Портрет Великої Імператриці вирізнялися тонким штрихом і поетичною естетикою. Здавалося, що неймовірно обдарована дівчина з любов'ю вивела кожну деталь в класичній техніці ретельно написаній пензлі.
Портрет же Цін'ян-цзюня, навпаки, був написаний розмашисто і бунтівнарскі - ніби зухвалий геній живопис створив його на одному диханні, хмелея від вина та даючи волю почуттям.
Ці дві картини дуже відрізнялися від стелі, яка абсолютно не могла бути частиною руки одного майстра.
Входячи в Башню Пришестя Бога, Юнь і Ліні Сінтун відразу помітили обидва портрети. У той момент вони лише відчули глибоку таємницю, яка в них з’явилася і поклалися на медитацію перед полотнами.
Проте сьогодні, коли Юнь та Ліня Сінтун побачили « Світри Серця Великої Імператриці», вони подивилися на ці картини зовсім по - іншому.
І Юню здалося, що картини були написані самим Цін'ян-цзюнем і давньої Великої Імператрицею. Кожен рух пензля не був пов’язаний з законами, які вони вирощували.
Озираючись на зображення, Юнь сам не помітив, як його свідомість повністю занурилася в полотно. У замішанні перед ним знову з’явилися бурхливі води Моря. Він побачив Цін'ян-цзюня, що розсікав небосвод і літав зі мечем у руках.
Одна рукою Цін'ян-цзюнь стискав винулу гарбузу-горлянку, а інша тримав довгий меч, сносячи голову Чорному воїна в доспіх. Спалах його меча пронизала небеса.
Цього разу І Юнем побачив набагато реальніше, ніж те, що записав проекційний диск. Все відбувалося прямо у нього на очах.
Це дійсно був помах, який міг розсіити море, знищити демонів і вбити богів!
Але ледве Юнь намагався збагнути суть цього удару, сталося щось зовсім несподіване. Цин'ян-цзюнь, що вбив Чорного воїна в доспеках, наче щось відчув. Він раптово обернувся і подивився прямо в той бік, де знаходився І Юнь.
А потім голосно розхвилювався, і його раскатистий сміх луною розвівся між небом і землею!
Цей епізод не було на записному диску проекцій. Один лише цей погляд спонукав розум і Юня здригнутися, а думки — раптово поміряти.
Море розмилося перед його очима. Його свідомість, подолавши нескінченний час і простір, перемістилося назад по річці історії, перенісшись в таємничий, невідомий світ...
***
Стародавнє Божевілля. Величний палац виходив вершиною прямо за хмари. Його стіни були вкриті різьбленням сонця, Місяця та сузір’їв і видовбаними величними й урочистими.
На площі перед палацом по обидва боки дороги замерли шеренги воїнів у золотих доспеках. Вони стояли нерухомо, наче масивні золоті башти, придушуючи свою могутність.
І Юнь раптом опинився в цьому дивному світі. Змінна зміна оточення і вражаюче видовище змусили його огиднути. Навіть не беручи до уваги величезний палац, лише охоронці вганяли його з тремтінням.
Сила цих воїнів була необмеженою і безмірною!
Дивно інше: жоден з охоронців не помітив народження І Юна.
У цей момент пролунав оглушливий драконячий рик. І Юнь повернув голову і побачив нефритовий духовний ковчег, в який були запряжені дванадцять рогівих драконів. Повозки швидко зупинилася, і чотири придворні служниці віддерли парчові штори. З ковчега повільно вийшла прекрасна жінка з дитиною на руках.
Немовля було пухким і світлим. Його очі сяяли нескінченний розум, і з першого погляду ми зрозуміли, що він був проникливим.
І Юнь здригнувся, дивлячись на обличчя дитини. Йому здалося, що вираз обличчя малюка чимось нагадує його власне. До того ж, з'явилось дивне відчуття, що ця дитина - це він сам.
« Чому я бачу все це? »
І Юнь залишався лише стороннім спостерігачем, що мовчки споглядав грандіозні картини: стародавній палац, могутній вартовий, запряжений драконами духовний ковчег, прекрасну жінку і дитину в її руках.
З першого погляду стало ясно, що це обитель вищого безсмертного царства Королівства. І ця жінка, і дитина на її руках мали неймовірно благородне походження та були поблагословлені самим неба.
І Юнь почувався так, наче жив у чужому житті — подібно до випробувань під час таємного правління серця демонів.
Переродження і існування інших судових процесів принесли людям унікальні відкриття...
***
- Вітаємо Вашої Святості Імператорської Величність! Дванадцятий принц народився під пурпурним сяйвом, що застигло все небо! Він має досконале тіло чистого Ян і неймовірної кісткової структури. У майбутньому його чекають великі діла!
— Мудрість Вашого Імператорського Величності не знає меж! Сучасна епоха нашої Імперії Дацень стала справжнім золотим століттям! Мало того, що сила держави процвітає і правителі всіх восьми сторін світу прибувають з даною, так само й принци є драконами та феніксами серед людей. А 12 - й принц і зовсім з'явився з ликом святого! У майбутньому, добробут Імперії Дацень прилетить до самого неба!
У вухах І Юна лунали різні, збиті промови вельмож. Йому здавалося, що він дійсно перетворився на немовля на руках жінки і дивиться на цей світ його очима.
У центрі головного залу на високому імператорському троні сидів величний чоловік, чий лис залишався похмурим і нечесним.
Від нього виходила блискуча, як південне сонце, бурлячи аура, на яку було майже неможливо дивитися прямо.
Чоловік усміхався, відчуваючи невимовну радість від народження 12-го принца. Очевидно, він мав на це велику надію.
Час текло невблаганно, і дитина поступово підростала.
І Юнь з простого глядача поступово перетворювався на цього хлопчика. Він проживав його життя, дивлячись на світ дитячими очима.
Разом з хлопцем він навчався бойового мистецтва і розумів закони. Будь - який секретний канон чи техніку запам’ятався з першого погляду і схоплював його на льоту.
У Великій династії Цянь було виховано багато видатних майстрів, які мали надзвичайну силу. Вони по черзі давали настанови хлопчику, передаючи йому все своє знання без залишку.
Сила дитини росла занадто швидко. У своєму віці він вже значно перевищував цих величних героїв, і люди не втомлювалися ним.
З самого народження, через роки дорослішання та навчання, життя цього хлопця було легким і приємним. Він був безперечним обранцем Небесного Царства.
Поступово він виріс. Цей юнак був прямим, великодушним і неприборканим; він заводив дружбу з героями всього світу та виявляв глибоку повагу до інших.
Трон Священного Імператора Великої династії Цянь не передавався у спадок, з найдавніших часів його займав найдостойніший і наймудріший. Але 12-річний принц був настільки видатним, що цей трон міг належати тільки йому.
І ось, верховний Священний Імператор провівши тисячу років на троні, зрікся влади на користь більш гідного, щоб повністю присвятити себе відокремленій культивації.
Дванадцятирічний принц успадкував трон як наймолодший правитель в історії Дацень.
На десятий рік свого правління він зустрів безсмертну діву дівчинку.
То була безпрецедентна красуня, чиста, наче нефрит і прозора вода. Вона з’явилася в Імперію Дацянь, наче світлий місяць, поєднавши неземну красу та вищий інтелект.
Дівчина не мала аристократичного походження і вийшла з самого звичайного, дрібного ордену. Але саме це викликало ще більше захоплення: те, що молода дівчина з крихітної секти мала такий надзвичайний талант і здавалося неймовірним.
Того року 12-й принц був на вершині свого життя. Він правив старою державою, тримав величезну владу в руках, був повний енергії та ентузіазму і навряд чи міг знайти рівних серед однолітків у всіх чотирьох морях.
Як багато гірляндських і неприступних дівчат намагалися здобути його прихильність, але жодна з них не змогла зворушити його серце.
Поки він не зустрів її - дівчину, подібну ясному місяці.
Її телефонне ім'я було Бай Юінь.
Вона відрізнялася від усіх інших. Просте походження надієло її невимовним чарівністю. Вона була тихою, чутливою і без найменшого натяку на гордість, а на її обличчі завжди грала тепла весна усмішка.
Він і вона разом розмовляли про бойові мистецтва та осягали Велике Дао. Познання Бай Юінь і її розуміння бойового шляху вражали правителя - зрештою, з його простим походженням мати подібну ерудицію було надзвичайно цінним.
Наприклад, він закохався в Бай Юінь.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv