Величезний вир Бездня Погреблених Богів залишався незмінним протягом вічності. Після того як півроку тому в його центрі раптово з’явилося велетенське око, серце Бездни знову занурилося у мовчанку. То була вічна, палахкотюча темрява, яка неначе бездонна паща готова пожерти саме світ.
Минув місяць відтоді, як родина Лінь покинула це зловісне місце. Протягом того часу старші були дуже зайняті й чекали. Вони боялися, що кінець буде таким самим, як у сім’ї Шенту.
Зрештою, в день Тайного царства Великої Імператриці осяяли світло. Здавалося, прохід ось-ось відкриється знову.
- Невже все нарешті закінчується?
Старійшини Великих кланів зустрілися. Після майже року очікування вони нарешті чекали моменту, коли мали пожати плоди випробування.
Сява ставала все гострішою, поки не спалахнуло яскраве світло і з Тайного царства Великої Імператріці не викинули дві фігури. Прославлені майстри Миру Тяньюань, які вже готувалися до зустрічі, впилися у них поглядами, але відразу ж їхні обличчя випали з жаху. Раптом з’явилися люди, які виглядали справді жахливо.
Вони були одягнені в лахмоті сірих мантій, їхнє волосся порізали так, що на головах залишилося лише за десяткою прядей, які стирчали наче суха трава. Плоть на обличчях наполовину згнила, шкіра свисала клочиками, а від самих тіл виходив нестерпний трупний смрад. Ці двоє виглядали так, ніби щойно вибралися з могил.
- Хто ви такі?
Побачивши цих мертвих мерців, майстер Міра Тяньюань негайно перейшов у стан бойової готовності. Те, що приходьки були чужинцями, не було чимось подібним до молодих звичаїв у Тайному царстві. Чи могли вони бути монстрами всередині володінь Великої Імператриці?
- Їх тіло, здається, мертва, але душі все ще живі... Неймовірно, щоб хтось міг існувати в такому тілі, майже позбавленому життєвих сил. При таких пошкодженнях людина вже давно б померла остаточно.
Один з майстрів звернув увагу на їхні істеризовані сірі ковдри. На лохами були вишиті два алих півмісяця. Хоча мантії перетворилися на ветош, ці півмісьці сяяли настільки яскраво-червоним кольором, ніби були намальовані свіжою кров'ю.
- Це вплив законів часу... — Несподівано заговорив поважний старий чоловік з бровами та волоссям. Його звали Баймей, і він мав певні знання про правдивий намір часу.
Закони часу були нездійснені й незбагненні. Успадковуваннях світу Т’юань рідко застосовувалися вчення, які дозволяли їм вивчати. А ті, хто міг зрозуміти їхні таємниці, були геніями, обдарованими небом.
— Законы часу? — Багато хто дивився на Баймея, не розуміючи суті.
— На їхніх тілах залишилися сліди впливу законів часу. Якщо я не помиляюся, раніше вони були запечатані в просторі, де час текло інакше. У зовнішньому світі пройшло лише кілька місяців, але для них пролетіли десятки тисяч років. Це змусило їх швидко старіти й гнити. Це дуже жорстокий спосіб вбивства: жертва проводить десятки і сотні тисяч років в абсолютній самотності та смерті тиші, повільно зів'яючи. Такий спосіб мислення може легко злитися. Дивовижно, що вони все ще живі і не впали на розум.
Оскільки вони стали такими через закони часу, значить, вони дійсно могли бути учасниками випробувань. Але в такому стані вони стали каліками. Старійшини з тривогою почали досліджувати їхній одяг, намагаючись визначити приналежність до будь-якого клану. Однак сірі мантії з кривавими півмісяцями не були такими, якими вони володіли.
Звідки вони взялися? Чи сім’я Шенту запросила таких людей?
Багато хто глянув на старійшин Семи Шенту, але вони виглядали зовсім розгубленими. Очевидно, вони самі не розуміли, ким були ці самозвані гості.
- Ви розумієте мої слова? Хто ви такі? — подав голос Шенту Цзюе. Він сказав, що Юаня має велику силу. Звичайні хлопці від одного його голосу відчували б, як кров закипає в жилах, неспроможні витримати силу звуку.
Шенту Цзюе намагався нав’язати тиск на живих мерців, але ті навіть не бігли. У їхніх сумарних очах застигло страхітливе оціпеніння, ніби вони вже давно втратили іскру життя.
— Ви знаєте цю людину? Скажіть мені, як він загинув! — Шанту Цзюе вказав на тіло Шенту Наньття. Хоча минув місяць, завдяки глибокому рівням культивації та захисній дії лікарських сарір його тіло не мало ознак розкладання і виглядало як живе.
Шенту Цзюе був упевнений, що лише сім’я Лінь не могла б вбити Шанта Нантяжка, а інші сили душевного контракту не посміли б піти проти його клана. Значить, ці двоє були під головним підозрою.
Коли сірі фігури побачили тіло Шенту Нантя, вони раптово шевили очні яблука. В ісохлих, глибоко закопаних очних рухами білошкірих зрочків вимальовувався зловісність. Здавалося, ніби ожили запечатані трупи. Навіть витворителі Міра Тяньюань відчули холод по спинах.
Не пропустивши ні слова, люди в сірому рушили до Шента Цзюе. Точніше сказати - поплили. Бездня Погребанні Богом потоки, здавалося, не діяли на них. Не роблячи зайвих рухів, вони ковзали вперед, випрямившись у весь ріст, наче привиди.
Шенту Цзюе, який був старійшиною рівня Тайшан, на власному досвіді побачив багато див. Він лише нахмурився, утримуючи прибульців в полі свого сприйняття. Але коли ті підійшли, стало зрозуміло: їхньою метою був не сам старійшина, а Шенту Нант’ян.
- Це тіло... мені... Потрібно ... — Прохрипел один з них. Його голос був сиплим і почувся, як крик вмираючої нічної птиці.
- Що? — Коли треба було віддати тіло Шенту Наньтяна, Старуха Цянішеоа вкинулася, немов стара кішка, що осіла, і закрила собою труп. - Ви шукаєте смерті!
Люди в сірому мовчали. Один з них раптово викинув надзгусток Чорного Світу. Шанту Цзюе окутав його енергією Юань і перехопив. Це був чорний нефритовий сувій на обличчі якого було вигравано складний ієрогліф « Сюз ».
Коли Шенту Цзуе завантажив у нього своє чуття, він відразу зрозумів, що це таке.
— Нефритовий сувій сарір Союзу Боєвих Мистецтво?
У Тяньюань існувало багато першокласних сил, які б'ються за ресурси та родючі землі. Щоб вижити і перемогти, деякі з них об’єднувалися в альянси. Найбільш значущим серед них був Союз Боєвих мистецтв, що розташований у центрі світу Тян’юань. Те, що вони наважилися взяти собі таку назву без будь-яких доповнень, вже говорив про їхню надзвичайну силу.
Угода Бойових мистецтв зазвичай приймала до своїх рядів секти, рідко коли зв’язуючись з кланами. Усередині нього була універсальна валюта, яку використовували як « Шаріри » з Кості Пустоти та пілюлі, а нефритові сувої сарар були свого роду вікселами. Маючи такий сувій, можна було з'явитися в штаб-квартиру Союзу і конвертувати його на відповідну кількість сарір.
Цей чорний сувій можна було обміняти на десять сарір восьмої ранги або одну Сареру дев’ятого рангу. Сари дев’ятого рангу мали надзвичайну цінність; у скарбницях Союзу деколи можна було знайти навіть такі, що могли б трохи продовжити тривалість життя майстра! Для Шанту Цзюе це була найбільша спокуса. Для Великого Імператора, навіть кілька десятків років життя значили неймовірну кількість.
Шанту Цзюе захистився. Він цінував Шанту Нантяна, але більше як ресурс, а не через родинні почуття. Молодий чоловік був мертвий, і його тіло само по собі не мало цінності для старійшин. Обміняти його на саріру дев'ятого рангу було надзвичайно вигідною угодою.
Така щедрість, сарара дев’ятого рангу за труп молодця з Сфери Насіння Дао, зробила ще загадковіші риси цих таємничих людей.
- Навіщо вам тіло? Хочете захопити тіло?
Плоть цих двох була мертва, жило лише свідомість. Для них єдиним способом врятуватися було переселення душі, і тіло генія, що зберегла йскри життєвої сили, ідеально підходило для цього.
Старуха Цянішеу побачила, що Шенте Цзює схилюється до нудьги. Її обличчя спотворене, але її статус був набагато нижчим і вона не могла перешкодити старійшині Тайшан.
Один з них без вагань кивнув у сірому. Він відіслав чорний сувій прямо в руки Шанта Цзюе. Упевнившись у достовірності артефакту, Шента Цзюе в хорошому місці передав тіло Шантові Наньтзія живим мерцям.
Ті схопили мерця своїми гниючими руками. Один з них безцеремонно розчавив щелепи Нантяна. Якби він був на місці покійного слабонервного, то з жахом воскрес би, не бачивши цих порожніх очей.
Тіло того, хто тримав Шенту Наньття, почало висточати пряди чорного туману. Цей туман ніс у собі сморід, який не міг стримати навіть морської води. Чорні нитки поволі просочувалися під шкіру Шенту Нанття, захоплюючи його тіло.
- Це Злий дух Їнь!
Багато з них мали ґрунтовні знання і швидко дізналися про це. Душі цих двох були переплавлені в основному Злих духів Інь. Їх вже не можна було назвати людьми; вони існували у формі напівлюдей-полупривидаків. Плюс цієї форми полягав у довготі та здатності жити окремо від плоті.
Смуглий хлопець, чиє тіло раніше було знищено духом артефакту Венетра Пришестя Бога, але який все ж зумів атакувати І Юня і Лінь Сінтун, теж був Злим духом Їні.
- Так це Інь Ша... Зрозуміло тепер, чому вони не помирають в гнилих тілах. Тепер тіло Шенту Нантяя стане новою посудиною для цієї сутності.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv