***
Простір раптом почав бити, повітря тріснув і з того місця повільно випливало величезний чорний дзвін.
— Дон-н-нг!
Чучжоу, пронизливий дзвін прокотився між небом і землею. Потім за дзвіном згорблений старий в чорному балахоні. Його фігура окутала темну темною димкою, а кожну його рух розносився навколо задушливу, концентровану аура смерті.
— Монарх Десяти тысяч Привидів... Це правда, що ти беземоційно виголосив Пастушок, дивлячись на того незнайомця.
У місті Чучжоу ремісник Божествованого Царства Тайю почув це ім’я і заволокли крізь зуби.
Монарх Десяти тисяч Примар... "Дісять тисячів Примар" — це його титул, а « Монарх» - ранг його культивації.
По правді, більшість практиків Божественного Царства в Тайї навіть не знали про сходи культивації за межами царства Святих. Але "Монарх", безсумнівно, був до рівня Великого Імператора. Наскільки ж він був винятковим за рогом, вони не могли собі уявити — саме поняття Великого Імператора окутала для них секрет.
- Ти все ще пам'ятаєш мене, хе-хе... — Зловісно посміхнувся старий і повільно відкинув капюшон, обнаживши обличчя, з одного виду якого людей ледь не вивернуло навиворенку.
Його обличчя покривали незліченні глибокі зморшки і потворні шрами, рідкісні клочки волосся вціліли на майже лисиці голові, а дрябаючи шкіра на щоках і шия обвисала складками, створюючи повне враження, ніби вона ось-ось зігнить і відвалиться. Перед ними стояв чоловік, який здавався мертвим з могили. Його лякаючий вигляд викликав лише одне бажання — негайно відвернутися і більше ніколи не дивитися в його сторону.
— Він буде змушений жити в такому стані? — Здивувались майстри Божественного Царства Тайї. Свіжі трупи після місяця на сирій землі, мабуть, виглядали б нічим не гірше цього старого.
- Звичайно пам'ятаю. Мене дивує, як ти досі не зігнив дух, — ревим тоном виголосив Пастерок. - Ти практикував шлях Десяти тисяч Привидів і через стародавніх зловісних технік отримав викривлення ци, перетворившись на істоту, яка не можна назвати людиною чи привидом... Щоб продовжувати таке існування, потрібно неабиякої відваги.
Сором’язливі й образливі слова, виголошені Пастером абсолютно гладким голосом, позбавили будь - якого знущання інгтонації.
Серця глядачів входили у п’ятки. Опинившись у кільцах так званих могутніх ворогів, які вражали людину на фронті, Пастушок змучився тримати холоднокровність і невблаганно колоти своїх противників словом.
Обличчя Монарха Десяти тисяч Привидів потемніло від гніву:
— Добре! Чудово! Старий сьогодні особисто перевірить, на чому тримається твоя сплячка! В бій!
Монарх Десяти тисяч Примар атакував першим. Видавши істошний крик, він покликав за своєю спиною свої алінський череп. Цей кривавий череп піднявся на висоту понад 100 жанців, сяючи як повний місяць з чистої крові!
— Свист! Свисток! Свисток!
У повітрі з’явився великий і кривавий океан. Потоки крові кинулися у зворотному напрямку і повністю впивалися в сухе тіло Монарха Десяти тисяч Привидів. У мить його напівсгниле тіло налилося багровим кольором. Тепер він порівнював до кровожерного демона-ракшаса, який бунтувався з глибин шеолу.
— Тоєм Аватари злився с тілом! — Здивований, висихнув Князь Чу, який спостерігав за битвою з відстані 10 років. Він не знав, який крок сили стоїть за цим прийомом. Але він чітко пам’ятав останні слова Пасташка: « Той Аватари так і не злився з твоїм тілом... Твій рівень культивації дуже посередній". Очевидно, що злиття тоєм було розпізнавальним знаком найвеличніших майстрів цього світу.
Монарх Десяти тисяч Привидів сильно вдарив долонею. Цей випад підняв яростий, який зітхає вал багрової крові, у глибині якого туманно з’явились білі кістки. З цим припливом на поле бою завалився безнадійний душі потойбічний привид!
Пастушок навіть не шепоче перед лицем неминучого вала. Він легеньким рухом відкинув підлогу свого бірюзового халата і просто виставив назустріч долоню. У вишині стікалася колосальна лазурна рука, яка могла зачинити собою все небо!
— Бум!
Кривава хвиля розлетілася бризками і розсіюється у нічному небі густим алим туманом. Пастушок не відступив ні на п'ядь. Його глибокі чорні очі впилися у Монарха Десяти тисяч Привидів:
— Ты одна ногою в могилі. Але якщо тобі не вистачає духу зробити останній крок самостійно, я допоможу тобі поїхати в світ інший!
Обличчя Монарха Десяти тисяч Привидів перекосилося від люті, і він шалено закричав:
- Чого ви чекаєте? Запускайте формуцію, убийте її разом зі мною!
— Верно, в атаку! Нас багато, до того ж він поранений! Йому ні за що не здолати нас!
— Без дикого святого звіра він не становить загрози!
Декілька славетних майстрів завдали одночасного удару. У ту саму мить Велика форма Тяньді Цзюело під їхніми ногами спалахнула примарним синім світлом. Щільний енергетичний купол, який можна бачити неозброєним оком, накрила всю околицю!
Велика форма Тяньді Цзюело була створена для того, щоб знищити війська Раси Пустоти. З її активацією в радіусі 10 чи сформувався ізольований домен, всередині якого Сила Пустоші безжалісно придушувалася. Сила Пустоші була основою могутності будь-якого представника Раси пустити. Тепер він мусив докладати подвійних зусиль, щоб атакувати Пастушку.
У той же час, коли найзавзятіший запечатаний масив бою стояв один проти одного і не міг протистояти натиску стількох майстрів одночасно, його становище було дуже важким! Однак, знаючи про це, Пастушок таки добровільно прийшов до зону дії Великої форми Тяньді Цзюело. І Юні був замкнений Сімом Шенту в самому серці цього масиву!
Декілька старійшин сім’ї Шенту напали раз. В одну мить сяяння їх Тоемів Аватар розмальовувало нічне небо яскравими всполохами. Колосальна енергія Юань Неба і Землі спресовувалась в повітрі, забурливши, точно б'є з-під землі священне джерело! Усередині Великої формації Тяньді Цзюело сили Раси людей не тільки згасали, але й часто підживлювалися та збільшувалися самим масивом!
— Від нашого спільного удару ти розлетишся в пил!
Декілька старійшин сім’ї Шенту взялися за бойовий задум, об’єднавши і зміцняючи свої сили. Їхній єдиний випад міг затрясти небо!
Пастушок, одягнений в бірюзові шати, велично ширяв у повітрі. Його обличчя було безсердечним, не виявляючи ні тіні страху чи знеохочення. Зверху він обмиванням м’яким сяйвом місяця, здавалося б, що його Бог помер у світі.
Він зробив рух. Ніхто з присутніх не міг побачити його атаку — це лише блюзовий спалах, наче велетенський шовковий полотн завдовжки в десять тисяч чожанів і прорізала зоряне небо.
— А-а!
Тільки що голосніше за всіх старший Сім'ї Шенту, який бхався, раптово істоно закричав. Його відкинуло зі страшною швидкістю, ніби він з усього розмаху врізався у монолітну скелю. Грудина і ребра бідолашних розлетілися на осколки, грудну клітку глибоко впало всередину, а внутрішні органи перетворились у кашу! Струта алої крові хлинула з його рота!
- Що?
За одну мить десять великих майстрів вдарили Пастушком! І при цьому він встиг тяжко покалічити одного з нападників! І це відбувалося всередині Великої формації Тяньді Цзюело, де його сила повинна бути зв'язана і дуже ослаблена!
— Старійшина Сунь!
Інший старійшина, Сім’я Шанта, кинувся на допомогу пораненому, але в цей момент прямо перед ним пролетіла тончайна, немов шовкова нитка, лазурна смуга світла. Ця нитка була стиснутою до межі чистої енергії, яка з неймовірною швидкістю розрізала сам простір.
— Пшик!
Кров хлинула фонтаном, розмальовуючи небо. Голову важкораного старійшини злітали вгору — його шия разом із навколишнім простором була начисто перерізані цією тонкою блискучою ниткою!
Поранити десятерих не так ефективно, як повністю знищити одного. Пастушок добре розумів, що ця битва не буде легкою прогулянкою, тому його метою було не просто завдати шкоди, а вбивати напевно! Усі спостерігачі були шоковані, коли побачили в повітрі відрубану голову.
Для того щоб виконувати Боже Царство, Таїа це було далеко не розуміння їхніх бойових мистецтв. Що ж до членів сім’ї Шенту, їхні серця схвалювали страх первобутності.
Шеньту Нантязь до цього часу встиг відступити на відповідну відстань. Він все ще належав до молодшого покоління і не мав права складатися в замах на такий рівень. Він спостерігав за тим, як загинув старійшина Сунь, але навіть не здогадувався, що Пастушок завдав смертельного удару!
« Як це можливо? — Шаньту Наньтя до болю нахмурився. Ми активували Велику форму Тяньді Цзюело! Чому вона здається абсолютно марною проти нього? "
— Без паніки! Якщо ми продовжимо битися разом, він не зможе перемогти! Він тільки що явно використав грубу силу, щоб подолати обмеження масиву. Це мало забрати колосальну кількість енергії! — Викрикнув один із старійшин Сім’ї Шенту.
Він категорично відмовлявся вірити, що в таких умовах може зламатися його бої. Тепер головне — не піддаватися паніці, об’єднанню та обережності і крок за кроком змучувати ворога. Рано чи пізно його сили вичерпаються!
Ці слова, як і перед його очима, зірвався з уст старійшина. Силует Пастушка, наче безлотний привид або клубу лазурного диму, скутався прямо перед ним. Обличчя Пастушка дихало абсолютною байдужістю. Опинившись перед старим, він плавно опустив на нього долоню!
- Що?
Серце старого ледве не пішла в п'ятки від жаху. Навіть під час розмови він залишався пильним і пильно стежив за простором, але не виявив жодного коливання простору енергії. Пастушок перемістився на 100 чожанів лише за рахунок своєї нелюдської швидкості, повністю перевершивши межі його реакції!
Перед цим грізним воїном Рози Пустоти старійшина почувався так, ніби перед ним з’явився сам бог смерті. Неможливо описати, наскільки сильний тиск і страх перед Богом! Хоч секунду тому він і говорив з повною упевненістю, зараз його волосся встали дибки, а обличчя стало мертвим-бледенним. Це було занадто страшно. Це було неможливо!
За кілька секунд старійшина зрозумів, що немає сенсу бігти. Видавши лютий рев і знехтувавши долонею Пасташка, він мобілізував всю свою енергію Юань та наніс відчайдушний удар клинком прямо в груди ворога!
Він вирішив розміняти своє життя на його! Оскільки він не міг заблокувати випад Пасташка, то лише мусив примусити його захищатися!
Однак Пастушок навіть не покерував бровами. Його долоня продовжувалась.
Обмін життями? Пастушок усе своє життя вільно мандрував по Богомошей, незважаючи на зверхність світу. З якого погляду йому ризикувати собою заради якогось заурядного старійшини Сім'ї Шента?
— Бабах!
Удар прийшов точно в груди старійшини. Його тіло миттєво стисалося, а навколишній простір навколо нього пішло глибокими тріщинами. Грудна клітина розлетілася на шматки, серце і легені лопнули в криваві бризки.
Але коли ж цей старий клинок мав на меті, силает Пастушка вже зник! Він елегантно і невимушено відступив назад на кілька десятків чінґів. Його бірюзовий одяг розвівся на вітрі, підкреслюючи бездоганну поставу. На тканині не залишилося жодного кривавого плямки, та й його долоні, чисті і білі, наче нефрит, несли на собі і сліди чужої крові. Здавалося, ніби цей смертоносний удар наніс хтось інший, а не він.
Другий прославлений майстер впав на землю!
Незважаючи на те, що Шент Наньття втратив свої барви, він не мав де жити. Як таке могло статися? Навіть 10 років тому, на пікі своїх можливостей і без підтримки священного Хоу, Пастушок не мав такої руйнівної сили!
У цій битві десятилітньої давності найбільша тягар бою з Прародительом Шентою ніс на собі священний Хоу, тоді як Пастушок виконував лише допоміжні обов’язки. Сам по собі він не протримався би проти Прародителя і одного раунду. Крім того, цей священний Хоу належав найбільшому Богові - пустинному; він не мав прямого ставлення до Пасташка — його лише тимчасово давали у користування. Отже, на думку Шаня Наньтяна сила Пастушка навряд чи перевищувала початковий рівень Великого Імператора.
Не було нічого боятися, що Шент Наньтян прилетів з ним таємно Монарх Десятиліттям тисяч Примарів вже давно перегрівав цей кордон. А з підтримкою Великої формування результат і зовсім здавалося наперед вирішеним.
Але реальність дала йому жахливий урок! Пастушок виявився неймовірно, незбагненно сильний. Згідно з усіма законами логіки, для застосування рівня Пасташка було неможливо зробити такий гарний стрибок в силі всього за 10 років! Чи за цей час з ним відбулася якась судова подія? Але навіть якщо так, то Шенту Наньття ніяк не міг зрозуміти: чому він повністю ігнорує вплив Великої формації Тянді Цзюело?
Чи покійний старійшина мав рацію, і Пастер витрачає енергію для того, щоб подолати закови велетенського масиву? Якщо так, то кожен з вас повинен швидко виснажувати його! Але якщо не затягнути бій, перемога все одно залишиться за ними!
Тим часом позосталі старійшини Семи Шенту почали сильно трусити. Пастушок вселяв жах — тільки два рухи, і двоє їхніх товаришів загинули! І це при тому, що інші намагалися контролювати його і погрожували відповідьми! Він прорвався крізь їхні ряди, наче вони були порожнім місцем!
Ніхто більше не наважувався відкрити рота перед Пастушком. Ті, хто останнім часом обсипав його глузуваннями, тепер були налякані тим, що на нього почали атакувати найбільш галасливими заводили. Як тільки вони почули, що Пастушок умить позбавляв їх життя!
- Ось що... — Божественний Монарх Десяти тисяч Примарів, що спостерігав за стороною з боку, помрів. — Ти вже налагоджуєш порядок Неба і Землі. І серед законів порядку, які тобі відкрилися, є той, який дозволяє безпосередньо керувати Силою пустиші цього світу, роблячи Велику форму Тянді Цзюело марною проти тебе...
Велика форма Тяньді Цзюело також спиралася на певні закони. По суті, будь-які захисні та бойові масиви у світі військових мистецтв були виразом тих чи інших законів. Але коли майстер розуміє закони, чий рівень на порядок перевищує законні засади, то жодний масив більше не здатний утримати його.
Саме це й робив Пастушок. Його порядок був недосяжний для Великої формування висоти.
Почувши слова Монарха Десяти тисяч Привидів, старійшини Семи Шента затамували подих.
Чи можна якось по - справжньому порядку в Небі та Землі? Це не мало прямого відношення до рівня культивації, а віддзеркалювало глибину розуміння законів. Так само майстер досягнув абсолютної вершини в знанні певного закону!
Пастушок не підтримав чи спростував його слова. Він злегка торкнувся свого простору і витягнув звідти меч.
Цей меч був бездоганним білим, наче витіснений з нефриту. Однак... Він складався не з каменю, а з кістки. Це був клинок, виточений з кістки дикого священної звірини!
Кліток мав довжину в чотири чі, а його руки були дуже короткою — лише 4 вінця. Клинок безпосередньо з'єднався із рукою, позбавленою гарди. Лише на самій рукояті було викрито дев’ять правил, від яких віяло стародавньою і таємничою силою.
— Ім’я цього меча, Примарна кістка, — негрубко промовив Пастушок, направивши білосніжну вестрі прямо на Монарха Десяти тисяч Прімаків!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv