вибудований воїнами Раси Пустоти.
Щит здригнувся від колосальних ударів. Спостерігаючи за тим, як довколишні скелі завбільшки з пагорби в момент окулярів перетворюються на попіл всередині просторового шторму, члени Раси Пустоти втратили свідомість.
Це було справжнє знищення на їхніх очах, і вони були шоковані несприйнятливі глядачами.
Багато хто запізнився. Раніше вони сумнівалися, чи варто утримувати щит енергії, але тепер, уяви собі вони себе наодинці посеред цього просторового шторму, збилися б без слідів.
Вони також раділи, що поруч була Лінь Сінтун: щит енергії, підпіплений її силою, стримував буйство шторму відносно легко.
« Але ж Чжулун... У мене дійсно була жахлива сила, і я думала про Лінь Сінтун, дивлячись на цей енергетичний шторм. Вона розуміла, що більшість енергії у штормі походить не від І Юна, а від найбільш просторового бар'єра - це сила Чжулуна.
Силу Переродженця не слід було недооцінювати. Перемога І Юня над Чжулуном була великою причиною переваг у зброєнні: той чудовий Сломанний меч стримував руки Небесної Кари Чюлуна.
На той час золота вежа, що ширяла біля краю неба, поступово розтанулася і затихла. Лінь Сінтун убрала захисний щит.
Дивившись на світло, яке мерехтіло в порожньому просторі навіть після зникнення вежі, Ліні Сінтун полегшено зітихнула. Вона знала, що та золота башта була Башнею Приходу Бога.
І Юнь отримав Башню Приступи Бога в Тайному царстві Великої Імператриці, і тепер нарешті зміг залучити її.
Нехай він застосував лише мізерну частину її сили, це все одно був підбадьорливим початком.
Коли просторовий шторм стих, а простір остаточно зруйнувався, І Юнь відкликав Башню Прихід Бога і зі блідим обличчям опустився на вершину темної гори.
Божа Башта була не тільки оселею, але також смертоносною зброєю, а її головною рисою було пригнічення і запечатання.
І використати її для руйнування простору було найкращим рішенням.
Ось тільки... за ті короткі кілька хвилин, що він активував Башню Прихід Бога, і Юнь відчув глибоке виснаження духу та сил. Розхід енергії перевищував навіть битву з Чжулуном.
Активна діяльність Вежі Божа давалася І Юню з великою важкою працею, а застосовувати її в бою було ще важче. Ворог не буде давати час на її заклик, до того ж швидкість атаки самої вежі під його контролем була недостатньо високою, через що потрапити по противнику було нелегко.
« Якщо я прорвусь у Сферу відкриття Істока, залучати Башню Пришестя Бога стане набагато простіше» - подумав Юнь, відчувши непереборне бажання здійснити прорив в Сустрі відкриттю Відкриття Істона.
Поки ці думки проносилися в його голові, І Юнь раптом помітив на сусідній вершині дівчину у багряному одязі. Її тремтять на вітрі сукні розвіялися, а чисті, наче вода, очі були спрямовані на нього.
Іссіня-чорні зіниці, сяючі і прекрасні, злегка блищили від сліз ...
— Сестриця Саяжу...
Побачивши бліде обличчя Цзян Сяожоу, яка страждала від спалювання есенції крові, Юнь відчув, як стискалося його серце. Десять років розлуки на грані життя і смерті... Ким вона стала і як жила в Расе Пустота весь цей час?
Зривнувши з місця, він пішов до Цзян Сяжу.
Відстань між двома вершинами він подолав в одну мить ...
Він розпакував обійми і міцно обійняв Цізян Сяжу.
Усміхнувшись обличчям в її довге волосся і поглинаючи свій запах, він відчув так давно забуту теплоту, що у нього запихало в носі і на очі ледь не навернулися сльози.
Її плечі були крихкими і теплі. Притискаючись щокою, Юнь відчував через ніжну шкіру тонкі плечові кістки - обіймати Цзян Сяжоу було все одно що тримати рулон м'якого шовку.
І все ж саме ці тендітні плечі... Коли Юнь тільки прийшов у цей світ, безпомічний і виснажений голодом, шажок за паростком донесли його на собі додому.
Саме ці плечі тягли на себе тягар виживання в Пустоші Юнь, де навіть груба їжа була дефіцитом. Вона ночі налаштовувала стріли і шкіряні обладнали, щоб виміняти хоча б кілька мізерних продуктів.
Перед лицем знущання і приниження клана Лянь вона мовчки терпіла все.
Колись у Чучжоу і Юнь думав, що розлучиться з Цзян Сяжу назавжди.
І тільки сьогодні, міцно притискаючи її тіло і відчуваючи це знайоме дотик, він остаточно зрозумів: все страшне позаду, і їхнє майбутнє знову належить лише їм...
І Юнь і Цзян Сяожоу стояли, застигши в обіймах. За їхніми спинами над вершиною гори висіла Кривавий місяць, схожий на диск з червоної нефриту. Її місячне світло м'яко окутав їх фігури.
На всій вершині не роздавалося ні звуку, все занурилося в тишу. Тільки похмурий холодний вітер Гробниці Душ тихо шелестів навколо ...
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv