Коли цей молодий старійшина побачив під чорним водоворотом слинське око, інші майстри також відчули зміну в атмосфері. Подивившись у бік Бездни Погребних Богів, вони немов перетворилися на блукаючі привиди і втратили здатність реагувати.
Неможливо описати, наскільки це було шоковано: велетенське око завдовжки десятки тисяч людей заповнило собою всю Бездну Погребних Богів. Він виявився без єдиного звуку, не викликав жодних хвилювань, але саме ця безглуздість здавалася ще більш жахливою і зловісною.
Підводний світ у місці, де були старійшини фракцій, ніби перетворився на давнього могильника. Люди замерли, точ-точ безладно розставлені надгробок.
Кожен відчув, що коли опинився під прицілом зіниці, глибокого і темного як нескінченна безодня зоря, їхня енергія Юань застигла, а душі скував небачений мороз. Вони не могли шевельнути навіть мізинцем!
Яке це було око! Холодний, величний, ніби погляд самого неба на все живе як солом’яні собаки.
Дивлячись на нього, люди від усього серця усвідомлювали свою нікчемність. Вони були першокласними експертами Міра Тяньюань, здатними рухати гори, осушувати моря і змивати до небес, але саме зараз перед цим таємничим та моторошною істотою відчували себе лише жалюгідними мурашиками.
Це око проіснувало близько десятка вдихів, а потім безшумно розчинився в темряві.
Присутні старійшини стояли бліді як полотно: хоча цей жахливий погляд тривав лише десяток вдихів, кожному здавалося, що він вже переступає поріг смерті. Це моторошне око прокололо їхні душі.
- Що... Що це взагалі таке?
Вони перекладали святий дух. Перед тим вони почувалися безпорадними, наче безсилі — однією з думок цієї істоти було б достатньо, щоб витерти їх усіх у порошок.
— Може, це просто ілюзія? Чи проекція ока? Він не може бути справжнім! Якщо б існувало таке велетенське око, то який же був би розмір тіла? З весь світ Тяньюань?
Світ Тяньюань був незрівнянно широким, і уявити собі істоту розміром з цілий світ здавалося немислимим. Якщо око було лише проекцією, це хоча б піддавалося якійсь розумній пояснень.
Але навіть якщо б це було проекцією, що затаїлася в Бездні Погребних Богів, то всі старійшини були змушені йти у п’яту. Протягом багатьох років кожен, хто входив у Бездну Погребних Богів, зник. Можливо, їх усіх убив те саме око!
Страта потворно-могущена тварюка прикрилася зовсім поруч, що наповнювало всіх смертним жахом. Якщо вона вирветься назовні, чи не загинуть вони всі прямо на місці?
Крім того, розчавлена сила чорного водовороту ставала все жорстокішою і замучувала їх боятися, що в разі катастрофи у безоднях Погреблених Богів вони опиняться у смертельній пастці.
***
У той час на скелі другого ярусу вежі Пришестя Бога І Юнь сидів зі скрещеними ногами. Перед ним ширяв чистий напівпрозорий предмет — саріра, яку він отримав за вбивство астрального звіра на першому етапі випробування.
Всього таких стародавніх сарір було дві, і Юнь забрав обидві. Щоб поширюватися всередині Вежі Божа воля була як ніколи до місця.
І Юнь пов'язав своє ментальне сприйняття з Пурпурним Кристалом, і чистка енергія Юань зі сарарі постійною потінула його тіло.
Його тіло вже стало Тілом Чистого Ян: пройшовши через багаторічне Очищення кісткового мозку і перетворюючи енергію чистого Ян, він давно перевродився, здобувши найвищу природженість до енергії.
Енергія стародавньої сарарі без жодних перешкод розтікалася по всіх каналах та кінцівках І Юня, збираючись і накопичуючись в Дантяни.
На основі цього насіння Дауо, культивація І Юня в Сфері Першодного основи, почала розвиватися ще на один крок.
Відчувши, як кипляча енергія Юань наповнює все його тіло і ось-ось випаде назовні, І Юнь плескнув рукою, і диск проекцій тут же змив вгору, знову показуючи сцену бою між воїном в чорних доспеках та мечником у Зеленому.
Якби за ці кілька місяців він займався тільки культивацією, то навряд чи зміг би перемогти того мечника у синьому халаті. Йому потрібно було сильного потискання меча.
Свисток! Знову блищала зелена блискавка, і облом меча на колінах І Юня відразу видав низький гул. Клінова сталь затремтіла, і Юань втягнув її у енергію.
Підживлений енергією давньої сарарі, І Юнь дивився не блищачи. Раніше він міг витримати лише півгодини, але цього разу сам не помітив, скільки часу пройшло.
В проекції ударив клинок мечника в синьому халаті заповнив все його зір, а у свідомості вислизнув той вражаючий слід від меча з Дворця Меча Чистого Ян, поступово виливаючись в одне ціле з цим ударом.
І Юнь несвідомо зніс обломок меча і почав робити помахи. Але цього разу рухи виходили зовсім не плавними, а надзвичайно важкими і скутими, ніби щось перешкоджало йому закінчити цей удар.
Це сталося тому, що не було достатньо глибокого розуміння наміру меча, а розум Дао меч був недостатньо повним. Неприватка розуміння створювала невидимий бар'єр, тонку плівку. Клинок І Юня міг ковзати лише по самій поверхні техніки, але не здатний був проникнути в її суть.
Ха-ха-Ха! — З проекції пролунав зухвалий, шалений сміх мечника в зеленому.
І Юнь згадав свого господаря Дворца мечника, чистого Ян і сім шокованих ієрогліфів « Вбити» на Стелях Сім'ї Убивств!
« Перебудую Стелу Сімома Вбивств, каліченим залізом випалюючи свою волю! Прийде день, коли небесне Дао впаде, і Всесвіт згине. Тоді я стану самим Всесвітом: буду керувати життям і смертю, поламати колесо сансари, витягати душу всього сущого, щоб викувати свій вірний меч, проллю свою безсмертну кров та винищу всіх демонів до одного! Вбити! Вбити! Вбити! Вбити! Вбити! Вбити! Вбити!»
І Юнь до жодного слова пам'ятав напис на стелі Дворца меча Чистого Ян. Його очі все ще були сховані в кожному відрізку цих ієрогліфів.
Ці образи знову й знову виринали в його розум, і у душі зароджувався проблиск просвітлення.
Шлях меча — це шлях духу і сутності!
Він відрізнявся від Дао клинка, де було менше сухих спраги крові та невгамованого напору, але більше природного і правдивого заохочення душі.
І господар меча Чистого Ян, і Мечник в зеленому розбили клиною від серця. Розлютована свобода мечника в зеленому, а також жахливий намір вбивства, нескінченна ненависть і слова, готові розірвати самі небеса, висічені власником Дворця Меча Чистого Ян на Стелі Сімом Вбивств... Все це було справжньою суттю мечника в зеленому і господаря Дворца Меча Чистого Ян!
Їхня жадоба вбивства, постикання бойового шляху і навіть їх характери сплелися в цьому єдиному ударі. Можна сказати, що це випад входило у ціле їхнє життя і все їх знання про бойові мистецтва.
Поклавши облом меча на коліна, І Юнь поринув у спогади про своє життя.
Той день, коли він тільки перемістився в Пустошь Юнь; момент, як знайшов Пурпурний Крісталл і почав культивувати; нічну зустріч з Лінею Сінтун; відправлення на Великий відбір Божественної імперії; перші перемоги на турнірах; мить, де на його очах забрали Цзян Сяжучеу; час, проведений у підземеллі...
Усі події, які він пережив після свого приходу у цей світ, пропливли перед його очима: радості та смутку, а також весь досвід, нагромаджений ним з початку бойових мистецтв.
Невідомо, скільки тривав цей процес, але раптово в очах І Юня спалахнуло божественне світло. Він підскочив у повітря і заніс обломок меча вниз!
Цей випад, який супроводжує його гучним кличем, ніби давав волю всім, що залишилися в серці та думках, з усією силою створюючись вперед!
Раптом з’явився яскравий світло!
Крак!
На землі спалахнула жахлива картина — це був меч, наче клинок бога. Каміння і земля розліталися в усіх напрямках, а ця невтримка Ці меча яскраво сяяла над горизонтом.
Слід від меча нагадував похмурий глибокий каньйон або величезний шрам на тілі землі.
У цю саму секунду Юнь відчув, як з цим ударом прокололася і впала та невидима перешкода!
Коли Юнь побачив, що перед ним розколина велетенської тріщини, то був захоплений блиском очей.
"Отже, ми отримали це!"
Цей напад зрештою набув духу і справжньої величі. З таким ударом клинка він тепер цілком здатний утвердити своє ім'я в Мірі Тяньюань!
Зробивши глибокий вдих, Юнь підняв погляд на вхід до наступного рівня вежі Приступи Бога.
Він відштовхнувся від землі, розсипав під ногами скелю і взвичав на кілька тисяч зангів у висоту. Коли він минув вхід другого ярусу Вежі Пришестя Бога, то знову ступив на сходи, які вели до третього ярма.
І Юнь крокував вперед, і бойовий дух в його грудях палав незнищенним вогнем.
Подолавши третину драбини на одному подиху, Юнь знову побачив хлопця у синьому халаті, який перешкоджав йому йти дорогою. Той стояв з мечем у руках на вершині ступенею, дивлячись на І Юна погорджує.
- Знову прийшов? — Нечувано сказав юнак у синьому халаті.
Кутки губ І Юня вигиналися в легкій усмішку, і він спокійно відповів:
— Обнажи меч!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv