Знімаючи металеву цеглинку в одній руці, а іншу — Саблю тисячі воїнів. І Юнь тримав лезо прямо біля переносниці Стародавнього Алігатора Чорної Води. Побоюючись за своє життя, Юн’я був змушений без жодних вагань виконувати вказівки і переправляти їх через топі.
Хлюп!
Величезна туша Давнього Алігатора Чорної Води з шумом розштовхувала розділювач і попрямував до найглибшого топею. Просуваючись все глибше і розглядаючи оточення, Юнь про себе дихав: Топі Чорної Води були дійсно згубним місцем.
У болоті було багато прихованих трясин, в які легко провалитися через необережність. Хоча тут було дуже мало астральних звірів, скрізь біліли численні скелети. Ці кістки вже давно роз’їлися, а решта кісток втратила свою духовну силу і почорніли від болота.
І Юнь навіть побачив напівзасипаний ілом скелет гігантського змія, який простягався як гірський кряж. Кожне з його ребер нагадувало копію довжиною в 100 чжан, що відлітає у синє небо. І Юню було важко уявити, як такий могутній астральний звір міг збити в цьому місці.
Астральні тварини в топах водилися небагато, але отруйних рослин було хоч відбавлено: зрошувані ядом ліани, жахливі яскраві квіти заввишки кілька жанґів, що пожирають трупи...
Серед усього іншого Юнь помітив уламки духовної ладану. Вона лежала в глибині топею, її корпус був сильно роз'єднаний і густо оброс криваво-червоним мхом.
Суди, які можуть перетинати небо Божествною пустинею, були переважно великими. Вони мали різні форми, зброю і балісти. Для того щоб ними керувати, їм потрібно було принаймні десятки великих правителів Раси людей. У свій час, коли І Юнь добирався з міста Небесної Столиці в місто Тай А, він летів саме на такому парящому кораблі.
А от звичайні малі кораблі, які атакували астральні тварини в небі, легко розбивалися. Коли такий корабель падає, бій воїнів Суфери Пурпурної Крові, які не вміють літати, проти літаючих астральних звірів у повітрі однаково подібний до самогубства.
Тому, відходячи на практику, вони ніколи не використовували паруючих судів. Великі парні кораблі не могли керувати, а то й дорого коштували. А малі судна не мали жодної вартості, а надто громіздки сховали їх у кільце.
Духовний лад перед очима І Юня став для них типом малих суден, які не літали. Схоже, хтось із тих випробувачів спеціально підготував її для переходу через Топі Чорно-Води. Але в дорозі сталася біда. Можливо, на них напав астральний звір як Давнього Алігатора Чорноводу і корабель затонув разом з людьми.
Цей невеликий корабель не мав захисту. До того ж у Топах Чорної Води було майже неочищене водне середовище, де скрізь тягнулося токсичне бруд. Швидкість руху човна була б такою ж мізерною, що вона ніколи не зрівняється з стародавнім Алігатором Чорної Воді, на якому сидів Юнь.
Пам'ятаючи про цей урок, І Юнь, щоб представити спробу алігатора піти на спільне знищення, надав Саблей тисячі Воїнів трохи сильніше. Від цього стародавній Аллігатор Чорної Води здригнувся всім тілом і з утровим запалом загребав своїми чотирма короткими лапами, кинувшись вперед ще швидше.
Вони просувалися все далі, і тільки коли на небі засяяв серп молодого місяця, І Юнь нарешті побачив далеко сушу. Як бачив тверду землю І Юнь з полегшенням зітхнув, і його напружені, як струна, нерви нарешті розслабилися. Він відвів Саблю тисячі Воїнів від переносниці звірини і одним стригом вискочив на берег.
Той, хто залишився позаду давнього Алігатора Чорної Вади, втупився на І Юна янтарними очима з відвертим занепокоєнням.
І Юнь посміхнувся:
- Дякую за службу!
З цими словами він умів геть. Стародавній Аліґатор Чорної Води, отримавши найвище помилування, поспішив вильнув хвостом, занурився в багно і дав драпака.
***
Переправившись через Топі Чорної Води, він все ближче підбирався до Бездні Упавової Зірки.
І Юнь вже відчував, як аура Чистого Ян в повітрі стає все густіше. Знайшовши безпечне місце, він занурився у медитацію на кілька годин, вводячи свій стан в ідеальну форму. Завтра почнеться справжня битва.
Ніч пройшла тихо і спокійно, без всяких столиків на зразок Тисячоліття Чорношогубного Шелкопряда, які поміняли астральних звірів Короля.
Наступного ранку, коли зійшло сонце, Юнь стояв на краю утёса. Перед ним простягалася суцільна оголена пустка, покрита темно-червоними обламками скель і дрібним гравієм.
На самому краю пустоші, там, де сходився горизонт, пролягала безбресна темна руїна, що розсікала гірську скелю навпіл. Зубчасті скелі переплелися між собою, здавалося, що земля нищівним ударом розрізався якась сигарська зброя.
Якщо дивитися на це зрізане в безодні, то здається, що Бого своїм божественним мечем прорубав велетенський шрам у тілі землі.
У самому центрі Бездни Впавої Зірки смутив вогонь Ян. Випромінюючи їм алая туману, вона зітхнула на тисячі жанів і випалювала хмари, що пропливають у небі!
Чим ближче до Бездної Зірки, що впала, тим суходіл ставала землею. Навіть хмари не сягали тут, нічого вже й не кажучи про дощ. У більшості частин бездонного окутання, яке було подібне до полум’я марявого туману, затаювалося все внизу.
У цьому місці повітря розжарилося. Перед очима ми бачимо, як зимне світло тріснуло і перекручується, точно вода.
Нарешті він прибув!
Мета була прямо перед ним. Серце І Юня злегка з'явилося, і він додав крок.
Коли Юнь ступав по розкошеному гравітацію, і як вітер примивався до самої купки Бездня Упальної Зірки. Знизу хвилі за хвилею накотували бурхливі пориви вітру, так що вдихання в носі ставало нестерпним.
Стоячи на краю утєсу і дивлячись вниз, він бачив безшкірну гігантську впаду. На дні ями було важко збагнути, як утворюються ущелини та тріщини. Все це танулося в безкрайному світло-червоному тумані, розгледіти деталі не вдавалося...
Але через цей туман з глибини кілька сотень метрів просто до неба проникали незвичайні велетні — дивовижне видовище! У місці, де круглий рік не падав дощ, виросли подібні диво-дерев'я!
— Воістину дивовижне місце... — И Юнь в захваті. Йому було важко уявити, який метеорит мав би впасти на землю, щоб створити таке чудо.
— Хм?
Серед ґула гарячого вітру І Юнь ловив далекий звір. Він, кинувши серце, активував енергетичний зір Пурпурного Кристала.
Пурпурний Крістл на дні безмежної безодні, і Юнь поступово розрізняв багато плям енергії та наслідків життєдіяльності. Його серце мимовільно спалахнуло азартом.
Оперувати інформацію про зовнішні регіони Бездні Упавової Зірки в місті Тай А було легко, там були детальні описи. Але про « Ворота Упавої Зірки», що знаходяться в найглибшій глибині Бездної Зорі, у записах міста говорилося дуже скупо — буквально одним реченням:
« Усередині Вортусу великої Зірки сонце і полум’я палають мільйони років, не погасаючи вічно. Середовище там варіації і надзвичайно небезпечне. "Категорично заборонено входити!"
Які б не були Ворта Упавої зірки всередині, І Юнь хоч і відчував цікавість, мав здоровий глузд. Тільки культивуючи Сферу Пурпурної Крові, він прийде туди і зареєструє себе на вірну загибель.
Зрештою, чим суворіше становище і чим більше енергія чистого Ян, тим могутніші астральні звірі народжуються там.
Однак, не входячи у Ворота Упальської Зірки, на зовнішніх ділянках Бездної зірки підстерігало безліч небезпек. За ті мільйони років існування міста Тай А невідомо, скільки випробувачів назавжди згинуло в Бездні Упавлу Зірки і стало кормом для тварей, які тут жили.
Пам’ятаючи про ці сумні приклади, Юнь виявляв надзвичайну обережність.
Заспокоївши думки, Юнь з блиском в очах глибоко надихнув і вибрав напрямок, точно сЛИнська птах, зістрибнув вниз, кинувшись у темно-червону безодню.
Висота зовнішнього краю Бездня Упавла Зірки не перевищувала 100 чожанів. Під час спуску І Юнь тримався в скелях, іноді візная Саблю тисячі Воїнів у скрученій скелі, щоб висіченими кам’яними крихтами гасити швидкість падіння.
Бах!
І Юнь важко приземлився, піднявши клуби темно-червоного пилу.
Скинувши голову, він побачив, що небо над ним вже заховане за темно-червоною димкою, перетворившись у густі мариво.
Місце, де опинився Юнь, лежало біля підніжжя величезного валауна. Голий валун висів, як пагорб, а на ньому росли рідкісні засохлі дерева. Ці дерева були вугільно-чорними і відлили металевим блиском, а на деяких гілках продивлялися золотисто - жовті нирки, які свідчили про їхню надзвичайну життєвість.
Перебуваючи в Бездінні Зірки Упавшиї, Юнь постійно тримав вбудованим енергетичний зір.
Жур-жур-жор...
А Юнь почув, що він був вражений: у безодні Упавої Зірки не було дощів і згорів; звідки ж тут річка?
Він знайшов, що кілька десятків чожанів від нього протікають річкою.
І Юнь підійшов ближче і на своє здивування відчув, як від струмка віє лютим холодом. Забравши воду кінчиками пальців, він відчув жару крижаної свіжості — температуру води була нижчою за нуль!
І Юнь застиг у замішанні: звідки тут ця крижана річка?
Вода була прозорою аж до самого дна, і в ній різалися чисті рибки завбільшки з кнопку.
Поки Юнь думав про цю дивну річку, в енергетичному зору з'явилося шевіння.
Раптом у небі з’явився свист вітру, і шалений шум швидко наближався.
Навіть не піднімаючи голови, Юнь завдяки енергетичному зору розглянув джерело звуку. Це виявилася дивна пташка-монстр з головою бика і тулубом вівці, обдарована парою крил та гострими кігтями. Розмах її крил перевищував 3 чжани, накривши І Юня величезною тінню.
Двокрилий Бик-Демон.
І Юнь пригнувся, і над його головою промчав ураганний порив. Залізні крила Двокрилого Бика-Демона зі свистом розсікали повітря, наче клинки - окинься трохи вище, його б обезголовило на місці.
Притиснувшись до землі, Юнь обернувся в бік і відразу ж з’явився Лук Лазурної Бездни.
Під оком Пурпурного Крістала І Юнь прекрасно бачив структуру Двокрилого Бика-Демона, і цей постріл мітив рівно в його вразливу точку!
Двокрилий Бик-Демон поступався по силі стародавньому Аллігатору Чорної Води. Хоча його крила були тверді як чорне залізо, черево залишалося м’яким і незахищеним. На короткій дистанції Бик-Демон летів занадто швидко і, навіть відчувши небезпеку, просто не встиг ухилитися.
Хрусть!
Стріла Льовця Ветра в мить пробила чернець Двокрилого Бика-Демона!
Бум!
Тварюка з гуркотом врізалась у скелю, і з її розорваного черевця виливали потоки енергії Юань зі властивостями Чистого Ян.
На самому зовнішньому краю Бездня Упальої Зірки астральні звірі були ще досить слабкими, тому Юнь розділився з Двокрилим Бик-Демоном без особливих зусиль.
І Юнь вже збирався пожерти друк душі Двокрилого Бика-Демона, як раптом почув дзвінка дівчий викрик. Слідом за ним до неба змив сліпучий, гострий сплеск меча.
І Юнь злегка поспішав і повернувся на звук: хм? Тут є хтось ще?
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv