— Ну і що, хлопець? Чи ти згідний зі мною? — Чоловік Фэй обнажив довгий меч і наставив його вістрьо прямо І Юню між бровей. На його обличчі читалися презирство і явна провокація. — І це вся сміливість того, кого названо першим серед молодого покоління Божественного Царства Тайської? Якщо відчуваєш, що не здатний на це, то швидше молись про милість!
Чоловік Фей вів себе все нагліше, вважаючи, що Юнь от-ось здасться. Йому було шкода, що не вдасться битися з І Юнєм. Але навіть так він продовжував провокувати його, сподіваючись, що Юнь втратить голову і прийме виклик. А якщо ні, то принаймні відвести душу в словесній перепалці. Тоді Мужун Фей буде хвалитися у своєму колі та Великому клані, що перший геній Божественного Царства Тайу і Юнь, якому прочистили славне майбутнє Великого Імператора, терпить від нього будь-які образи, не сміє чинити опір і здатний тільки підтиснути хвіст і визнати поразку. Він був готовий до цього.
Побачивши таку відвертість, солдати міста Тайну заспівали гнівом. Багато хто не витримав.
— Мать твою, в житті не бачив такої безсоромої мразі! — гукнув один з воїнів, схопився і тича пальцем прямо в ніс Мужун Фею.
- Який ще мужун Фэй? Та ти шматок лайна! Цей чоловік Гуан з ним — відразу видно, що з Великого клана один безпорядний за іншого!
— Проклятье! Виліз тут і щебече з видом такого крутого! Де ти раніше був? Простої нікчемний мішок, будь у І Юні хоча б третину від його попередніх сил, він розчавив би тебе одним ударом! І ти смієш тут гавкати? Та будь-який собака лає приємніше тебе!
Військові царства Тайу вміли лаятись з особливою отрутою. Однак шкіра чоловіка Фея була товстішою за стіни, і це не заважало йому. Вимагайте скільки влізе, дурню?
— Пані, ця людина просто нестерпно безсоромна! — Поруч з Ло Хоер маленька служниця Дун-ар стиснула свої ніжні кулачки. Її кругле, наче яблуко, личко ще сильніше почервоніло від гніву, а не зовсім сформована груди від збудженої мови часто зітхалася, ніби маленька кулька.
Ло Хоер подивилася на мужа Фея з глибокою відразою і прірвою. З такою безшвидною жабою вона вперше стикалася. У порівнянні з ним цей жахливий І Юнь здавався справжнім ангелом.
Дивлячись на чоловіка, який розбився і повертав погляд до І Юні, Ло Хоер перевершувала своїми темними очима-бусинами про щось думаю. Але потім на її обличчі прослизнуло питання. Вона потирла тонкою паличкою свій гладкий лоб і в нерішучості тихо пробурмотала про себе:
"Якщо використовувати це лише один раз, адже нічого не станеться, правда?"
***
Тим часом на Помості Богьної Пустоші Суддя подивився на І Юня.
- І Юнь, ти приймаєш виклик?
Побачивши, що той все ще зберігає мовчання, Суд'є довелося запитати прямо.
— И Юнь, не поддавайся на його улов! Ти здасися після важкої битви, в цьому немає ніякого сорому! Навпаки, цей нікчемний чоловік Фей викликає зневагу. Просто визнай поразку, інакше, погодившись на бій, ти тільки зазнаєш ще більшого приниження! — Я попереджала Чу Сіжань, боячись, що І Юн зробить дурість.
Побачивши, що Юнь не хоче здаватися, Цан Ян вже піднявся зі свого місця:
— Старик від імені І Юня відмовляється...
Не встиг Цан Янь договорити, як і Юні, весь цей час охороняючий мовчання, несподівано підняв руку:
— Погодите! Я приймаю цей бій!
Що?
Слова І Юна приголомшили усіх присутніх. Було очевидно, що Юнь виснажився до межі і зовсім неспроможний перемогти чоловіка Фея. Невже він дійсно прийняв виклик? Чи ж це не є даремною водою шукати мук?
Ха-ха-Ха! — Голосно розіхотився Мужун Фэй. Чудово! Спершу я прийняв тебе за боягуза, але тепер беру свої слова назад. Ти не боягуз, ти - закінчений дурень! Чудово, тоді б'ємося! Я вб'ю тебе так, що ти будеш покулити, як собака!
Чоловіка Фей збив кулаки, і на його обличчі застиг радість.
— Не спеши. Я капітан команди міста Тай А в цьому фінал-турніре і маю право відправити Чу Сяжу замість себе, - спокійно вимовив І Юнь та подивився на Чу Саяжінь під партією.
Чу Саяжань обомліла, почувши це.
Надіслати її замість себе?
У турнірі юнацької групи вона ще ніколи не зазнала поразки. За правилами змагань кожен, хто ще не програвав, зберігав право виходити на помст - включаючи Вен Юй та інших учасників першого року.
Но... Вона абсолютно не рівня Мужу Фею!
Чоловік Фей — воїн Сфери Першоздалегідного основи. Через різницю у віці Чу Сяжань, вийшовши проти нього, зазнається жахливою побиттям. Крім того, мужун Фей явно вважався безпорядним чоловіком.
Навіщо І Юнь просить її вийти?
Чу Сяжань була в абсолютному замішанні, коли у її вухах роздавалася передача думок через енергію Юань від І Унню:
« Тіні час. І ви, і Вен Юй та інші — йдете по черзі. Перед виходом не поспішайте, тягніть час аж до однієї-двох паличок пахучих ніж довше, тим краще! А коли справа дійде до бою, відразу знайомтеся поразка!»
Почувши слова І Юна, Чуяжінь поспішала. Вийняти час на одну-дві палички пахощів?
У цьому світі палиця пахощів тривала всього сто подихів. Виграти сто-двести вдихів для І Юня було лише краплею в морі. При такому глибокому виснаженні сил йому потрібно було б принаймні чотирьох-п'яти днів на відновлення, причому з усіма дорогоцінними дарами природи.
« І Юнь, що ти задумав? — З тривогою запитала Чу Саяжань. - Не піддавайся його хитрощам! Чоловіку Фей навмисне провокує тебе, щоб пошити своє его!»
І Юнь похитав головою:
« Хоч би як мене провокував чоловік Фей, це не має для мене жодного значення. У моїх очах він просто ідіот. Якщо я буду сперечатися з ідіотом, то мій інтелект нічим не відрізнятиметься від його власного."
Ця фраза І Юня позбавила Чу Сіожань слів:
"Тоді навіщо ти..."
« Я просто хочу перемогти! Я хочу виграти цей фінал, тому і прийняв виклик. Ти, Вен Юй та інші молодші брати-ученики - прикрийте мене трохи!»
За правилами змагань, коли один бік виводила бійця на помст, інша сторона дійсно могла поставити іншого учасника. Проблема полягала в тому, що до цього моменту єдиною боєспроможною силою міста Тай А залишався сам І Юнь, отже він завжди виходив один.
« Перемогти? Як можна перемогти в такому стані?» " Чу Сяжань замерзла від шоку, слова І Юня видавалися неймовірними.
« Давайте спробуємо, у мене теж немає повної впевненості, і я не знаю, як все складеться» - сказав Юнь. Він зійшов з Помоста Божествної Пустоші.
Чу Сяжань залишилася в повному замішанні.
— Ха-ха-хо! Ти прикриваєшся жінкою як щитом? Ну ти і молодець! - Розхвилювався Мужю Фей, коли І Юнь покинув Помост Божою пустинею. Його сміх звучав рознуздливо і з ноткою непристойності. — Маленька красуня, піднімися сюди, старший брат відмінно з тобою прогуляться! Який гарний троянда! Не хвилюйся, я буду з тобою дуже нежен.
Погляд чоловіка Фея, який не соромився затримався на стегнах і грудях Чу Саяжань.
Чу Сіжань розлютилась. Їй дуже хотілося втягнутися у бій і битися з чоловіком Феєм до останнього, але вона пам’ятала слова І Юна й не могла стриматись.
« Тіштеся ще трохи!»
Хоча вона не знала, що замишляє І Юнь, і той відкрито визнав, ніби не впевнений у успіху, Чу Сяжань все одно відчувала до нього невідому довіру. Вона вірила, що І Юнь може дійсно творити чудо.
З цією думкою Чу Саяжань звернулася до Судді:
що мені доведеться воювати. Я б хотіла спочатку підготуватися.
Суддя злегка розгубився: підготуватися?
Хоча він не розумів, до чого саме зібралася готуватися Чу Саяжань, все ж кивнув:
— Дозволяю!
***
У цей час Юнь вже повертався до арени. Він відразу розчинився в повітрі.
Хоча його сили були на виході, він все ще зберігав швидкість, в сотні разів переважаючу людську. Лише за кілька вдихів він опинився у невеличкому кам’яному будиночку на відстані кількох сотень метрів від арени. У містечку Тай А на обочинах доріг було багато таких простих кам’яних споруд, які використовувалися для відпочинку перехожих.
Усередині будинку була дівчина в червоному одязі. Вона вільно сиділа на перилах подвір'я, притулившись спиною до розкидного дерева. Її білосніжні стрункі ніжки звисали вниз і злегка покачалися, ніби дівчина безтурботно барахтала ступнями у воді.
— Ло Хоэр!
І Юнь залишив арену саме через передачі думки через енергію Юань від Ло Хоер!
— Дівчина Ло, у тебе дійсно є Шаріра з Кості Пустоти, здатна швидко відновити мої сили?
— Сарира? Э-э... Ну, можна і так сказати... — Неуважно пробурмотала Ло Хоер, підтвердивши його слова.
- Бують такі саріри? — Здивувався І Юнь. Саріра, здатна за короткий час повернути людині більшу частину сил або навіть повністю зцілити її з стану повного виснаження... Та такого скарбу не має навіть міський Лорд міста Тай А!
Вживання сарарі воїном завжди є тривалим процесом. Саріра дійсно може відновити сили, але діє дуже повільно і її сповільнений ефект надзвичайно обмежений. Навіть якщо б він прийняв кров Насіння Золотого Крука, то не отримав би такого дивовижного результату.
Хоча це звучало неймовірно, у Ло Хоер не було причин обманювати його. Навряд чи у такий момент вона вирішить влаштувати дурний розиграш.
— Якщо у тебе є така саріра, то вона повинна бути надзвичайно цінною. Використовувати її на мені... — И Юнь підбирав слова. Походження Ло Хоер було огорнено таємницею, і якщо саріра володіла вищезгаданими властивостями, то її вартість повинна бути байкою, адже це суперечило всім відомим законам.
Почувши це, Ло - Хоар втратила дар мови. Звідки у неї могла взятися така дивна саріра? Її спосіб повернути І Юню сили спирався виключно на одну з її унікальних здібностей.
Але ця здатність не повинна була бачити світла, тому що була безпосередньо пов'язана з її Великим клоном та расою і про неї нікому не слід було знати.
Зазвичай Ло - Хоер була лукавою і підступною, але зовсім не вміла обманювати. Спочатку вона сподівалася уникнути туманної відповіді, але коли Юнь знову збирається питати, то розлютилася. Згорнувши очима, вона сердито вилила на нього:
- Чого ти розболтався? Просто сиди рівно і мовчи!
— Э-э... — И Юнь осёкся. Він не очікував, що дівчина, яка щойно м'яко і говорила невпопад, миттєво змінить тон на сто вісімдесят градусів.
— Ложись! — З видом найглибшого занедбання замовила Ло Хоер. Вона ввела на кам'яний стіл розміром всього один квадратний фут.
І Юнь, побачивши цей стіл, онімел. Він був настільки малим, що на ньому ледь можна було присісти - як на нього взагалі могло бути лягти?
— Часу немає, швидше! — поквапила Ло Хоер.
І Юню нічого не залишалося, крім того, щоб підкоритися і спробувати вилізти на маленький стіл.
Юнь уже досяг зрілості, і на такому крихітному столі він став справді акробатичним трюком — майже зависаючи над землею.
Дивлячись на потуги І Юню, Ло Хоер не стрималася від легкої ухмилки. Вона дуже хотіла скористатися нагодою і навчити І Юню, але час піднімалося, тому вирішила відкласти жарти.
Вона вже зібралася застосувати секретну технологію своєї раси, як раптом згадала про саріру. Ло Хоер налякнула з кільцевої каблучки якусь Шаріру з Кості Пустоти і кинула її І Юню:
— На, випий, це спеціальні ліки.
- Спеціальні ліки? Ось це? — І Юнь ошелешенно втупився на кульку саріри, яка пригадує звичайну цукерку.
"Ти за кого мене тримаєш, заради дитини?!"
Він взагалі-то вже майстер Астральних Небес, і проведеш його не так просто! Хіба це не найзвичайніша саріра з тих, що продаються на кожному розі?
І ця штука повинна швидко повернути йому сили? Та це ж чистий жарт!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv