Почувши цей голос, Юнь повернувся і побачив, як Цан Ян сидить у почесних рядах та махає йому рукою. Старик усміхався по всій роті, блищаючи довкола білих зубів.
« Ну і ну, цей старий...» — тихо зітхнув про себе І Юнь.
І все ж він був глибоко вдячний Цан Яню. Можливо, він і дав пораду мимовільно без спеціальної думки. Це мало для самого юнака величезне значення. Можна сказати, що Цан Янь вказав І Юню абсолютно новий шлях у культивації бойових мистецтв!
Шлях бойових мистецтв був безкрайним, глибоким і неймовірно складним. Перед кожним, хто ступав на нього, відкривалося багато можливостей. Маючи достатньо таланту, людина могла досягти вершин відразу в багатьох сферах життя і без чудових здібностей вибрати лише один шлях до досконалості.
І Юнь займався бойовими мистецтвами зовсім недавно і багато чого ще навіть не здогадувався. « Двадцять два слова Дао Саблі», тотеми аватара, істинний сенс законів - все це залишалося для нього невідомою територією. Він поводився на суху губку, яку кинуто в безбережний океан бойових мистецтв, і тепер жадібно поглинає кожну краплю знань.
І Юнь попрямував до Цан Яню і Старійшині Цзян Ге.
Більшість глядачів з поваги до старійшин все ще залишалися на своїх місцях, тому всі вони чітко побачили, як юнак крокує до ложа почесних гостей.
— Старійшина покликав І Юня до себе!
Усі бачили, як Цан Янь махає рукою. Те, що старійшина покликав новоприбулих молодих людей до себе, та ще й ставився до нього настільки дружелюбно, викликало в глядачів щиру заздрість.
— І Юнь вітає Старійшина Цзянь Ге і найстаршого, — сказав юнак, поки не знав імені Цін Яня.
- Техніка, яку ти щойно продемонстрував... Це справді казкове мистецтво, яке ти бачив у «тридцяті двох слів Дао Саблі»? — запитав старійшина Цзянь Ге, уважно озираючись на хлопця.
— Да! — Так, підтвердив І Юнь.
Коли він вимовив це слово, його спина пробігала морозом і в нього знову з’являється відчуття, ніби тіло навіюють! І Юню здавалося, що очі старійшини Цзянь Ге проникають в кожну частину його тіла й кісток. Він навіть оглянув те, що отримав від Жемчужини Небесного Ока.
Але ж... Цзянь Ге нічого не виявив. Пурпуровий Крістал в грудях І Юна, як і раніше, пульсував у такт його серце. Артефакт навіть не намагався приховати свою ауру, він просто проігнорував сканування Цзянь Ге, як божества, що не звертає уваги на смертних.
„Старік Цзянь, то чого ви шукаєте? Невтішно вирішив, що у хлопця є якась велика вдача, і позаіржав на неї?" Цеан Янь дав за допомогою енергії Юань.
Цзянь Ге злегка нахмурився і відповів по каналу зв’язку: « Не жартуй так. З чого б мені посягати на власність юніора? Мені просто стало цікаво. Але, здається, немає такого дивовижного світу успіху. До речі, його структура є дуже важливою. Можливо, він прийняв якісь цінні скарби природи, які розсунули його меридіани і допомогли зробити перші кроки у бойових мистецтвах. Що ж стосується його розуміння... Схоже, це природжений дар».
Будучи Святим, Цзянь Ге з одного погляду визначив, що кісткова структура І Юня дуже незвичайна. Та і його поточна культивація не була чимось надзвичайним, він навіть не досяг пізньої стадії рівня Пурпурної Крові. У порівнянні з рештою його знаменитих навичок такий рівень виглядав цілком скромно.
— Перед тим як увійти в Ґробницю Клінка, чи ви вивчали стародавні підручники з Дао - Клінка? — знову запитав Цзянь Ге.
Якби Юнь випадково познайомився з таємними машинами саблі, Цзень Ге було б простіше уявити ситуацію, хоча ймовірність цього була дуже мала. Як і очікувалося, І Юнь хитнув головою.
Старійшина Цзянь Ге злегка кивнув:
— Я зрозумів. Якщо ти захочеш відвідати Гробницю Клінка, тобі достатньо лише попередити мене або Цан Яня. Плата з тебе не стягується. Але що стосується решти ресурсів, за них доведеться платити в повному об'ємі. Такі правила міста Тай А.
Без правил немає порядку. Місто Тай А встановив закони природного добору для тих, хто їх випробовував. У Гробницю Клінка майже ніхто не ходив, приміщення все одно порвало, так що дати І Юні безкоштовний доступ нічого не коштувало. Але з іншими ресурсами справа інакша: задля них опитувачі билися до останньої краплі крові, і коли б старші віддали їх Юні через знайомство, то це викликало б незадоволення інших.
Почувши це, Юнь дуже зрадів. Він дійсно хотів знову відвідати Гробницю Клінка, але платити по одному оку слави в день було занадто дорого. Навіть при всіх його запасах подібне йому виявилося б не по кишені.
— Ну і пощастило тобі, малий, — посміхнувся Цан Янь. — Пильно тренуйся. Ці « тридцяти два слова Дао Саблі» залишив після себе невідомий великий майстер, який потряс світ. У них навіть багато Святе, що входить у гробницю і не може нічого зрозуміти...
- Що? Навіть святі не можуть зрозуміти їх? — Зумився и Юнь. У його очах святі були всемогутніми істотами, але Цан Янь стверджував, що вони також безсилі перед „тридцянням двома словами Дао Саблі".
— Різні шляхи не перетинаються, — пояснив Цан Янь. — Клинка і Ґробиця мечника спочивають під містом Тай А вже мільйони років. Святі можуть входити туди коли завгодно, але далеко не кожен з них розуміє Дао клинка або дау меча. Подібно й ті, хто досягнув успіхів у цьому шляху, не завжди спроможні пристосовуватися до тих законів, схованих в гробницях.
З цими словами Цан Янь глянув на Цзень Ге:
— Старий Цзянь володіє мечем, так що йому краще знати.
Старійшина Цзянь Ге прославився своїм володінням мечем. Він завжди носив свій клинок за спиною, а не захованих у просторі. Це робилося поступово, крок за кроком, змішатися з мечем в одне ціле. Ніхто з випробувачів міста Тай А ніколи не бачив Старійшина Цзянь Ге в бою, але титул « Святого меча », який прославився, був достатнім, щоб зрозуміти глибину його знань у Дао мечі.
Почувши, як Цан Янь згадав про його спроби осмислити Гробницю меча, Цезян Ге з легким сумом зітхнув:
— У молодості я входив у гробницю меча. Провівши кілька місяців у наполегливому медитуванні, я досяг деяких успіхів і зміг зрозуміти декілька прийомів меча. Але потім зіткнувся з бар’єром. Деякі вищі істини Дао меча я не зміг розгледіти... і зрозуміти не зміг. Згодом я знову і знову намагався віддаючи медитаціям увесь час. На це пішла ціла тисяча років. За цей час я випробував багато шляхів, які видавалися мені вірними, але жоден з них так і не привів мене до кінця...
« Ти літаєш? » — здригнувся Юнь.
У цьому іншому світі тисячоліття здавалося не таким вже й довгим, але для людини, яка жила в минулому житті лише два десятиліття років, це мало величезну вагу. Династії смертних сміяли один одного за якісь триста-чотири роки.
« Може, коли Дао знайшов меча з гробниці, я від самого початку зійшов з дороги, не вдаючи нічого іншого », — продовжував Цзянь Ге. — Але я не пішов туди, щоб отримати ці знання. Тако меча, що перебуває в гробниці меча — це Великий Дао. Рівень його занадто високий, і я не можу розгледіти його чітко. Воно подібне до величезного лабіринту: коли ви стоїте всередині, то не можете зрозуміти, який шлях вірний і що вам доводиться блукати навмання. Лише в той день, коли ми зможемо дійти до виходу і повністю зрозуміти Дао меча, зрозумієш: « Це все. Я ходив правильно ». Ось тільки... Для мене цей день все ще неймовірно далекий...
« Величина Дао?» І Юнь на мить завмер. Шлях Великого Дао, який заставляв зітхати від безсилля навіть Святих, шлях, на якому неможливо навіть перевірити, помилився ти або звернув не туди ...
- Саме так, Велике Дао. У Божественному Царстві Тайю вже віддавна використовують методи культивації, щоб нехтувати технікою і ставити на перше місце. У цьому є обумовлива логіка, адже тільки методи допомагають прориватися на нові сфери, тоді як прийоми на це не здатні. Але насправді прийоми та Дао — цілком різні речі. Прийняття саблі — це прийом, а Дао клинка - це дао клинка. Між ними лежить принципальна різниця. Якщо ви зрозумієте суть Дао клинка, то це дорівнює розумінню справжнього змісту законів. Це допоможе тобі досягти вершини сфери Святих або навіть зістрибнути ще вище. Ось тільки... Це неймовірно складно.
Старійшина Цзянь Ге сказав це з глибоким подихом. Він лише ділився думками вголос. І хоча він дуже цінував Юню, йому й на думку не спадало піднятися на подібну висоту. Писк Святих - це рівень засновника Божественного Царства Тайу і першого Володаря міста А. А вже про перевагу над рівнем Святих нічого було і говорити: за всю багатовікову історію королівства не з'явилося жодного чоловіка, який перевершив святих.
Можливо, слова старійшини Цзянь Ге були лише випадковим роздумуванням про надзвичайну складність шляхів бойових мистецтв, але Юні дуже скористав з них.
Прийми шаблі... Тао клинка...
Коль скоро спадщина Ґробниці Клінка і Гробници мечника сам Цзянь Ге називає шляхом Великого Дао, воно напевно дозволить пройти дуже далеко. У І Юна був Пурпурний Кристал Витока. Завдяки артефакту юнак міг бачити саму витокну енергію. Маючи такі умови і можливість вільно відвідувати Гробницю Клінка, яка має абсолютний привілей, не було б легко досягти успіху.
« Дуже легко зрозуміти! Дивлюся, як далеко зможу зайти по цьому шляху!»
Старійшина Цзянь Ге та Цін Ян пішли, залишивши І Юна озиратися. А щодо решти учасників, вони з заздрістю дивилися на хлопця. Оскільки обидва старійшини мимовільно оточили себе захисним бар’єром з енергії Юань, який вилікував звук, то випробувачі не чули їхньої розмови з І Юнем. Але, як видно з їхнього доброзичливого ставлення до юнака, вони дуже цікавились ним. Кожен з присутніх міг би віддати десять років свого життя, лише опинитися на місці І Юні й отримати подібне навчання.
Коли глядачі заздрили, Юнь несподівано спустився з почесних рядів і подався до Сур’є.
— Хм? Що трапилося? — Першим запитав суддя, зауваживши наближення І Юна. Він бачив, як він розмовляв зі старійшинами.
Одному лише титулу «первого серед новобранців» не вистачило б юності, щоб привернути до себе таку увагу старійшин. Завоювавши їхню прихильність, Юнь виріс і в очах Судді.
— Э-э... Розумієте, я хотів би подати заявку на завтрашній виклик.
Перемога Чу Сяжань і зайняв перше місце серед новачків, І Юнь фактично достроково підвів межу під їх турніром. Але завтра він все ще міг виходити на арену і продовжувати штурмувати Земний список.
— О? Покликати суперника для наступного бою? Ти можеш повідомити завтра, поспішати нікуди, — ласкаво відповів суддя. Те, що Юнь намагався плисти далі, приносило йому радість.
— Краще скажу зараз, щоб у суперника було трохи часу на підготовку.
З невідомої причини, коли суддя побачила усмішку, то в нього з’явилося серце: він вважав, що її схвалить щось погане.
- На яку ще підготовку? — Нажаль суддя. Адже це простий бій на арені, а не довготривала вилазка на небезпечну полювання. Навіщо тут якась особлива підготовка?
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv