У цей момент Лінь Сінтун, здавалося, ось-ось перетвориться на сумно-президентну крижану статую, позбавленої життєвих сил. Під нею також з’явилася іньська трава, яка під дією її стовбура звучала у кришталеві крижані квіти.
Зібравши залишки сил, вона ледве і повільно просунулася без жодних почуттів рукою. Її витончені кінчики пальців, вкриті інеєм, обережно підхопили одну крижану квітку.
Такий простий, але прекрасний невідомій квітка теж опинився втягнуті її долею і згорнув назавжди ...
Злізла з кутка її ока і швидко замерзла, перетворившись у ральний кришталик, який впав на траву.
Звуки видалялися все далі, а картина перед очима ніби розмивалася.
Вона знала, що нарешті досягла межі свого життя...
На межі смерті в її розумі промайнули безліч образів, зупинившись на остаточному, але все ще злегка незрілим обличчі того юнака.
Згадуючи своє життя, вона протягом 500 років постійно боролася за те, щоб жити просто, але в нагороду отримала лише поразку...
Мабуть, тільки спогад про те, як вона рука об руку з ним мандрувала між небом і землею, можна було назвати найкращим моментом у її житті.
І те, що найпрекрасніше сталося уві сні, приносило світлу тугу.
Але яка різниця?
У багатьох випадках не потрібно вияснити, чи це справді ефемерно.
Адже, якщо ви спробуєте знайти правду, багато хто з вас, здавалося б, пошкодить чудові речі.
Вона посміхнулась. Усмішка, що зацвіте в останню мить її життя, можливо, завмерне і засихає у вічності...
У її вухах задзвонили якісь голоси. Вона з усіх сил намагалася відкрити очі. Все навколо розпливалося, і тільки вдалині під зеленим деревом вимальовувалася біла фігура.
Сонячне світло пробивалося крізь листя, розсипаючись по траві подрібненому золотом. Блималися тіні...
Фігура належала жінці. Вона неквапно йшла лісом, ніби ступила крізь саму річку часу. Хоча вона була неподалік, здавалося, що існувала зовсім інша епоха.
Лінь Сінтун дивувалася в неї, але як би широко не відкривала очі, обличчя тієї жінки залишалося під димкою. Тільки її стрункий, витончений силует віддрукувався у сітківці з вражаючою чіткостю.
— Хто ти?.
Коли ця жінка побачила її серце, яке майже встигло застигти в льоду, знову забилося, а кров по всьому тілу почала набирати нової сили.
У Ліні Сінтун з'явилося відчуття, що вони із цією тінню пов"язані самою кров'ю і духом, ніби вони були знайомі ще в попередньому житті.
Невже вона... Стародавня Велика Імператриця?
Ця ідея виникла в голові Ліні Сінтун зовсім раптово, але вона чомусь була абсолютно впевнена у своїй здогадці.
Тим часом елегантна фігура повільно пішла до неї. Вона підходила все ближче і ближче, поки не зупинилася біля самого її головку...
Тінь простягнула руку і кінчиком пальця, як бабка, що ледь торкається води, злегка зворушила її лоб.
« Одержимість — це шлях до мрії, але вона також може бути джерелом страждань. Можливо, ти зможеш продовжити цей шлях, успадкувавши мою волю, і закінчиш місію, яку я не встигла виконати...
Холодний, чистий голос лунав у свідомості Лінь Сінтун. Чи це мисленна передача Великої Імператриці?
Після цього роздався кришталь, ніби розбив її. Крижаний покрив на тілі Ліні Сінтун повністю розстроївся, а світ її свідомості почав розвалюватися. Ліс, трава та крижані квіти перед очима розсипалися в пил і зникли...
***
Лінь Сінтун відчула, як її тіло сильно здригнулося і вона жахнулася.
Це роздратування нагадало їй дитинство, коли вона ще не почала шлях бойових мистецтв. Через те що вона народилася в Сімі Лінь і несла на собі важкий тягар запечатаних меридіанів, її сон завжди був тривожним. Вона тільки почала занурюватися в дресимо, як тіло здійснювало різкий поштовх і повертає її до реальності.
Невже їй знову приснився кошмар?
Лінь Сінтун розплющила очі. Зір поступово прояснювався, і перед очима з’явилось сіре небо над Тайним царством Великої Імператріці.
Вона опустила руку і доторкнулася поверхні під собою: холодний та шершавий чорний камінь, наповнений слабким запахом крові, давав неймовірно відчутну реальність.
До неї підступали люди, дивлячись на неї з подивом і здивуванням.
Деякі обличчя здавалися Лінь Сінтун знайомими, і вона згадала... Це ж ті, що вступили разом з нею у Тайне царство Великої Імператриці.
« Це випробування Тайного царства Великої Імператриці...»
Лінь Сінтун згадала ще щось. Її погляд почав шукати когось в натовпі, поки нарешті не побачила хлопця у зелених одязі.
У нього була висока переносниця і злегка підняті кутки губ. Чорні, злегка розріпанні пряди волосся прикривали кутки очей, але не могли приховати їх ясного блиску.
Його очі були занадто чистими, але в цій чистоті пролягала ледь помітна іскорка.
Це були очі, які здавалися їй неймовірно знайомими - знайомі до болю по її сну.
Він дивився на неї і посміхався з щирою радістю, що йде від самого серця.
- Нарешті ти вийшла! Знаєш, скільки ти там пробула? — У вухах Лінь Сінтун розповсюдив уявний голос юнака, який передався енергією Юань.
Звичайно, Лінь Сінтун не знала. Вона лише пильно дивилася на хлопця, який стояв перед нею, і зовсім не думала про відповідь.
Її турбувало одне: чи реальний цей світ? Зрештою, кожного разу, прокинувшись, вона відчувала його реальність, але врешті-решт все видавалося лише сном.
Цього разу... Це ж більше не сон?
— Цілих дві години, — вимовив І Юнь.
За винятком Лінні Сінтун, який протримався довше за всіх Шенту Наньт' провів там лише півгодини. Протягом півтора години всі чекали Лінь Сінтун, але ця все ніяк не з'являлася поки не вийшла призначений час. Саме тому все так поспішали, коли вона нарешті з'явилася.
Однак цей відрізок часу, що здавався іншим неймовірно довгим для Лінні Сінтун, був надзвичайно коротким.
Лише дві години?
Уві сні вона, здається, жила не менше 20 мільйонів років...
Лінь Сінтун піднялась на ноги. Вона озирнулася: брами світла вже зачинилися, а металева колона, присиплена кристальними сарарами, яскраво сяяла.
У цей момент люди дивилися на Лінь Сінтун з деякою дивністю в очах. Вони не знали, скільки Меток Імператора вона змогла отримати за так довге перебування під час випробувань.
Чи не пора їм дізнатися про свої результати?
Поки учасники роздумували про це, то несподівано спалахнула претендентальна колона. З неї вирвалося золотий захисний купол, який швидко розширився і кинувся прямо на присутніх.
Бум-бум-бам!*
Розсталася серія глухих ударів, і багато людей відлетіли від зіткнення з цим куполом.
Однак ті, хто зазнав удару купола без жодного руйнівного ефекту, просто відчули порив сильного вітру, який відірвався на кілька кроків після чого цей золотий купол пролетів крізь них.
- Що сталося? Як боляче!
Майже третя частина випробувань на Площаді з чорного каменю була відкинута. Вони впали на землю, рвучись від болю: зіткнення з куполом за відчуттям нагадувало удар роз'явленої Астрального звіра.
Піднявшись на ноги, вони побачили, що цей золотий купол точно надихнув людей всередині і залишив за межами цього бар’єра.
Побачивши цю картину, відсіяні застигли в оцепененні.
Але невдовзі до них дійшло: їх відсіяли...
Лише ті, хто був всередині купола, успішно пройшли випробування.
Оглянувшись, відсіяні помітили, що більшість з них були тими, кого викинуло зі воріт світла першими. Здається, що чим довше вони протрималися за брамами світла, тим більша ймовірність успіху.
Але це не було абсолютним правилом: всередині купола вони побачили смагляву, щуплу фігурку. Він був низького зросту, виглядав дуже непримітно і нагадував конденсованого в багнюці сечі.
- Це ж той смаглявий хлопчина!
- І він теж пройшов?
Багато з них втратили слова обурення. Цей юнак вилетів з воріт сонця другим! Чому він зміг пройти? Де тут логіка?
Багато хто був незадоволений, і Смуглий юнак почувався обуреним. Він обернувся, подивився на них і нерозумно захихикав.
Ця його усмішка довела людей аж до білого кабеля.
Щоб ось цей недотеп пройшов випробування - яка безглуздість!
Невже цей дуралей виявився сильнішим за них?
Люди не могли з цим змиритися.
Серед них був Лінь Юй.
Зрізаний золотим куполом, Лінь Юй виглядав цілком пригніченим. Він безсило опустився на Площа з чорного каменю і з остеклованим оком втупився на щасливчиків всередині купола. Але він стежив не за похмурим хлопцем, а за іншим юнаком - І Юнем.
« Він пройшов...»
У той час Лінін навіть не міг зрозуміти, як вони почувалися. Повернення до Великого клану в статусі переможеного обернулося справді сумним.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv