— Заходи! — Веліли двоє вартових, які вступили у І Юню. Вони відкрили таємну кімнату в маєтку князя Чу, грубо штовхнули хлопця всередину і скував його руки й ноги важкими ланцюгами.
І Юнь впав на крижаній підлогу. Він лежав на спині, і з кожним його важким зітханням з рота виривався морозне повітря, тому волога в приміщенні відразу ж кристалізувалася. Двері та вікна цієї секретної кімнати були відбиті з особливого сплаву і покриті візерунками захисних формцій. Навіть якби тут заперли Володарку людства, той не зміг би вирватися б назовні. Крім того, на вулиці постійно патрулювали гвардейці помести князя Чу і потім виконували ще одне завдання — знамениті майстри Семи Шенту. Думати про втечу в таких умовах було безумством.
Але він залишився живим. Нехай навіть тимчасово... І Юнь розумів, що своєю відстрочкою завдячує лише одержимості Шенту Нант'ян кров"ю Цзєн Сяжоу. Не запалай Шенту Наньтязь настільки лютою ненавистю до Раса Пустоти, що не наважишся виманити і схопити Цзян Сіяжу, І Юня давно втратив би всяку користь. І зараз він був би вже мертвий.
Було дуже важко усвідомлювати це. І Юнь не хотів, щоб його життя і смерть залежали від багатьох « якщо». Тепер він був найближче до загибелі за обидві свої життя. Крім того, він ледве не втратив найдорожчої людини. У порівнянні з цим підступні козли Лянь Чен'юя в Пустоші Юн і смертельна боротьба Насіння Золалу Ворона біля Варта минулої зірки видавалась лише дрібними випробовуваннями.
Смерть... І Юнь не знав, яка вона на смак. Пожадлива темрява підземелля, нескінченна самотність, гниюча плоть, що оберається в порох... У минулому житті І Юнь був звичайною людиною з сучасного світу. Він не був схожий на бойових майстрів, готових легко ризикувати головою заради коротколітних цілей. Він дорожив своїм життям. І поки це не суперечило його внутрішнім принципам і моральним кодексом, Юнь був готовий чіплятися за неї зубами, використовуючи будь - яку можливість.
« Якщо я виберуся з цієї передяги... Більше ніколи в житті моя доля не буде залежати від чиєїсь волі та чужих рішень. Ніхто і ніколи не зможе контролювати мене!"
І Юнь лежав нерухомо. У абсолютній тиші секретної кімнати він направив своє сприйняття до Пурпурному Кристалу. Він використовував свою таємничу силу, щоб очищати тіло від крижаної отрути. Навіть у такому скрутному становищі він не опускав рук, борючись за кожну маленьку можливість на спасіння.
Принаймні, зараз він перебував у відносному безпеці. Шеньту Нантян хотів використати як приманку для старійшин Раси Пустоти. Отже, калічити І Юня до невпізнання він не стане — принаймні не позбавить його кінцівок і перетворює на беззахисну руїну. Адже якщо вершина Раси Пустоти з’явиться на виручку і за допомогою божественного сприйняття виявить виснаженого, напівживого заложника, вони можуть просто відступити. Врятувати безнадійного каліку не мало сенсу, бо це лише продовжило б його страждання.
Очевидно, саме тому Шенту Наньття допоміг йому Плюлі Семи Злісних Інь повністю зруйнувати його вдосконалення. Якщо ви приховуєте цю істину, то Юнь буде просто виснажений і позбавлений енергії. Рятівники з Раси Пустоти навіть не підозрюють, що вони ризикують життям заради калік. Такими були розрахунки Шенту Наньття. Але І Юнь, звичайно ж, не збирався без нарікань підкорятися чужій грі.
Час минув. У кімнаті, позбавленій сонячного світла, панувала вічний напівмарк. І Юнь продовжував нерухомо лежати на підлозі, не шевеля навіть пальцем. Але всередині нього Пурпурний Крістал вже закрутив крихітну енергетичну вихору. Цей вихр непомітно збирав крижаної отрута, крупинка за шматочком поглинає його. У самому серці Пурпурного Крістала крихітний блакитний кристал поступово збільшувався у розмірах. І нехай за якості цей лід поступався Духу Чистого Ян, з волі чистої випадковості в недрах Пурпурного Крістала виникла насіння крижаного атрибута...
Минув день, потім другий, третій...
І Юнь як і раніше лежав на спині, втупившись у стелю широко розкритими очима. Він виглядав як бездиханний труп. Але насправді його внутрішні рани поступово затягувалися, а сильна сила швидко поверталася. У його Дан’яні знову забурила справжню енергію чистого Сонця. Однак Пурпурний Крістел, застосовуючи Юнь, надійно надрукував цю шалену енергію Чиста Яна. Навіть могутній святий не міг би з’ясувати, що таке Пурпурний Кристал.
Крім того, Юнь звільнився з крижаної енергії нагромадження кристалів і дозволив їй рости по тілу. В результаті для будь-якого стороннього спостерігача він як і раніше виглядав отруєним крижаною отрутою каліки, що лизали останні шари вдосконалення.
У підземеллі неможливо було відрізнити день від ночі. Щоранку особисті гвардейці пометь князя Чу приносили пилюлю і насильно заштовхували її в рот І Юню. Вони боялися, що заложник випустить дух раніше. До визначеного часу залишалося лише кілька днів. Їм треба було зберегти і Юню товарний вигляд, інакше виманити Расу Пустоти не вдасться.
« Ціпляться по осені, — кажуть вони. — Цей вже спекотливий чоловік хмикнув одного з вартових із явним лихорадом. - Сім днів пройшло, а він навіть зіниці не ворушить. Якби не слабке биння серця, я б вирішив, що хлопець давно здох.
Будучи гвардійцями в маєтку князя Чу, вони займали не останнє становище у суспільстві, але порівняно з таким балівним долі, як і Юнь, залишалися безликими серщами. У глибині душі вони завжди виявляли такі почуття заздрості й ворожості. Бачити падіння І Юня було для них настільки ж виснажливим, як і простих громадян — спостерігати за тим, щоб скидати високопоставленого урядовця.
« Смерть духа — це найгірша подія, — сказав другий охоронець, заштовхуючи пілюльку в рот полонені. — Якби вам зруйнували меридіани, а через кілька днів пообіцяли влаштувати Лінчі з Пожиранням Сердця, то ви теж лежали б колодою.
— Ха-ха, якби я на його місці, давно б наклав на себе руки!
— Самогубство? И не мечтай. Молодий пан Наньтян ні за що не дозволить йому так легко вигнатися. З цією крижаною отрутою в тілі він навіть не здатний розірвати свої меридіани. Руки і ноги заковані в ланцюгу, тут не повісишся і не втопишся. З щоденної порції, яка зміцнює його смерть, йому точно не дадуть. Ех, мінлива доля! Хто б міг подумати, що ще пару днів тому він сяяв яскравіше сонця і сьогодні перетворився на жалюгідного смертника? Низвергся з чортогов небесних до найсмердніше!
Охоронець похитав головою. Вони обоє знали, що за останні дні до міста прибули два таємничих старійшини з Сім’ї Шента. Об'єднавши зусилля, вони розгорнули тут неймовірну по могутності формуцію, готуючись зловити велику рибу. Невдовзі високопоставлені майстри Раси Пустоти намагатимуться напасти на цей нездоланний бар’єр, щоб врятувати того, хто вже став калікою. Коли охоронці з’явилися на світ, то дуже здивувалися. Їм не терпілося побачити, які обличчя будуть у рятувальників з Раси Пустоти, коли ті виявлять, що витягли зі пастки безшкодну руїну.
***
Це був дев'ятий день.
Шеньту Нантян глянув на небо. Сонце клонувалося до заходу сонця, вступаючи на землю. Завтра - крайній термін. Якщо вершина Рози Пустота не з'явиться, І Юна створять болісну кару.
— Молодий пан Наньтя, Раса Пустота може і не прийти. Витрати на зміст Великої формації Тяньді Цзюело колосальні... — Сказав один чоловік, що стояв поруч з старим в білому одязі. Його брови були настільки довгими, що звисали вниз, нагадуючи двох білих змій.
Для того щоб активізувати Велику форму дикого звіра, Тяньді Цзюело мусив накреслити руни есенці крові стародавнього реліктового звіра і включити сотні вісім знаків формиації, виплавлених з рідкісних астральних кісток. Крім того, кожна активація неминуче скорочувала термін служби.
— Старійшина Су, старійшина Мо, прошу вас не сповільнювати пильності, — відповів Шенту Наньтяж. — Та демониця займає у Расі Пустоти виняткове становище, і до її прохання обов’язково прислухаються. Так, Велика форма Тяньді Цзюело обходиться дорого. Але якщо ми зможемо полонити високопоставленого старшого Раси Пустоти, придушити сучасний прорив звірів і повернути цю дівку, то все буде обійшлося б у тому випадку.
Обидва старі люди замовкли. Вони повернулися на свої місця і занурилися в медитацію, щоб відновити сили та зустріти потенційного ворога на піку своїх можливостей. Однак вони вважали, що пастка була занадто очевидною і навряд чи якийсь розумний представник Раси Пустоти вирішив з’явитися на правильну загибель.
Коли Місяць піднялася в зеніті, над Чучжоу завивав холодний нічний вітер. На вершині однієї з заміських гір, прямо навпроти срібного диска місяця, виблискував самотній сріблястий вовк. Один хлопець стояв поряд з хижаком, тримаючи в руках маленьку бамбукову флейту завдовжки майже третину метра.
Його очі, наче найглибші чорні самоцвіти, сяяли яскравіше на нічному небі. За спиною юнак розкинувся безквітною зіркою — срібним шлейком Чумацького Шляху, який огорнув небо і перетворював усю картину в казку. Юнак у бірюзовому вбранні дивився на далекий Чучжоу. Нічний вітер тріпав його довгу білюзову стрічку в волоссі, змушуючи її танцювати у повітрі.
Окутанний нічним мглом, Чучжоу був подібний до лицарського чорного звіра, який розтрощив пащу в очікуванні своєї жертви. Юна ступив вперед, встромлюючи у повітря прямо по вітру...
— А? « Сю і старійшина Мо, які працювали медитативно, розкрили очі. Вони відчули наближення надзвичайно потужної аури. І це була не звичайна людська енергія Юань, а шалена, примітивна Сила Пустоші!
Сила Пустоши... Чи Раса Пустота справді вирішила з’явитися?
Очі старих людей виблискували крижаним блиском. Золоте сяйво змило небо і вони скинули під ногами золото, а тоді полетіли вгору. В руках одного спалахнув золотий меч, інший підняв стародавнє бронзове дзеркало. Подібно до двох богів війни, вони ширяли на фоні місячного диска. Тільки подумайте, незважаючи на присутність двох таких могутніх майстрів і розвернуту Велику формуцію Тяньді Цзюело, хтось з Раси Пустоти все ж наважився прийти на вірну смерть!
На ворожу територію на шляху ворога — це серйозна тактична помилка, особливо коли противник підготовляє ідеальну пастку і чекає зброї. Невже цей чоловік з Раси Пустоти втратив розум?
У цей момент з палацового павільйона вилетів і Шенту Наньтян. Його серце забився: поява ворога означало, що його грандіозний план нарешті спрацював. Якщо б ніхто з Раси Пустоти не прийшов за І Юном, то завтрашня кара перетворилась би на порожнє і безглузде вбивство звичайних калік — це все одно, що розчавити надокучливого мурашка. Але тепер, навіть якщо йому не вдасться виманити Цзян Сяожоу, знищення високорангового воїна Раси Пустота саме по собі стане величезною перемогою!
« Цікаво, який їхній склад? Сподіваюся, вони не примушують мене сумувати". Він думав, що ворог пошле принаймні сімох або вісьмох першокласних майстрів, які будуть співпрацювати для того, щоб звести ризики до мінімуму.
Але коли він з’явився у полі зору, Шенту Наньтязь був приголомшений. До них постійно наближався лише один юнак — бірюзовий одяг, який спокійно рухається по повітрі.
Його рухи були повні витонченості й гідності. З кожним його кроком у пустинніх місцях спалахували зірки, які розпускали ніжні лотоси. Невагомий поступ, що народжує лотоса на кожному кроці! Його похідка здавалася неквапливою, але кожен крок ніби стискав сам простір під його ногами. Ще мить тому він ледь виднівся на горизонті, а секунди потому вже стояв прямо над поместю князя Чу.
— Пастушок! — У очах Шента Наньтяна спалахнула ясна, льодяна злоба.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv