Духовний ковчег мчав з блискавичною блискавкою і лише за один день досяг небес над Морем.
Море омчило весь світ Тяньюань. На сході він служив материком, де було встановлене Боже Царство Тайва. Справжня мертва тиша панувала над морськими просторами, а енергія Юань Неба і Землі тут повністю вичерпалася.
Бездня Погреблених Богів танулася в найглибших пучинах Моря буду, прямо під Міром Тяньюань.
Духовний ковчег ковзав вниз вздовж берегів материка Тян’юань. Коли сонце закрилося по поверхні, корабель швидко проковтнув тінь на материк. Ковчег завдовжки у 100 юанів здавався лише крихітним пилком перед колосальною континентальною плитою.
Духовний ковчег увійшов у Море Буду, зметевши цілий снопи бризок, хоча вони виглядали зовсім нікчемними.
І Юнь стояв біля ілюмінатора духовного ковчега, вдивляючись у глибину та нестямно пучілу. Риби тут майже не водилися, а деякі істоти, що потрапили на очі, були гігантськими звірами морських глибин.
Піднявши голову, Юнь помітив, що острів Тян’юань був ніби дрейфував по поверхні моря. Нижня сторона материка не спускалась глибоко в дно, а переважно висіла у воді з безліччю кам’яних шипів. Ці кам’яні вершини простягалися на понад 10 000 жанців, відкриваючи головну матеріку Тяньюань до безодні Моря.
Коли Юнь побачив це видовище, то відчув усю велич і безрізність цього світу, на фоні яких він здавався пісковичкою. Перед лицем величної природи людина неминуче почуває себе нікчемною, і це відчуття є однією з головних рушійних сил, які змушують людей ставати сильнішими та невтомнішими щодо таємниць Всесвіту.
На цій глибині підводні течії ставали все більш швидкими і буйними, оскільки ковчег наближався до страшного водовороту, який породив Бездну Поховані Боги. У силу грандіозних габаритів ковчег випробовував колосальне всмоктування, і чим ближче до безодні, тим неконтролюванішим ставала ця стихія. У подібній до океанської бурі навіть старші особи рівня Тайшан сім’ї Лінь не змогли б утримати такого великого корабля.
А тому максимум через 15 хвилин ковчег доведеться прибрати. Після цього кожен мусить покладатися на свою фізичну силу, щоб приблизитись до Бездного Погребаних богів.
— Уже пора. Ходімо глибше, ковчег вийде з-під контролю.
На палубі ковчега старійшина Ховень впевнено стояв на ногах і з упевненістю брався за могутні удари вод навколо Бездня Погребованих Богів.
Старійшина Тяньчжу кивнув:
- Нехай молодші виходять. Така сила здатна витримати.
Коли старійшина Тяньчжу сказав це, він раптово знервувався, злегка повернув голову і вдивлявся у темні глибини океану.
— Хм? Це ще що...
З глибин Моря поволі виринатиме туманна чорна тінь, що наближалась до ковчега сім’ї Лінь. Старійшина Тяньчжу прищурився. Його зір був надзвичайно гострим, тому навіть у темряві він міг розпізнати велетенську морську черепаху. Воно розтягнулося в купол світла, всередині якого засідала група людей.
Незважаючи на відстань, старійшина Тяньчжу зміг роздивитися їхні одежини: кожен одяг мав емблему у вигляді полум’яного вогню. Один старий, який прибув сюди, очевидно відчув на собі погляд Тяньчжу. Він злегка повернувся, зустрівшись з ним у вічі, і його губи були зворушені легкою усмішкою.
— Секта Лихо! — Нахмурився старійшина Тяньчжу.
Незапрошені гості належали до Секте Ліхо, могутньої та великої фракції. У світі Тян’юань не було стільки сили, як великі клани. Тут існувало багато найбільших сект — чия сила зовсім не поступалася, а то й перевершувала чимало сімей!
- Що вони тут забули? — Нудно вимовив старійшина Ховінь.
Очевидно, Секти Ліхо не є випадковістю.
— Мабуть, мета в них така ж, як і у нас. Схоже, наші найгірші побоювання підтвердилися. Сім’я Шента не дозволить нам спокійно досліджувати царство, а почне ставити палиці в колеса і вступить з нами у кровопролитну бійку всередині!
Ще під кінець Банкета випробувань Лекарств, коли родина Лінь вимагала від Сім’ї Шента інформація про Тайне царство Великої Імператриці в обмін на життя Шанту Нантня, Старухи Цянішену та інших вищих управителів, старійшини розуміли: « Шанту не хоче бути суто таємною і водночас розпродам цю інформацію іншим могутнім фракціям!
Подібний крок убивав відразу трьох зайців.
По-перше, сім'я Шента покривала свої збитки. Вони могли домовитися з кількома, навіть десятком організацій, обговорити ціну і продати їм таємницю царства замість великого багатства.
По-друге, сім'я Шента не давала таємному царству Великої Імператриці повністю дістати родину Лінь. Усі ввійдуть разом, затягнеться боротьба, і перемога дістанеться лише найбільш умілим та зручним. Дуже ймовірно, що в умовах взаємного стримування, підніжок і підступних козень ніхто не відважиться будь - якою ціною зламувати заборонений друк царства, і всі підуть ні з чим. Розуміючи, що їм дуже важко здобути ключову спадщину Великої Імператриці, сім’я Шента просто розголосила інформацію про те, щоб увійти в будь - кого і забрати скарб нікому.
По-третє, розголошення інформації обов'язково змусить майстрів безлічі фракцій вилізти у смертельній схоплюці, де багато хто знайде свою смерть. Сім’я Шенту також була слабшою від суперників.
Сім’я Лінь знала про такий кінець, але нічого не могла вдіяти і навіть за допомогою контракту. Оскільки сім’я Лінь мала достатньо часу, щоб розпродати таємницю за умовами Шента на переговори. Укладали Душевний контракт лише тоді, коли вершина Сім’ї Шента прибула в замок Лінь і на той час обмежити їхню поведінку стало запізно.
- Що ж робити... А що, коли сім’я Шента вже уклала угоду з цими фракціями? Якщо вони зговорять проти нас всередині царства, ми не можемо поступитися.
Таємне царство Великої Імператриці було випробуванням для вибору наступника. І стародавня Велика Імператриця, закладаючи це місце перебування спадщини, чудово усвідомлювала, що в майбутньому сюди прибудуть люди різного віку і велика прірва у рівнях культивації. Люди з більшим культивуванням не обов’язково мали визначний талант, а практика із слабким розвитком могла виявитися саме тими, кого вона шукала. За таких умов стародавня Велика Імператриця, звичайно ж, передбачливо створила захист для слабких, щоб літні практиканти з посередними здібностями не вирізали молодих людей заради усування конкуренції.
Однак такий захист діяв далеко не скрізь, і залишаються зони, які не прикриті ним. Якщо Лінь Сінтун вийде з-під цього захисту і зіткнеться з об'єднаним нападом безлічі фракцій на чолі із Сімою Шенту, наслідки будуть катастрофічними.
Старійшина Ховін нахмурився:
— Якщо я не помиляюся, у договорах про сім’ю Шенту, то, мабуть, був пункт, що інші клани не повинні нападати на Шанта. Замість цього вони зобов'язані відвести клинки проти нас. У такому випадку Сінтун буде неймовірно важко досягти будь-чого в Тайному царстві Великої Імператриці!
— За півроку Шенту Наньтяж, напевно, підлічив свої рани. Очевидно, він теж увійде в таємне царство. У нього і раніше були заплямовані думки про Сінтун, а вже знання про це місце сім'я Шенту перевершує нас. Якщо він заздалегідь влаштує пастки ...
Старійшина Тяньчжу не закінчив думати, а навіть думав про такі наслідки.
— Молодшим ще не йшло, стародавня Велика Імператриця встановила багато обмежень для захисту наступника. А от ми, старі люди, маємо набагато гірші — захищати Велику Імператрицю від нас малою!
Стародавня Велика Імператриця шукала тільки гідного наступника. З якої ж причини її хвилює доля старих людей, які з’явилися в неї за скарбами? Та й залишити деякі скарби старше покоління було, мабуть, особистим примхом: частину артефактів могла не бути корисною майбутнім спадкоємцям і цінність їх у очах Імператриці була невелика. Ось вона скинула їхніх нащадків по дорозі. Скарби стають найсильнішими. Коль не зміг забрати їх або ж згвалтував у спробі — п'янь на себе.
- Підлий трюк Сімі Шенту! — Старійшина Ховінь розлютився. Наші молодші повинні бути дуже обережними. Що до нас, старих людей, то нам тепер під силу хіба що триматися найприродніших околиці, де діє захист. Це безглуздо і надто небезпечно, тому ми з високою ймовірністю повернемось ні до чого! Ми поклали стільки сил на дипломатичну війну з Сім'єю Шенту, а привели все ось до цього! Ми не тільки отримали переваги над іншими кланами, але й опинилися в уразливій ситуації!
— Нічого не поробиш... — хитнув головою старійшина Тяньчжу. — Ми не можемо здобути Шенту, вони б зовсім не розголошували таємниці і забрали б скарби одноособово, а в нас не було б й шансу. Але зараз залишилася хоч якась надія... Хоча з цим вовком, Шенту Наньтянем, всередині царства у мене душа не на місці. Давайте запитаємо Сінтун і дамо їй вирішити...
Хоча старійшина Ховін і промовив ці слова, він дуже добре відповів Ліні Сінтуна. Під її характером іншого вибору бути просто не могло.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv