***
На той час всі семеро на борту духовного ковчега відчули цю густу, що пробирає до кісток спрагу крові. Вона була такою холодною, зловісною і настільки сильною, що тіло молодих людей скував мороз.
Вони не знали, хто напав на них, але власник такої жахливої аури, що міг непомітно заманити їх у пастку великого масиву, очевидно, був зовсім інакшим. Наївний юнак і Юйчі Вей перебували вкрай напружені, їхні лоби покрилися іспанкою. Тітка сестер Чу Кер і Чу Цінер стали мерзенними-бледками.
- Хто це? Високі чини Союзу Небесного Дао? — тремтливим голосом запитав лисий юнак. Здійснюючи свій намір вбити, ми говорили про те, що їх навряд чи збиралися просто затримати...
Якщо це дійсно керівництво Світового Союзу Дао, то як вони могли чинити опір? Вони мали покірно чекати на свою долю.
— Брат Цзян! — Чу Кэер подивилася на І Юню. Вона не могла подумати, що його слова справдяться так скоро!
Вони не вірили йому до останнього, і тільки зараз, коли ворог замкнув їх у масиві та всюди розлилася спрага крові, зрозуміли свою помилку. Але найбільше їх вражало поведінка І Юна. Знаючи наперед, що на них нападуть, він все одно відмовився вступити в угоду Небесної Крові і абсолютно невмисно покинув Гору Цзюецзінь. І навіть зараз на його обличчі не було і тіні паніки. І Юнь тримав руку на рукояті клинка, розповсюджуючи своє сприйняття в усіх напрямках. Він був насторожі, але не відчував страху.
- Ти знав, що вони нападуть, і все ж пішов ось так... Невже ти думаєш, що зможеш протистояти верхівці союзу Небесного Дао? — З недовірою запитав лисий юнак.
І Юнь, звичайно ж, був сильним, але не мав жодного шансу проти старійшин Союзу. Це були фігури різних ліг.
І Юнь милим глянув на того, хто говорив і спокійно відповів:
- Звичайно, я не зможу впоратися з керівництвом Союзу. Але ж ти не думаєш, що заради нас, молодшого покоління, вони зберуться в повному складі?
"У повному складі?" - Положений хлопець поковтнув. Чи їм слід збиратися разом? Одного старійшини вистачило б за очі!
У цей момент...
Бам!
Розбилося оглушливе полум’я. Усі відчули величезну розчавлючу силу. Дорогий духовний ковчег розлетівся в небі у щіпки. Потік шаленої енергії захлинув, і Юань вдарила енергію. У цьому шаленому штормі молодим воїнам здалося, що їх тіла ось-ось розірве на частини. Корабель був буквально розчавлений жахливою силою.
— А-а! — скрикнула Чу Кэер. Вона була найслабшою з усіх присутніх, лише тоді, коли мала найвищу основу. Вона не могла протистояти навіть відголоскам цього вибуху, нічого вже й не кажучи про війну.
Коли їй здалося, що смерть неминуча, зверху опустився захисний бар'єр з енергії Юань, накривши її куполом.
Відбувалася серія глухих ударів. Вибухові хвилі розбилися об бар. Чу Кер, яка втратила дар мови, все ж вижила. Важко дихаючи, вона подивилася на І Юню.
— Спа... Дякую, брате Цзян.
У цей момент дівчина по-справжньому злякалася. Все сталося надто раптово. Хоча вона виросла у великому клані, її життя не було тепличним, але ніколи раніше їй не доводилось бути в центрі смертельних мук. Для шістнадцятилітньої дівчини це було досягненням не втратити самовладання остаточно.
— Стежте за собою. Скоро мені буде не до вас, — кинув І Юнь.
Він не хотів втягнути цих людей у свої справи, але розумів: якби він взяв їх з собою, то Союз Боєєвих мистецтв би ще жорстокіший. Їхнє рішення не вступати у угоду з Небесною Кровієм було мудрим, але за цей вибір їм доведеться заплатити. І всьому те, що вони взагалі колись приєдналися до союзу Небесного Дао.
Простір перед ними химерно спотворений, формуючи іссіння-чорні ворота. З них вийшли чотири фігури в білих одязі. На них були довгі, порожні балахони, їхні тіла здавалися висихаючими, а спотворені і бліді обличчя нагадували особи злих духів.
- Закони простору!
- Білі сторожі! — Майже одночасно вигукували лисий юнак і Юйчі Вей.
Білі вартові в союзі Боєвих мистецтва відповідали за виконання покарань. Вони були холодні, безжалісні і мали надзвичайну силу. Однак ті, кого вони бачили раніше, виглядали нормальними — зовсім не так страшно, як ці четверо. Від новоприбулі буквально нело аурою смерті, від якої по шкірі пробігав мороз.
— Погана справа... Це Білі вартові, які знають закони простору. І вони, здається, набагато сильніші від звичайних. Закони простору... Непередбачувані й підступні. Вони можуть пересуватися крізь порожнечу і відкривати ворота де завгодно. У нас немає жодного шансу втекти! — лисий юнак впав у відчай. Звичайні охоронці були жахливі, але просторові здібності робили їх абсолютно недосяжними.
— Закони простору не такі вже й страшні, — спокійно похитав головою і Юнь. Закони часу і простору справді могутні, але серед трьох тисяч Великих Дао вони належать до другого рівня. Ті ж закони Інь-Ян знаходяться на тому самому рівні, і між ними немає прірви.
Однак саме згадка про ці закони викликала в Мірі Тяньюань благоговіння. І все тому, що спадок просторових законів тут було практично втрачено. Практики цього світу просто не розуміли їх природи і не знали, як їм протистояти. Внаслідок цього в бою проти таких майстрів воїни Тян’юань були цілком пригнічені.
Чотири Білих вартового крижаними поглядами втупилися на групу І Юня. В їхніх темно-зелених очах мерехтіли вогники, схожі на примарне полум'я.
— Ви осквернили ім'я Божественного Владики. Смерть вам! — Заговорив один з них. Його голос був хриплим і безжиттєвим, зовсім не схожим на людину.
Чу Кер і Чу Цінер, з'єднавши руки, втиснулися один в одного. Їхнє волосся було мокрим від поту. Вей стиснув спис, кінчик якого мілко тремтів. Який ще Боговий Володар? Про яке забруднення мови?
— Ви дійсно з Союзу Бойових мистецтва? — Він підозріло запитав Ючі Вей, вражений їхніми дивними промовами.
- Не марнуйте сили. Це зовсім не живі люди, а... Трупні ша! — І Юнь обнажив клинок Гучень, бритва якого виблискувало холодним блиском.
Коли Юнь бачив Криваву Місячку все частіше, він усвідомлював, що значна частина її бойової сили - це не живі практики. Це були злі духи Інь, Трупні ша та інші нечисті істоти з душ і плоті. Головними перевагами таких створінь була здатність впадати у борг і пробуджуватися лише за криком господаря. Це давало організації масу плюсів: по-перше, так можна було накопичувати сили століттями, щоб випалювати їх у потрібний момент. По-друге, це дало змогу організації залишатися в тіні. Саме тому Кривавий місяць міг роками ховатися. Це була спільнота істот, які сплять у підземних трунах.
Лише невелика кількість живих адапти Кривавого місяця прокинулася в Союз Боєвих мистецтва і зайняли там пости. Більшість членів Союзу навіть не підозрювали, що їхня організація контролюється кров’ю луною. Про це знали лише одиниці з верхівки. Мабуть, навіть тепер багато обслуговувачів Небесного Союзу не здогадувались, що служать у Кривавій місяці, а не в угоді. І їхні контракти, які вони підписували, ймовірно, пов'язували їх саме з цим зловісним орденом. Мабуть, ці люди й досі щиро вірили в те, що Союз був створений для порятунку людства від великого лиха.
- Не живі люди? — Юйчі Вей був ошелешений. Він вважав, що зло є втіленням зла, яке зрощує лише найтьмитіші секти. Угода Бойових мистецтв, хоч і діяв жорстко, вважалася праведною силою. Як же вони могли з’явитися в такій нечистій ситуації?
І Юнь не став нічого пояснювати Чайчи Вею. Він подивився на просторі ворота за спинами чотирьох трупів і злегка похитав головою:
- Чому ти не висловлюєшся? Послав тільки чотирьох маріонеток... Ти, мабуть, думаєш, що особисто битимешся зі мною нижче твоєї гідності і хочеш всмити мене руками цих тварей.
І Юнь злегка посміхнувся. У цьому виявлялася всяка спілка і самовпевненість над верхогір’ям Союзу. У їхніх очах він був лише талановитим речником молодшого покоління, який не заслуговує особливої уваги.
— У-у-ву! — Четверта ша була раптово випущена пронизливим, занученим воюванням і одночасно атакувала.
Тисячі привидів піднялася крижаним вітром. З тіл Трупних ша вирвалося незліченна кількість мертвих душ, закриваючи небо темрявою. Це були душі живих людей, поглинуті при створенні цих монстрів, і вони несли в собі безмірну злобу та розпач. Ця ментальна хвиля впала на океани душі присутніх.
Юйчі Вей та інші п'ятеро відчули нестерпний головний біль. Вони були приголомшені цим примарним штормом і не могли протистояти, чекаючи смерті.
І в цей момент...
Дзинь!
Чистий дзвін меча, подібний до риски дракона і кишень тигра, вдарив по барабанних перетинках! Юйчі Вею та його товаришам здалося, що одночасно над їхніми вухами вдарили у тисячі храмових дзвонів. Цей громовий звук струснув їх нутро, миттєво проганяючи маніпуляцію.
Потім вони побачили спалах холодного світла. У темряві, створеній примарами, вона була немов зоряний потік Чумацького Шляху, який падав з нічного неба. Сява клинка розсіяла світ надвоє.
Бум! Бум! Бум!
Сталася черга вибухів. Ті, хто мандрує в повітрі, перетворювалися на чисту есенцію. Світло меча було незнищенне, воно ходило напролом.
Хрючись!
Горизонтальний удар розрізав саму порожнечу. Трупні ша не встигли навіть шепотіти, як їхні тіла були зрубані. Двоє тих, що опинилися в центрі, просто вибухнули, перетворившись на гору чорного гнилого м'яса і білих костяних осколків. Решта двох людей, хоч і вціліли, втратили більшість своїх тіл та відлетіли геть, їхня життєва енергія була майже повністю знищена.
- Що?
Після удару І Юня з пустоти пролунав приглушений, повний подив і несподіваності голос:
— Ты... так глибоко приховував свою силу?
Прості зміни посилилися, і з воріт повільно вийшов чоловік у довгому чорному одязі. Він завис у повітрі, і від нього виходила аура такої сили, ніби перед ними з'явилася володарка самої ночі. Його обличчя переховувало темну золоті маски з пустими окулярами — холодна й бездушна.
Слідом за ним з’явився худий чоловік, подібний до соломи. Він дивився на І Юню так, ніби змія дивилася на свою здобич, а його губи грали перед нетерпінням.
Коли ця пара побачила кутки губ і Юню трохи піднялися. Нарешті вони з'явилися. Цього разу їх було двоє.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv