***
Убивши Ян Юфена і Ян Дінкуня, І Юнь склав їх тіла разом і випустив потік полум'я Чисте Янг. У той же момент обидва тіла перетворилися на попіл, розвіявшись без сліду.
Незрівнянний жар чистого Ян міг забруднити навіть прах — це було справжнє зникнення. І Юнь знищив все, що належало Ян Юфену та Ян Дінккуню, в найпрямому розумінні слова замітаючи сліди.
За обидві свої життя, минулу і сучасну, І Юнь вперше власноруч позбавив когось життя!
Можливо, справа була в тому, що він поступово злився з цим світом, де правили бойові мистецтва. А можливо, він звик до боїв і боровся з астральськими звірами в Божествій Дикому Пустоші. Або ж він був надзвичайно ненависть до Ян Юфена та Ян Дінкуні. Але зараз, забравши їх життя і Юнь не відчув ні краплі жалю або відрази. Навпаки, глибоко в серці він відчув біль у тузі за його останні дні і несподівано розсіявся на довгоочікуваний вихід!
Протягом цих десяти днів він зазнав нестерпного болю від важкої втрати Цзян Сяжу, а потім розпачу через своє знеохочення, побої та відчуття неминучої болісної смерті. Навіть у найлагідніших людей лопається терпіння. Страждання й пригнічення, які накопичувалися в серці І Юні, породили у ньому темну, шалену спрагу помсти. Все, що він пройшов за ці дні стало для нього важким життєвим переломом. Коли людина опиняється у безвиході, вона може докорінно змінитись.
І Юнь підняв голову до неба. Ні його погляд, ні його сприйняття не могли пробитися крізь зводи таємниці кімнати. Він не знав, що відбувається зовні і просто чекав на вирок долі.
Він поклявся собі, що це був останній раз, коли він сліпо покладався на випадок і дозволив іншим вирішувати: жити йому чи померти. З сьогоднішнього дня він сам буде господарем своєї долі! Якщо в цьому світі тільки найсильніші мають право розпоряджатися своїм життям, то він стане сильнішим. І навіть якщо Великого Імператора буде недостатньо, він перевершить і його!
***
Тим часом у нічному небі зі свистом розсікав повітря довгий меч Примарної Кістки. Обладнання Ці меча розрізало зоряне світло. Кров, наче багровий захід сонця, вилилася в небо — наступного старійшину Сім’ї Шенту розкололося навпіл! Перш ніж його тіло було повністю відірване в клочікуючій Ції мечі, то він ще більше витримав свій позов!
Ще один старійшина, Сім’я Шента, загинув. На той час сім’я Шента втратила п’ять старійшин!
Ті, хто не досяг імператорського рівня культивації, ніколи не могли чинити жодного опору. Йому було потрібно знайти час, і результат був приречений на смерть з одного удару!
Інші звичайні старійшини вже почали думати про те, щоб не послухатись. Хоча вони вірно служили сім’ї Шенту, але не намагалися безрозсудно жертвувати своїм життям. Для них життя було найважливішим.
— Хм?
Помітивши, що Пастушок наближається, поважні майстри почали п’ять років назад. Монарх Десяти тисяч Примар нагнітився:
Чого ви злякалися? Десять років тому він потрапив під удар Колеса Абсолютної смерті Прародителя, і просто не міг повністю оправитися! Не вірю, що він зможе протриматися довго!
Монарх Десяти тисяч Привидів змахнув рукою, і величезний чорний дзвін, що ширяв за його спиною, підлетів та завис прямо перед ним.
Донг!
Роздався протяжний дзвін дзвоника. У Чучжові люди, що жили в місті навіть у кількох десятках років, відчули, як вони заповнили вуха, а серця сильно забились. Ті, хто культивував менше, почали гакати кров’ю.
Донг!
Дзвін пробив знову. Звукова хвиля дійшла до звичайних людей, які опинилися занадто близько. Не в силах знести нищівного удару, вони з криками болю миттєво перетворилися на кривавий туман.
— А-а! — роздалися перелякані крики. Лише два удари дзвона помазували землю річками крові!
Князь Чу, стоячи на далекій вершині гори, з гіркотою спостерігав за тим, що відбувається і зітхнув. На душі у нього було брудно. З того часу як Пастушок назвав ім’я Монарха Десяти тисяч Привидів, він зрозумів, що зіткнення майстрів рівня Великого Імператора неминуче знищить місто Чучжоу і тому наказав починати евакуацію. Але в Чучжоу було забагато людей. Як вони могли встигнути врятуватися за такий короткий час? У результаті невинні люди все одно загинули!
Найгіршим було те, що вони впали не від рук Пасташка, яка представляла Расу Пустоти, а з руки Монарха Десяти тисяч Примарів, які належали до раси людей. Для Раси пустити, а для найсильніших людей раса була лише смертною мурашкою.
Иссіня-черный дзвін похитався в повітрі перед Монархом Десяти тисяч Привидаків. Його поверхня була висічена зловісними примарними візерунками, від яких віяв лютість і зло.
— Мій Дзвонив десяток тисяч Примар загарбаний душами десятитисячок людства, але йому досі бракує душі Монарха, яка стала б головним духом! Ти тисячі років тому вбив мого єдиного сина. Сьогодні я заберу твою душу і зроблю її стрижнем свого дзвону, щоб запорошити дух моєї померлої дитини!
— О? Який жаль. Твоє тіло давно мертве, у тебе навіть немає нащадків. Який сенс у твоєму жалюгідному існуванні? — Холодно посміхнувся Пастушок, не ховаючи знуди.
Тривалість життя Монарха величезна, і зазвичай такі майстри мають багато дружин, наложниць та безліч нащадків. Проте, Монарх Десяти тисяч років Прісак застосовував стародавні зловісні технології через які перекосилось ци. Крім того, його шлях привидів і некромантії повністю позбавив тіло життєвої сили. Оскільки мертві тіла майже неможливо зародити нове життя, смерть єдиного сина була для нього нездійсненною втратою і кров’ю, яку не можна простити!
- Ти труп! — Заревів Монарх Десяти тисяч Примар, чий найтемніший рану розкували. Його очі налились кров'ю.
Бум!
Він вдарив по Дзвоних Десяти тисяч Привидів. Звуки, що розбирали землю, кинулися вниз. Під впливом цього звуку тверда земля пішла брижою, наче вода. Кругові хвилі землі розходилися в усіх напрямках. Помісник Чу, який був наполовину зруйнований, тепер став руїною! Нефритові павільйони, розкішні термії та ставки перетворилися на попіл. Земля просувала, викинулась назовні навіть глибокі фундаменти башт.
Але це були лише остаткові відголоски. Насправді, сила звуку Колокола Десяти тисяч Привидів була спрямована прямо на Пастушка. Цей руйнівний звук мав найсильнішу ментальну атаку на душу!
Пастушок злегка повернув долоню і в його руці з’явилася коротка бамбука. Він завжди носив її з собою і використовував для того, щоб віддавати накази ордам тварин.
Роздалася ніжна, мелодійна трель флейти. Звуки музики вимили вгору, стикаючись з гучномовцем - ревом!
Бум!
Звукові хвилі підірвалися, трясучи все навколо. Найсильніша атака, прихована в цих звуках, була зіткнення їхніх духовних мечів! Духовні атаки були найбільшою загрозою для розуму й душі.
У цій сутичці душ обох противників наводили безліч ілюзії. Протистояння зайшло в глухий кут. У небі душа Монарха Десяти тисяч Привидів прийняла форму палаючого черепа, який, як і демон у світі, мав величезний тиск.
За спиною ж Пасташка розкинулась безкрає простори Великого пустинші, де в туманній димці кружляли величні дракони і парили істинних фенікси. Нехай вони не були легендарними божественними звірами у повній мірі, але їхній родовід був неймовірно близьким до первородних священних тварів давнини!
Видіння двох величних майстрів зіткнулися в небі. Битва досягла свого апогею!
— Пастушок і Монарх Десяти тисяч Примар зійшли в духовному схоплю! Вони стримуються від цієї боротьби — це найкращий спосіб закінчити її! — Закрикнув Шеньту Нантязь, чи він був у десятці від них.
Однак уцілілі старійшини сім’ї Шенту вагалися. Напередодні смерті їхніх співвітчизників були занадто жахливі!
— В атаку! Якщо ми вб'ємо Пастушку і створимо з його крові пігулку, я дам кожному з вас по штукі! Але якщо ви відступите без бою, Прародитель дізнається про це і покарання буде суворим! — Пригрозив Шенту Наньття, покликавши на допомогу авторитет Прародителя Шаньту.
Під тиском погроз і спокуси отримати криваву пігулку з плоті Пастушка, останні п'ять старійшин разом зі Старою Су та старійшиною Мо - всього сім чоловік — кинулися в атаку. Кожен з них використав свої надзвичайні таємні методи, щоб прикінчити Пастера одним ударом!
Пастушок був ідеальною мішень, бо він боровся з Монархом Десяти тисяч років!
Їхні атаки злилися в один потік, подібний до різноцвітої хмари, яка затумила небозвод. І пастушок був в його епіцентрі! У цю мить всі затамували подих. Невже війна скінчилася?
Бум!
Всі удари зійшлися в одній точці нічного неба. Простір, наче тонкий сувій, розірвався під напором цієї колосальної сили! Засліплення вивільненої енергії змусило всіх зажмуритися, а поле потужності в епіцентрі повністю закривало сприйняття майстрів. Ніхто не міг сказати, що відбувається в небі. Сім великих майстрів, які об’єдналися разом, були досконалі в той час, коли Пастушок стримував контроль над Дзвонив Десяти тисяч Привидів — за таких обставин вижити здавалося неможливим!
- Все скінчено?
— Невже Пастушок мертвий?
Сяня поступово згасла. Люди вдивлялися у небо і вимірювали подив: порожнеча затяглася, а перед їхніми очима розкинулась справжня небесна оселя безсмертних. Це був безкрайний лазуритовий океан, вкритий легкою димкою, на поверхні якої плавали хвилі. А серед того, що висиджує океан у небі, плив острів! Небесне море і віддалений острів в ньому.
На цьому острові палахкотіли чисті духовні джерела, співали птахи і ароматили квіти. Там росло старе персикове дерево, яке пустило глибокі корені в землю і розтягнуло свої могутні гілки. Персики стояли в повному цвіті. Ці пелюстки кружляють у повітрі, створюючи ніжний кольоровий дощ. Ця пелена пробивалася через промені святого світла, а в густій траві неквапливо прогулювався зелений бик...
Зелений бик, персикове дерево, обитель небажувачів!
Пастушок, одягнений у просто зелене вбрання, стояв посеред цього райського парування. У руці він стискав бамбукову флейту, а його одяг був залитий кров’ю.
Пастушок було поранено!
Срібні кров повільно стікала по його пальцях, з тихим стуком падаючи на землю... Пляшки персика і блискуча сріблом кров злилися в невимовно прекрасну, захоплюючу картину.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv