Глибоко серед полярних крижин.
У порівнянні з входом, тут було набагато спокійніше, холодніше і худіше. Лінь Сінтун не знала, скільки вже пройшло. Вона просто крок за кроком рухалася вперед, а свіжі відбитки її ніг миттєво помітало снігом.
Під ногами розстелялися льодовики, вкриті товстим шаром наста і шаленіли в’юга. Здавалося, ця безкрая пустеля не може бути кінця.
У цьому сповненому розпачу світі вона була немов самотній сніжний лотос, який тремтів під поривом крижаного вітру. Сліди її присутності стиралися один за одним, наче сама крижана рівнина намагається поглинути його без залишку.
Енергія Юань була майже на кінці, теплившись всередині неї лише слабким вогником, як свічки, що охороняє темряву ночі. Її вії, шия та пальці стискають меч - все покрилася шаром прозорого інея. Цей іней не був справою рук природи - він проступав зсередини, коли її тіло більше не контролювало холод запечатаних меридіанів. Морозні кристали почали сковувати не тільки шкіру, але й внутрішні органи, судини та меридіани.
Однак Лінь Сінтун продовжувала йти. Її ясні очі читали спокійну байдужість до життя і смерті. Вона твердо вирішила відновити свої запечатані меридіани, і ні страх, ні біль, ані смерть не могли її зупинити - навіть якщо шлях до життя був заблокований. Як і говорила таємнича дівчина у білому: коли серце сповнене рішучості, в ньому народжується меч.
Лінь Сінтун йшла вже дуже довго. З огляду на залишки енергії Юань, яку вона захищала від серцевого меридіану, дівчина продовжувала йти шляхом Великої Імператриці. Вона вже давно подолала ту відстань, на яку розраховувала дівчина в білому. І вона не збиралася зупинятися.
Іноді сила волі робить людину вищою від власних обмежень. Ніхто не знав, як далеко вона зможе зайти. Лютий вітер продовжував пиячити, напивався в тіло тисячою крижаних лезів. Лінь Сінтун голла на самоті, і її крихкий силует поступово розчинявся в білій мглиї ...
У цей момент в сніговій пелюшки позаду неї повільно проявлялася неясна фігура. Тінь рухалася набагато швидше дівчини, абсолютно безшумно. Лютий вітер вільно проходив крізь неї, наче це був безпілотний привид.
« Найшов... Вона дійсно тут, - очі фігури впилися у спину Лінін Сінтун. Тінь повністю закрила свою ауру, так що помітити її було неможливо.
Це був не хто інший, як Смуглий хлопець, який мав загинути від руки дівчини в білому. У цей останній удар та внесла силу, яку запечатала Велика Імператриця у Башне Приході Бога. Цей похмурий юнак не міг витримати такої сили, але головною метою цього було велике око в день Погребних Богів — того, кого він називав Володарем Бога.
Смуглого хлопця просто зачепило відголом. Його тіло було знищено, перетворено на пил, але його душа і воля після знищення тіла не розпорошилися, а згустилися разом. Цього дівчина в білому ніяк не очікувала. Вона вірила, що вбила ворога, і тому що сили покидали її була зосереджена на порятунку життя Лінь Сінтун. Готуючи для неї останнє випробування і направляючи І Юню на допомогу, вона мимовільно видала Смуглому юнаку місце розташування дівчини. І його душа потяглася по сліду.
- Дрянь, ти думала, що стерла мене в порошок? Моя душа пройшла загартування самого Божественного Володаря! Як тільки тіло помирає, мій дух автоматично перетворюється на іньську тінь! Хоч я втратив тіло, ментальна сила залишилася при мені. Тепер ти спиш, і Башта втратила захист. Я захоплю цю Башню Прихід Бога, повернуся в Безодну Погребних Богів, і Божевільний Володар відновить моє тіло!
- А що до цієї дівчини, Лінь Сінтун... Хе-хе! — Зачарована тінь подивилася на дівчину, і в глибині її очей промайнула жадібність. - У неї тіло Чисте Інь, для моєї інської сутності це найбільший скарб. Але зараз... зараз я не можу просто з'їсти її тіло. Мені потрібна посудина для виконання плану. Нехай це жіноче тіло, але в якості тимчасового притулку воно згодиться! Я захоплю її душу, а пізніше, коли Боговий Володар створить мені нову оболонку, я з'їм її тіло і кров як підживку для моєї тіні.
Смуглий юнак бормотів це про себе, і при думці про дівчину в білому, яка знищувала його тіло, очі розлютилися отруйною ненавистю: « Ти знищила моє плоть, тоді я перетворю твою обрану ученицю на свій корм. Я зроблю так, щоб спадок твоєї пані перервався тут і зараз!"
Він повільно наближався до Ліні Сінтун, і пожадливість в його погляді ставала все сильнішою. Він збирався почати з неї, а потім по одному поглинути всіх тих, хто був у Башні. Їхнє тіло й кров стануть найкращою їжею для іньської тіні, а поглинання таких геніїв часто посилить його силу. Коли вичерпуються залишки енергії, вони стають повноправними власниками цього артефакти!
У той час, коли цей юнак не міг збагнути цього, його осяяла хижа тварина. План здавався бездоганним!
Він підійшов майже впритул, маючи намір стрибнути їй на спину і миттєво стерти її свідомість. Але в той самий момент, коли він був готовий до бродіння, його раптово пронизуючий холод. Здавалося, невидимий меч уперся йому прямо в міжбрав'є, змусив заміряти на місці.
Ця гостра Ці меча змусила його серце здригнутися від болю!
« Що? Це..."
Він побачив, що воля дівчини була набагато гіршою, ніж він міг собі уявити. Те, що він мав на увазі, було справжнім породженням її непохитної рішучості. Як дівчинка, чиї сили майже вичерпалися і яка, здавалося, ось-ось рухне замертво, могла володіти такою волею?
У захопленні від привида душі дівчини сяяла над льодовою рівниною, наче холодний місяць — м’який і однак незмінний світло. Молода особа, яка була лише в Сфері Насіння Дао, мала таку силу духу?
Втративши тіло, він втратив сили атаки і його душа була тяжко поранена. Єдина його зброя залишилася воля. Захоплення тіла — це битва духа, і коли на перший погляд здавалося, що вона слабка дівчина, цей молодий Смуглий хлопець раптом почувався непевним. Він зрозумів, що якщо справа дійде до прямої сутички воль, він може не тільки програти, але й бути повністю знищеним її внутрішнім світлом!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv