Трохи помішавши, І Юнь низько ковзав над самою землею. Він швидко наближався до високої гори, вдивляючись у давні дерева і густу рослинність.
« Багатство ховається в небезпеці», — пром'янло у нього в голові. Він не міг пройти повз можливість, сховану на другому ярусі Вежі Пришестя Бога.
Кожен поверх цього місця ретельно сконструював давню Велику Імператрицю. Кожен випробувач бачив тут світ, який відповідає його суті, і те, яких висот він зможе досягти у своїх подорожах залежало тільки від нього самого. Це випробування дало змогу повністю оцінити потенціал і здібності кожного воїна.
— Кья-а! Кья-а!
Астральних звірів у небі ставало дедалі більше. З усіх боків вони кружляли над вершиною гори. Потоки повітря від змахів їхніх могутніх крил породжували вихори, а пронизливі крики примушували вуха боліти. Чим ближче І Юнь підійшов до гори, тим обережніше ставав. Він повністю сховав свою ауру і навіть затамував подих.
Ці небесні астральні звірі були жахливі: їхні дзьоби нагадували гострі кинджали, в яких зсередини було вкрито маленькими зубами і яскраво світилося їхнє обличчя. Ця гора явно була їхнім гніздечком.
У І Юня з'явилося дивне відчуття. Каньйон, по якому текла лава Чистого Яна, вогняне дерево Фусан і ці дивні птахи в небі - все це нагадувало легенди про Долина Тангу, дерев'я Фусану та Золотому Круху.
Коли він роздумував про це, одна з птахів почала голосно кричати і розкривати дзьобом камінь впав. Зіниці І Юня звузилися, і він інстинктивно пірнув за стовбур величезного дерева. Метою птаха був не він. Хижак влетів у лісову чащу; велетенські дерева зацихали, наче від урагану, гілки з тріском ламалися і розліталися. Через кілька вдихів силует монстра знову з'явився в повітрі.
Він змахує крилами і повертається до зграї. У її кігтях звивався величезний пітон завдовжки 20-30 метрів. Його тіло, яке відливало багрянцем, так і просяло густою енергією південного вогненного типу, але тепер його розорвано навпіл. Коли птах зрошує ґрунт зміїною кров’ю, то летить до високої гори. Не тільки вона — багато її родичів поверталися з полювання. Їхні лапи були завтовшки в обхват дорослого чоловіка, і таким чином пару кігтів можна було легко підняти слона.
Дивно було те, що вони не їли жертву на місці, а несли її в гніздо. « Невже вони затівають якийсь бенкет? » — подумав Юнь. Він не вагався і продовжував іти за ними до найвищого піку. Зрештою І Юнь побачив, що всі птахи опускаються на широкий скелястий поступ біля самої вершини. Каньйон з лавою, вив’язуючись, починав саме тут. Здавалося, що цей схил був витоком вогняної ріки.
Чим ближче І Юнь підбирався до краю, тим виразніше відчув неймовірну концентрацію енергії Чистего Ян. Температура тут була така, ніби він опинився всередині розжареної печі. Перемахнувшись крізь валуни, які почервоніли від спеки, Юнь побачив сліпучо біле озеро.
У ньому була не вода, а лава. Вона не бурила і не викидала бульбашок, а поверхня залишалася гладенькою. І саме цей спокій змусив моє серце стискатися від страху, і було важко уявити собі температуру цього полум'я.
Над поверхнею озера виступали уламки скель. Дивовижно, але ці камені не плавали в лаві чистого Яна. Приблизно двадцять таких валунів складали коло з червоними лотосами, які ріс у жарку пору. У нього було сім або вісім тонких стебел, що піднімалися над лавою і підтримували чотири-п'ять широких листочків, схожих на круглі парасольки. А в самому середині фарбувався жовта квітка і коробочка, повна круглих та кришталево чистих зерен.
« Що це?» — і Юнь затамував подих. Червоний лотос, що росте прямо у розплавленому камені. Його коріння входило у неймовірну спеку, щоб засвоювати енергію чистого Ян для росту. Безсумнівно, це був небесний скарб. Те, що він відчув раніше через енергетичний зір Пурпурного Кристала.
« Насіння вже сформувалось... Це плоди. Можливо, лотос вже дозрів і його можна зібрати...» - така удача була б для І Юня безцінною. Він мав поглинутий скарбом, і його вдосконалення зробить неймовірний ривок, а тіло Чисте Ян може досягти стадії досконалості.
Але як його дістати? І Юнь насупився. Довкола лавового озера не було жодних схованок. Якщо він вискочить, щоб зірвати насіння, то відразу приверне увагу тих монстрів. І Юнь ніколи не бачив таких птахів раніше, але в енергетичному гляданні він чітко відчував їхню силу. Навіть з однією із них було б важко справлятися, що сказати про цілу стаю. До того ж вони літали з неймовірною швидкістю — втекти не вдасться.
Він підняв погляд і побачив чотирьох або п’яти птахів, що замерли на вершині скелі. Їхні гострі, як яструби, погляди були прикуті до озера. Очевидно, це були годинні. На такому караулі надія на те, що вкрадуть лотос, поки зграя спить або полює, таяла на очах.
Він подумав: « Які обережні створіння. І Юнь знав, що рідкісні скарби часто охороняються лютими астральними звірами. Тварина знайшла дорогоцінну рослину, як вона оголошувала її майном і чекав дозрівання, щоб здобути всю силу собі. Чим ціннішим є скарб, тим сильнішим стає його вартовий.
Бачити коштовність перед собою і не мати можливості дотягнутися до неї - це було болісно. І Юнь причаївся за каменем, продовжуючи спостереження. Він помітив, що неподалік озера птахів почали збиратися разом. Вони склали всю здобич в одну купу, формуючи навколо неї велике коло. Птахи розплавлялися по землі, і вони перекривали крила один одному завдовжки 20 - 30 метрів. Це походило на якийсь ритуал.
У цей момент пролунав пронизливий і пронизливі крик. І Юнь простежив за звуком і побачив у відвісній скелі, приблизно сто метрів над землею, велику печеру. Перед входом лежав плоский виступ, усипаний кістками різних тварин.
Гніздо? І Юнь знав, що хижі птахи люблять будувати гнізда на скелях. Тільки-но масштаб вражав: вхід у печеру сягала 20 - 30 метрів завширшки. У цю мить з темряви печери вилетіла ще одна пташка. Побачивши її, І Юнь відчув, як серце йде в п'ятірки.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv