***
І Юнь з максимальною швидкістю витягнув із туші шовкові нитки, частину отруйної рідини і кілька сталевих кликів, забравши все в просторове кільце. Після цього він застосував техніку переміщення і помчав вглиб диких земель.
Для тих, хто брав участь у способові робіт у Божому пустищі, це була велика проблема. З великих астральних тварин забирали лише найцінніші матеріали, інакше просторове кільце швидко переповнювалось.
Під час бігу І Юнь активував енергетичний зір Пурпурного Кристала. Сила пустища навколо кола була подібна до водяної брижі, і незабаром на горизонті юнак побачив світлі точки.
"Одна, дві, три..."
Ці світні плями були підтягуванням Чорних Шелкопрядів. І Юнь миттєво змінив напрямок, огинаючи стаю тисячьоногих Чорних Шелкопрядів, і кинувся далі в глушиш.
Перед тим як стався напад першого Шелкопряда, він встиг проспати близько чотирьох годин. Хоча ніч у Великій Дикоші є небезпечною, Пурпурний Кристал і Юнь могли в майбутньому виявляти погрози й згинати їх.
У міру того як І Юнь поступово зароджувався Тоєм Аватари, він прислухався до думки про те, що всередині нього почали формуватись люди. Тільки в Чорному Шелкопряді не було достатньо для повного формування Тотема, але Юнь відчував дозрівання.
У звичайних воїнів форма Тотема Аватари фіксувалася раз і назавжди. Проте, на відміну від вбитих тварин, він з « Каталогу тисячам Звірей » переходив через неймовірні зміни. Від зародка до кінцевої форми, а потім закінченості, і іноді він міг мутувати та еволюціонувати. А який буде мутальний Тотом Аватари?.
І Юнь з нетерпінням чекав цього моменту, але розумів, що його нинішній стан до мутацій Тотема ще дуже далеко. Його великий шлях довжиною в десять тисяч, чи тільки починався.
Темна степу здавалась такою ж безкраєю. І Юнь не знав, скільки часу він утікав від астральних тварин.
Коли перші промені сонця прорізали темряву, віддалені землі окутала густа димка. Тканина туману постійно звивалася, витримуючи сморід. Це були отруйні міазми!
Після цього Юнь почув булькання пузирів. Перед ним з’явилось безбарвніше чорне болото, затягнене напівпрозорою густим туманом, що лежить над брудним топеєм. Рідкий запах у повітрі досяг межі.
« Студія Чорномодея», — згадав Юнь опис з рукописів. Гнучий мул і токсичні випари тут вкрай отруйні, і чим глибше заходиш, тим смертоносніше отрута. Особливо чорна брудна топея - вона мала роз'єднувальні властивості, подібні до отруйного соки Чорнолкопряда.
За припущенням речей, в такому смертоносному місці нічого не повинно було рости. Але як не дивно, серед трясовини росте яскраві водяні рослини з яскравими квітами, що контрастували зі смердючою чорною жижею.
І Юнь знав, що ці чудові квіти називали квітами Кривавого Трупа. Вони харчувалися гнилими трупами, процвітали в міазмах і самі по собі несли смертельну отруту.
При поточному рівні сил І Юнь міг би прикрити тіло покривом енергії Юань і захиститися від роз'єднуючої багни, але це вимагало величезних затрат. Топі Чорно - Води простягалися на величезні відстані, і їх можна було перетнути лише за добу безперервного ходу. А якби він протримався в отруйному топі під захистом, йому не вдалося б навіть години.
Крім того, в цих топах жили рідкісні та небезпечні астральні звірі — стародавні Аліґатори Чорноморського Води. Зустріч навіть з одним із них стала причиною великих проблем!
« Невдачі доведеться йти другим шляхом?» — і Юнь злегка нахмурився. Дорога до Бездної Зірки була набагато задовга, і з урахуванням небезпеки нарватися на астральних тварин зайняла б приблизно 10 днів.
Поки І Юнь думав, в його душі щось захлинулося. Це...
Він з подивом втупився у далечінь. Там, через тонку пелюшку міазми, неквапом наближався молодий у зеленій одежині на зеленому бику.
Зеленого бика копита падали, наче по повітрі, майже торкаючись бруду і не блузаючи. У бамбуковому капелюсі на ньому сидів маленький флейту. З-під його пальців вилетіла мелодійна наспівлива трель, гралася з легким вітерцем над болотом. Заворожуючі квіти Кривавого Трупа мерехтіли їй в такт.
За одну мить отруйні квіти перетворилися на мальовничий рай, родючу весняне сонце і навіть токсичні.
І Юнь застиг від несподіванки. Зелене вбрання, зелений бик, коротка флейта... Цей молодий, подібний до селянського Пастушка, з’явився серед смертельних болотах і сюрреалістичної та контрастної сцени. Він зовсім не вписувався у сувору атмосферу Богомьної Пустоші. Хто ж він такий?.
Спостерігаючи за тим, як юнак наближається до свого життя, Юнь поклав руку на руки Саблі тисячі Воїнів і поставив енергію Юань циркулювати по меридіанах.
Він не міг визначити рівень культивації незнайомця — він здавався звичайною людиною. Навіть дивлячись на Пурпурного Крістала, він не зазнав колосальної сили. Але його магнітне поле переповнюється чудовими квітами веселки і захопливою красою.
Помітивши І Юню, Пастушок трохи відрізав флейту з губ і м'яко усміхнувся:
Привіт.
Його голос був наче весняний вітерець. І Юнь не послабив бока, але ввічливо кивнув у відповідь:
— Ты... Випробувайте в Богомостій пустий Пустині?
Він інстинктивно відчував приховану силу незнайомця, хоча на вигляд цього було не більше 16-17 років. Столь дивовижний геній не вкладався в голову.
- Випробувач? — Хлопець злегка здивувався, а потім похитав головою і посміхнувся. — Нет. Я лише мандрівник, що проходить повз Божевільну пустелю...
« Страдник? Той, хто проходить повз Божевільну пустелю?» І Юнь був вражений.
Судячи з напрямку, цей хлопець з легкістю перекинув смертельні топі Чорної Води. Пройти через отруйні болота з таким спокоєм - це само по собі вражало, але ще більше вразило інше: хлопець рухався на південь, до Божественного Царства Тайу, а прийшов із півночі. На півночі Божечі простягалися безлюдні дикі краї, які кишіли стародавніми монстрами, навіть перед якими святі Раси людей втікали б!
І він стверджував, що просто проїжджає повз ... Якщо він дійсно прийшов з півночі, то звідки я? Не з протилежної сторони Богомьної Пустині...
У серці І Юня бушував шторм, але він зберігав холоднокровність ззовні і більше не говорив. Цей таємничий юнак був на зовсім іншому рівні буття. А може, він зовсім не був підлітком...
— Хм... Ти дуже цікавий, - посміхнувся незнайомець, дивлячись на І Юню. - Думаю, ми ще зустрінемося.
З цими словами він продовжив шлях на своєму зеленому бику, проїхавши повз хлопця.
Наспіваюча мелодія флейти знову задзвонила. Її веселі ноти, здавалося, розвинули тіло, кружляючи під синім небом. У вишині, зачаровані музикою, вони почали ширяти над мандрівником. З глибоких заводних вікон у болоті вистрибували дивні отруйні риби, з радістю випускаючи бульбашки повітря. У цей момент здавалося, що злі й смертельні створіння — це безжурні духи природи. Ця картина назавжди закарбувалася в пам'яті І Юню...
Прокидаючи мандрівника поглядом, поки той не зник далеко, Юнь зрозумів: в музиці флейти ташла неймовірна магія, яка здатна підкоряти волю астральних звірів...
Пастушок перекинув небезпечну топь немов прогулювався по парку. Оскільки він був настільки помітним мішенню, то не міг не привабити монстрів, але завдяки чарувальній мелодії жодна тварина не наважилася атакувати.
« Яке таємниче створіння... Мабуть, він вміє керувати астральськими звірами. Але навіщо він прямує до Божествного царства Тайу?» - пробурмотів І Юнь.
Шлях бойових мистецтв таїв в собі безліч неймовірних технік, і здатність угамувати тварин не була чимось неможливим. А мета візиту мандрівника не стосувалася його - зараз було вирішено, як подолати топі Чорно-дої. Обходити їх занадто довго.
І Юнь пішов вздовж краю болота. Через п'ятнадцять хвилин він різко завмер. В його енергетичному зору з'явилося скупчення чистої чорної енергії, що закрилася під землею.
« Буль... буль..."
У глибинах туманного болота розступилися нетипові сплески: брудна тива забурлила, виштовхуючи величезні бульбашки газу. І в самому центрі туману почав проступати темний масивний силует ...
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv