***
Білосніжний халат, який і Юнь надів перед самим входом в Гробницю меча, сьогодні знову перетворився на одоронені ганчірки.
Одяг зовсім не був брудним, він здавався зрізаним лезом мечем — численні розрізання перетворили тканину на тонкі скибочки.
Довге волосся І Юня були розпущені по плечі, на губах грала ледь помітна усмішка, а очі світилися так яскраво, що в напівмракі Гробниці меча нагадували нічні зірки, викликаючи дивне, особливе відчуття.
Здавалося, що після цих восьми або дев'яти днів перебування в Гробниці меча хлопець невловимо змінився.
Ця зміна була складною, вона стосувалася самої його суті: згусток Ці меча немов проникнув в його кістки, перетворивши самого І Юня на образ обнаженого клинку.
- Мелюзго, ти нарешті зволів вийти! — Нехотливо бурчав Цан Янь.
- Хмм... Я настільки занурився в медитацію, що повністю втратив рахунок часу. Скільки ж я був там?
— Майже дев’ять днів! Ти що, сплеск і справді вирішив освоїти Дао меча?
Цан Янь пильно озирнувся І Юню. Він не знав, чого той зміг досягти за ці дні, але, на думку старого, навіть якщо хлопець осягнув пару прийомів меча, то це було небагато. Усі атаки, доступні мечові, можна було наносити і саблею. Отже, постискаль і меч не мали великого змісту — лише трата сил.
І Юнь не хотів продовжувати цю розмову і перевела тему:
- Старший Цан Янь, адже ви казали, що якщо я проб'юся в Земній список і піду у першу трисотню, то зможу й далі розуміти Дао меч та каталог тисячі Звірей?
І Юнь справді збирався штурмувати Земний список. Чим вище позиція в ньому, тим більше рун Драконячий Чешуї вважалося щомісячною винагородою.
Цан Янь закотив очі і важко зітхнув:
- Ех, тепер тобі вже точно буде де розвернутися! Ти ж ще нічого не знаєш... Наш Божество Тайської Царства було на межі цілковитого знищення...
І Цан Янь коротко переказав йому все, що сталося під час появи Пасташка.
Слухаючи його, І Юнь поспішав.
Пастушок?
Опис вигляду Пастушка, зроблене Цен Янем, відразу нагадав Юню таємничого юнака, якого він зустрів у Топах Чорноморської Води під час випробування в Божественній Пустоші.
Той хлопець їхав верхи на биці і грався на бамбука. Звуки її мелодії мали своєрідну магічну силу, яка зачаровувала і дурманила розум будь-кого, хто їх чув.
Цей таємничий юник вільно перетинав божественну пустелю і Топі Чорно-Води. Усі астральні звірі не звертали уваги на нього, і він прогулювався по смертельній небезпечній землі Божевільної Пустоші так легко й несвідомо, ніби був у власному саду.
Чи той самий юнак, який був настільки м’який і привітний, колись влаштував битву в Західному Регіоні, прислав землю тисячами трупів та ледве знищив заможний Великий клан Шента?
І Юнь був по-справжньому вражений. Сім’я Шенту, за словами Цан Яня, перевершувала Боже Царство по силі в багато разів!
Один-єдиний клан виявився сильнішим за ціле Божество...
Але наскільки могутнім має бути такий Великий клан?
І де знаходиться цей загадковий Західний Регіон?
І Юнь подумки зітхнув. Він вважав, що з моменту приходу в цей світ він вже досяг значних успіхів, але порівняно із такими неймовірними нефілім він все ще залишався малим.
Але тепер це не мало сенсу. Єдине, про що варто було думати - це завтрашня велика битва.
Те Царство, яке Бог дав Соломонові, було схвалене І Юною — майже всіма його сучасними засобами та технікою культивації.
І Юнь умів бути вдячним. Те Царство, що було в ньому, зіткнулося з великою загрозою і якщо вже він здатний зробити свій внесок, то викладеться без останка!
— Старший Цан Янь, адже в місті Тай є зброяр? Я б хотів підібрати собі пару з шаблі і меч до завтраї битви.
Його Сабля тисячі Воїнів прийшла в непридатність, а Сломаний меч, отриманий з Дворця Меча Чистого Ян, був дуже важливий, щоб розкривати його без крайньої потреби для життя. Тому, здавалося б, що прийняти нову зброю в місті Таї було найрозумніше рішення.
Зброя із скарбниці міста Тай А заведомо перевершувала якість усього, що зберігалося на складах Стражі Цзіньлун.
Цан Янь глянув на невинну посмішку І Юню, і в нього всередині все згоралося. Старик сердито буркнув:
— Паршивець, знову намагаєшся вигадати за мій рахунок! Гаразд, виберу зброю розрешу, але тільки в борг. Якщо завтра переможеш у бою, так і бути, подарую. А якщо програєш - хе-хе, викладеш всю вартість до останнього мед'яку! Навіть не думай нажитися на мені під приводом битви!
І Юнь розплився в усмішку:
— Договорились!
Тієї ночі, коли вони зі всіх куточків світу зібралися в місті Тай А копали сили і приводили себе у ідеальний стан перед завтрашнім боєм.
Однак поки більшість з них видужала, в одному глухому місті під покровом темряви на невеличкому подвір’ї зібралося кілька осіб.
- Це він?
Хоча нічний полмарок був густим, воїни без труднощів розрізняли все навколо.
Двоє чоловіків, повністю вкутаних у темні плащі, тримали сувій. Тут зображено юнака, який одягався з шаблею в руці.
Цим юнаком був І Юнь.
- Саме він... — Голос почувся голос з-під капюшону, який не дозволив розпізнати істинний голосу того, хто говорив. — Переріжте йому меридіани. А краще - покалічте на все життя. Якщо ви зробите це, наша вдячність не змусить вас чекати.
З цими словами фігура в плащі помахнула рукою, і на її долоні з'явився невеликий чорний мішечок:
— Це задаток.
- Хех! — Посміхнувся юнак, обвитився отруйною змеєю і забрав мішечок.
Він був худорлявим, його вуха вішали сережки у вигляді черепів, а обличчя і тіло покривала витієві тату, придаючи йому моторошний та відштовхуючий вигляд.
Його бурштинові зіниці з витягнутими вертикальними щілинами походили на зміїні, а мало він посміхнувся, як із-під губ висунулася пара гострих кликів, тому у будь-кого пішли б мурашки по шкірі.
Біля зміїного хлопця стояв товстий у жовтому одязі. Він з великим інтересом почухав підборіддя і заліз рукою в чорний мішок.
Звідти викотилася догорща блискучих предметів, які мерехтіли у темряві наче самоцвіти.
Це були шари з Кістки Пустоти!
— Вищий сорт!
Товстяк у жовтому облизнувся:
- Займально! Мені навіть цікаво, хто ви такі. Навряд чи ви з нашого Божественного Королівства Хмарного Дракона. Невпізнання цього хлопця на ім'я І Юнь? Ц-ц-ць, ну і паршиві ж у нього відносини з зібратими, раз вони наймають ворогів, щоб зробити його калікою ...
« Це не ваша справа, — зимно відповіли вони у плащах.
Ще б: якщо про подібні операції дізнаються верхи міста Тай А, зрадників буде чекати позбавлення культивації або зовсім смертна кара.
— І попереджуємо, що Юнь не такий вже й простий. Дивіться на місце! — Додав один з них.
— Хе-хе... Не думайте, що бійці з Божествного Королівства Облачкового дракона рівні вашим нікчемним ніщожством із Божественного Царства Тайу. Нам доведеться мати справу лише з сопляком, який ще рік тому не входив навіть у першу тисячу серед вашої шва.
Змійний юнак усміхнувся і забрав шарири з Кісти Пустоти.
— Ах ты...
Один з візитів у плащах від такого наглого образи стиснув кулаки і мало не кинувся на кривдника, але другий вчасно втримав його за плече.
— Що ж, покладаючись на вас, — проговорив стримано другий.
— Ха! Уж і розлютилися! Ви точно з міста Тай А. Не хвилюйтеся: я, Гадюка, мудріший за всіх управитеся з ворогами. Я беруся за це замовлення!
У змаганнях на арені калічення і смерть не були рідкістю. Все-таки дуелі велися на теперішньому зброярні, і більшість учасників боролись у повній силі.
Навіть у центральних сутичках міста Тай А, коли учні уникали смертельного результату, на Помості сталися фатальні випадки.
А вже зіткнення зі смертельними ворогами з чужої держави обіцяв бути більш жорстоким і безпорадним.
— Договорились! — У плащах безшумно розтавали в нічній тіні.
Грубий у жовтому одязі, поковзнувши бамбукову зубочистку в зуби, посміхнувся:
- А учні з міста Тай А зовсім нікуди не підходять. Перед лицем зовнішньої загрози влаштували гризню між своїми!
— Хе-хе, заздрість і ненависть - страшні сили. Вони позбавляють розуму і змушують діяти безглуздо. Проте, нам краще. Старший брат Цянь Шуй, цьому І Юню тільки сповнилося чотирнадцять років тому ми з ним напевно опинилися в одній віковій групі. Так що цією здобиччю заволодію я!
— Будь ласка, роби як знаєш, — байдуже поставився до товстих.
- І все ж, хто були ці двоє? Він додав: « Дуже підступні особи, навіть голоси спотворили ».
- Хе-хе! Один з них — однорукий. Він вважав, що чудово сховав каліцтво, але його протези не випромінює енергії Юань! Хіба мене проведеш? У місті Тай А повним-повно тестувальників, але каліка з однією рукою 1. Як же легко знайти таку людину!
Товстяк злорадно осклабився...
Наступного ранку, ледь почав теплитися світанок, над містом Тай А кружився перший легкий сніжок. Натовпи гостей з усіх боків вже почали збиратися до арени, щоб бути присутніми на святкуванні народження Лорда Міста і заодно й на Союзному турнірі.
Орену ретельно розчистили і втуплювали великими столами, розрахованими на десятерих кожен.
У рядах стояли окремі витончені столики, призначені для старійшин і великих майстрів найбільших фракцій.
Вони ломилися від смачних страв і невеликих вин — розмах цього святкування у десять разів більший, ніж бенкет за тиждень тому.
От тільки над ареною вітала відчутна аура вбивствної рішучості. Павільйон Парчі не був вишуканою людиною, навіть на столах відкував із темного заліза прилади і цим надавало особливого та войовничого вигляду, який зовсім не нагадував святковий бенкет.
У самому центрі Помосту Богочності був захищений спеціальними масивами, навіть якщо на ньому вибухне шалена буря. На бенкеті гості не почуватимуться незручно.
Але зараз мало хто з присутніх молодих геніїв міг спокійно торкатися їжі.
Проте були й винятки.
З боку Божевічного Королівства Хмарного дракона один товстий одяг у жовтому одязі сплітав смажене м'ясо за обидві щоки, зовсім не соромлячись тим, що бенкето ще офіційно не почалося.
Коли ворожість ось-ось спалахне відкрито, до чого дотримуватися порожню ввічливість? Хіба ти не наїшся ситно, як виходити на Помост?
Поряд з ним сидів худий татуований юнак, який мав отруйну голову на плечах. Його очі, як і зміїні, шукали жертву серед натовпу.
Помітивши хлопця, що прийшов на арену у чоловічому кривавому одязі, він посміхнувся і обнажив гострі клинки:
— Ц-ц-ць, а от і дичь скаржила! Виглядає дуже апетитно!
Той, хто сидів під його стелею, підняв голову і теж втупився на І Юню:
— Ого! І справді! Бідолаха, навіть не підозрює, що власні склади підставили його під удар! Ха-ха-хо!
Товстяк розірвався нахабним хохотом, втираючи засланний рот.
І Юнь, який йшов серед гостей, злегка нахмурився: він відчув на собі чийсь пристольний погляд.
Йому навіть не довелося обертатися. Включивши енергетичний зір, він миттєво заліз у жовте і зміїне молоднячко.
« Гм? Я їх абсолютно не знаю. Чому вони так дивляться на мене?»
І Юнь підсвідомо торкнувся свого обручка, всередині якого лежала зброя, вибрана ним лише вчора.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv