***
Серед безкрайних крижин і Юнь Сінтун йшли по глибокому снігу. І Юнь тримав її за руку; їх енергію Юань доповнювали один одного, створюючи ідеальний цикл. У такому стані Лінь Сінтун більше не відчувала холоду в її серці, що вона стала непридатною для життя.
Чим далі вони заглиблювались у пустище, тим сильніше ставали морозними. Енергія Чистого Ян від насіння Червоного лотоса вже вичерпалась, і тепер їм доводилося покладатися лише на власну силу проти крижаного вітру. Однак це не було для них важким випробуванням. Навпаки, Лінь Сінтун ніби прогулюється удвох під снігом.
Вона тримала І Юня за руку і відчувала глибокий спокій. Вона подумала, що її рішення самотужки боротися з долею може бути непотрібним упертістю... Вона ніколи раніше не знала, яке це щастя - коли поруч є хтось на кого можна оперитися.
Можливо... Саме в цьому і було відкриття полярних льоду для неї. Її вроджені запечатані меридіани спочатку були наслідком надмірної енергії холоду, яку неможливо було усунути. До п'ятисотрічної межі її життя цей отрута повинен був всихнути і погасити полум'я її душі. І як вилікувати запечатані меридіани - це, по суті, спосіб позбутися цієї крижаної отрути.
« Одинока Інь не росте, єдиний Ян не живе». Оскільки це фундаментальна істина Всесвіту, то й спосіб зцілення її тіла може бути в гармонії між Інь і Ян. Рік тому сім’я Шанту створила шаріру Великої Імператриці, яка нібито могла вилікувати запечатані меридіани і те лікування стосувалося також ураганів Чиста Ян.
Коли Лінь Сінтун подумала про це, то глибоко подивилася на І Юна і відчула невимовне почуття. У цей момент тепло, яке передається через руку І Юню, здавалося їй нектаром.
Не поспішаючи, вони подолали тисячі льодової пустелі. Вони йшли за руки так, ніби збиралися до самого краю світу.
Через скільки років вони побачили серед снігу річку. Незважаючи на лютий холод, вона не замерзала. У руслі текла лазурно-блакитна вода, схожа на дорогоцінну нефритову стрічку. Але найбільш вражаючим було те, що протилежний берег цієї річки був усипані синьо-білими квітами. Квітки були маленькі, а їхні стебла і листя сяяли наче прозорий лід або кришталь. Під палючим холодним вітром вони мерехтіли, пригадуючи легендарні квіти маньцзюшака, що цвітуть на берегах річки Ванчуань.
- Ці квіти... — Лінь Сінтун була глибоко зворушена побаченим. — Це не справжні рослини, це квіти, конденсовані з самих законів...
Запечатавши тіло Чистого Інь і задруковані меридіанами, Ліня Сінтун була надзвичайно чутливою до законів Їні. Вона з першого погляду виявила справжню природу цих квітів.
- Неймовірно... Закони про небо і землю в цій крижаній річці зосереджені настільки щільно, що вони стали частиною форми квітів. Справді, це чудо.
- Поглянь... Там хтось є.
Лінь Сінтун здригнулася. Вона вказувала рукою, і Юнь, проглядаючи за її жестом, дійсно побачив серед моря синьо-білих квітів примарний жіночий силует. Дівчина була одягнена в просте блакитне плаття, її довге волосся вільно розсипалися з плечей. Вона була босоніж і немов ширяла в повітрі, ледь торкаючись землі кінчиками пальців ніг. З кожним її кроком під ногами розпускався синьо-білий квітка, і незабаром вони злилися в єдиний килим. Здавалося, що всі квіти на тому березі були народжені її кроками.
Дівчина ніби не помічала І Юня і Лінь Сінтун. Вона просто повільно йшла вгору по течії крижаної річки, наче ступала проти струмка самої ріки часу.
« Це ж... та картина!» Серце Ліні Сінтун підскочила. Цю сцену вона бачила на сувої третього ярусу Вежі Пришестя Бога. Цей силует належав Давній Великій Імператриці.
- І Юнь, ти бачиш це?
Лінь Сінтун зміцняла руку і Юна, щоб піти за видінням. І Юнь кивнув:
- Бачу, але дуже туманно. Я не можу побачити її обличчя, та й сам силует то з'являється, то зникає ...
І Юню здавалося, що фігура Великої Імператриці розчиняється в нескінченній порожньоті і стає недосяжною для його очей. Але Лінь Сінтун бачила все набагато чіткіше. Вона могла розпізнати навіть вираз обличчя Імператриці, яка нібито перебувала в глибоких розрахунках і зрозуміла таємниці Всесвіту. Але в вигині її брови мимовільно прослизала глибока печаль і туга, від якої стискалося серце...
Коли Лінь Сінтун дивилась на неї, то відразу заражалася цим настрійом і відчула несподівану розгубленість. Глибоко вдихнувши, вона рішуче потягнула І Юня за собою.
Коли Лінь Сінтун бачить, що він збирається піти в лазурні води, Юнь заволав. Річка виглядала дивно, і невідомо, що могло статися при контакті з нею. Однак він довірився Ліні Сінтун і пішов за нею.
Коли стопи торкнулися води, він відчув лише приємну прохолоду. Вони не тонули, а ковзали по поверхні і йшли за кроками Великого Імператриця. Тінь Імператриці завжди рухалася повільно, але відстань між ними залишалася незмінною. Так продовжувалося доти, доки Юнь і Лінь Сінтун не перетнули широку річку на другому березі.
Тільки тепер І Юнь помітив, що кожен синьо-білих кольорів був унікальний. Їхні пелюстки відрізнялися одна від одної, нагадуючи змінені хмари в небі. Можливо, кожен колір мав свій шлях Дао. Як говориться в газеті, « кожна квітка - світ, кожен листок — це просвітлення».
Поступово силает Великої Імператриці ставав все більш примарним, поки остаточно не злився з небом і землею, розчинившись у порожній простір. І Юнь здригнувся. Він підійшов до якогось передчуття і різко обернувся та з подивом побачив, що на іншому боці річки зникли безкрайні полярні льодовики.
Це був пейзаж, гідний пензля великого художника. Річка мерехтіла, п’яна духовно енергією. По обох берегах плодоносять чудові трави й рідкісні квіти, наповнюючи повітря ароматом життя. Прогулюючись серед них, Юнь бачив птахів і метеликів, які пурхали в зарослях, але це були не живі істоти, а втілення законів небес та землі.
Ця раптова зміна обставин здавалась неймовірною, наче нескінченні ліди були лише одержимими. Якби не залишки холоду в його тілі, і Юнь засумнівався би, що дійсно пройшов через ту крижану пустинь.
- Ми нарешті перетнули крижані поля. Мертву пустелю і цей рай розділяла лише одна річка.
І Юнь був вражений дивами тайного царства. Стоячи біля Лінні Сінтун, вона задумалася:
— Здається, я починаю розуміти. Крижані поля, через які ми пройшли, були межа Інь... А те озеро лави, де ти знайшов Червоний лотос, було межею Ян.
« Чистий Ян чи чистий Їнь, — у своїй межі вони створюють землю смерті. Але тут, на цьому березі, обидві енергії злилися воєдино. Саме тому правила цього світу змогли створити таке квітуче життя... Мабуть, це головне відкриття, яке я отримала в полярних кризі...
Гармонія Інь та Ян — це прості і відомі істини, але повністю зрозуміти її було дуже важко. Зіткнення Чистої Інь і чистого Ян не завжди веде до гармонії, часто вони вступають у конфлікт, намагаючись знищити один одного.
— Хм? Дивись, там палац!
Лінь Сінтун вернула вперед. І Юнь підняв очі і побачив палац, оточений чудовими квітами та нефритовими деревами. Будівля не була величною, але надзвичайно вишукана. Воно чудово вписується у ландшафт і створює відчуття гармонії з природою.
- Ходімо туди.
Лінь Сінтун повела І Юню до двору. Дух артефакту Венеція Божа говорила, що, пройшовши через полярні крижі, вона матиме свою долю і можливість змінити життя. І тепер, дивлячись на цей раптовий палац, Лінь Сінтун відчула поклик, що йде з глибини її душі...
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv