***
Літній ранок над безкраєю морською гладкістю дихало миром. Вода окутала густий плісень ранкового туману, через який час від часу проносилися великі риби.
Морем зазвичай називали всі водні простори, що оточують світ Тяньюань. Однак у вузькому розумінні цей майстер використовував цю назву лише для безкрайих далеких вод на північ і захід від материка Тян’юань.
Чим глибше ви пливете в ті краї, тим більше енергії від Юань Неба та Землі стає. Там майже немає морських звірів і риби. Навіть великі ремісники Монарха, які летіли туди, ризикують залишитися без заповнення енергії, а тому не наважуються рухатися далі. Саме через це море і назвали "Буду" - непрохідним.
А щодо води, що прилягає до Міра Тяньюань, то хоча вони і з’єдналися з Морем Буду, майстер давав їм власні імена — морі Туманних демонів.
Море Туманних демонів розташовувалося на південь від Міри Тяньоан і розтягнулося на сотні тисяч. Над ним цілий рік висів щільний туман, через що здалеку воно здавалося суцільною білою пелюленою. Ці води були смертельно небезпечними, адже тут жили грізні морські монстри. Через туман і цих тварів море й отримала свою назву.
По суті, ці монстри були небезпечними астральними звірами. Вони могли легко розколоти духовний ковчег і спалювати його. Дрібні секти, що неподалік від нього, боялися усуватися в ці води. Але навіть у страху вони були змушені виходити в море.
На маленькому острові серед мори Туманних демонів прибралися півтора десятка практик у жовтому одязі. На вигляд їм було по 17-18 років. На їхніх комірах було по одному білому облаку — знак того, що вони були елітними учнями секти Байлін. Статут елітного учня сам по собі довів, що ці молоді люди мали непоганий талант.
Серед них був чоловік, який одягався в пурпурних одязі років 40-50. На його комірці були вишиті три білих хмари. Він керував цією групою молодих учнів.
Усі вони були серед прибережних скель, не мігши вдивлятися у туманну морську гладкість.
— Дядя Чжоу, ми сидимо в засідці вже цілу ніч. Чи, може, ми маємо пілюля для приманки астральних тварин надто низької якості і не можемо привабити морських тварів? - Зверталася до лідера круглолицька більшеока дівчина років 16-17.
Чоловік у пурпурному, який прийшов їй на ім'я дядько, похитав головою:
— Не торопись. Наша приманка насправді не є найкращою рисою, але зовсім не тому, що секта покушталася. Ми зробили це заради безпеки. Все ж ми зайшли в глибокі води для вашого тренування, а тут дуже небезпечно. Якби ми взяли пігулку високоранго, вона могла б привабити створіння, з яким не володіємо. Це було б катастрофою. Нинішня пігулка може привабити кровожерливих акул або морських змій небесних візерунків. З такими агресивними звірами ви, якщо вони впадуть у пастку, цілком зможете впоратися разом. Це здобич і безцінний бойовий досвід. Я буду доглядати за вами з боку, так що нещастя не трапиться. Але якщо ми випадково приманимо глибоководного левіятана, навіть я буду безсиленний.
Чоловік кричав гучно. Справді, ці води були неспокійні!
Але хоч би де був практик, його дорога завжди була в бою з астральними звірами. Чи то отримання астральних кісток для виплавки саріри або вбивство монстра, щоб формування Тотема Аватарі.
Секти в Мірі Тяньюань виживали за рахунок того, що давала їм природа: ті на материку шукали ресурси у безмежних горах, болотах і лісах, а прибережні дрібні школи були змушені ризикувати життям у морі.
Секта Байлін була саме таким маленьким школам. Однак « невелика» вона вважалася лише за мерцями цього регіону. Якби вони опинилися в якомусь божественному Царстві Тайу, то вважали б їх першокласною силою.
Група практик терпляче чекала на острові. Час наближався до полудня, але жоден астральний звір так і не з’явився. Це змусило чоловіка на ім’я Чжоу запідозрити погане. За логікою речей, у глибинах Моря Туманних демонів повинно бути повно небезпечних тварів. Чому ж не з’явилася жодна шина за 8 -9?
— Хм? Почекайте, тут щось не так! - Він різко вимовив Чжоу.
Раніше він не помічав цього, але тепер раптом усвідомив, що енергія Юнь Неба і Землі в окрузі стала підозріло щільною. Більш того, вона була неймовірно чистою. Хоча в глибинах Моря Туманних демонів і з’являлося багато чудових місць, енергія не могла бути настільки кришталево чистою сама по собі.
Молоді учні переглянулися, не знаючи, що відповісти своєму наставнику.
- Що це там? - Очі Чжоу раптом розширилися. Він був у замішанні, дивлячись на морські простори.
На півтори години туман почав розходитись, відкриваючи найкращий огляд. Вдалині, прямо над лазурною гладкістю води на висоті 7-8 чжанів, повільно обертався яскраво-синій вихрі. Він був мало помітним, не займай Чжоу сприйняття, він би його і зовсім продивився.
Дивно, але цей вихори нічого не тягнув у себе. Навпаки, він безперервно видавав енергію Юань. Очевидно, саме через нього повітря навколо нас наповнилося такою чистою і щільною силою.
- Що відбувається? Невже народжується якесь рідкісне скарб?
Серце Чжоу шалене закололося. Поява скарбів в океані не була чимось неможливим. І якщо артефакт виявиться цінним, то це стане найбільшою нагодою піднести їх секту Байлін на небачену висоту.
Однак радість Чжоу тривала недовго. Наступного разу його обдали крижаним потім, а в грудях з’явилось відчуття смертельної небезпеки. Він відчув, як під цим синім вихром починає виходити могутня сила пустиші, яка супроводжує хвилю спраги крові та злоби.
Глибокий монстр!
Чжоу затамував подих. Під лазурною водою поволі проступалися контури силінської тіні!
- Дядько Чжоу, що сталося? — Помітивши, як зблід наставник, тихо запитала зацікавлена круглолицька дівчина.
Чоловік здався, різкий шопотам наказав:
— Швидко відкрийте свою ауру! Не видавати ні звуку!
Він мав здогадатися, що скарб обов’язково приверне увагу морських володарів. Не дивно, що до їхнього жалюгідного приманки нікому не було діла. Усі створіння попрямували до аномалії. Але тепер можна було забути про скарб, бо вони були далеко від секти і не встигли б піднестися вчасно. Тепер Чжоу думав лише про те, як врятувати своє життя і захистити юних учнів.
Тим часом Юань почала виливати енергію з вихору ще більшою силою, стаючи майже дотиком. У повітрі почали збиратися і кружляти золоті іскри світла, між якими натягалася тонка фіолетова пелюшка.
Ця пелена швидко розширювалася, перетворюючись на завісу світла в кілька джгутів. Від неї явно повіяло коливання законами простору.
Що ж... Тут відбувається?
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv