І Юнь міцно стиснув Саблю тисячі Воїнів. Енергія бурила в тілі, наче леопард, який стрибає.
У цей момент весь скелі навколо нього зник. На його місці розкинувся похмурий покинутий цвинтар. Усюди висять похмурі могильні пагорби і давні, вкриті тріщинами надгробка — картина, яка до болю нагадує те, що Юнь побачив у цьому світі, коли вперше опинився.
« Чому все так?»
У цьому світі і Юнь побачив чимало могутніх майстрів, які мали надзвичайну силу. Багато речей потрясали його розум і виходили далеко за межі уяви. Але при всій неймовірній реальності з подібною чортовою він стикався вперше.
Буквально секунду тому він стояв на вершині скелі, а в наступну мить опинився тут ... Чи він потрапив у коридор просторового простору, чи тимчасового петлю?
І тут могили перед ним почали одна за іншою розверзатися. З землі почали викопуватися мерці. Ті, хто сидів у переповненій трюпі з пожвавленими й безжиттєвими очима, вистоювали трупний сморад і холод.
У І Юня по шкірі повибігали мурашки, які зовсім не вкладалися в голову. Помітивши живого чоловіка, ходячи трупи втупилися на нього, їхні порожні очі спалахнули зловісним багровим світлом. Вони, наче зачарований запах свіжої плоті, з лютим ревом хлинули в його бік.
Кров закипіла в жилах І Юню, він відчув, як по тілу розливається сила. Коли він зіткнувся з такою чортовою, то відкинув зайві думки. Хоч би що стояло перед ним, він просто порубає це в щіпки!
Свисток!
Сабля тисячі Воїнів розсікала повітря. Довга лезо описала широку дугу, і три втікачі попереду мерця були розрубані навпіл! Перед гострою Сабкою тисячі воїнів навіть сталь здавалася податливою, як соєвий творіг, що вже говорити про гниле тіло?
І Юнь рнувся вперед. Сабля порушила все на своєму шляху. Коли він змахував цією грізною зброєю, можна було розрубати бойового коня, а вже гниючих мерців він кував по три-чотири за раз. Крихітні спалахи кромсали наступаючу орду, всюди летіли осмітки тіла і бризкала чорна кров. Це мало чим відрізнялося від палиці стиглих кавунів.
Але все більше й менше людей померло. З кожної розкопаної могили вилікувало по чотири, п’ять, а то й десяток трупів. Здавалося, цій нескінченній орді не буде кінця, скільки б він їх ні рубив.
Клинок І Юня вже покрилася липкою жижею і гнилістю, рукояти ковзала в долоні, а бійні все не було видно краю.
"Постій..."
Раптом в його голові з’явилася здогадка, і довкола хаосу ніби раз затих. Час сповільнився, а розум прояснився до краю.
Збирання трав на скелі, раптове переміщення до кладовища, хвилі нескінченних мерців і безперервний бій... Усі ці зміни були надто неприродними. Якщо таке неприродне явище відбувається, то це може довести до зла.
Серце І Юня тремтіло. Він знову озирнувся. Мертві все ще сліпо ступали до нього, але придивившись до них уважніше... Усередині з’явилося дивне, незрозуміле відчуття дежавію.
«Ходяні мерці... і здається знайомими?»
Хруст!
Один з гнилих трупів замахнувся кігтистою лапою і полоснув І Юня по грудях. Але юнак лише не придивлявся до цього, і він не намагався вдарити у відповідь чи ухилитися. Кігті встромилися в його тіло і пройшли крізь тіло наскрізь!
Біль! Відстражда, яка пронизує біль.
Але І Юнь наче впав у транс. Він продовжував стояти нерухомо, зовсім ігноруючи розірвані груди, і просто закрив очі. Він зосередився на своїй волі і зв’язався з Пурпурним Кристалом, а коли відчинив повіки, світ навколо заливав сліпучо біле сяйво. У цьому спустошенні, що сприймав лише потоки чистої енергії, не залишалося місця для ілюзій — тільки справжня сутність речей!
Всі живі мерці миттєво зникли. Точніше кажучи, їх ніколи не існувало. Все це було лише одержимням.
Але чому вони його знали? Так тому, що у своєму попередньому житті І Юнь переглянув безліч фільмів і прочитав купу книжок, де оживі мерці вилізли з могил та нападали на головного героя. Це був самий заїздний штамп. Спогади, що зберігалися в глибинах його пам’яті, зараз вирвалися назовні і звернулися проти нього у вигляді жахливої ілюзії! Іншими словами, він боровся з образами зі своєї пам'яті - звідси і це дивне відчуття пізнання.
Але як він потрапив під цей вплив? Хто створив цей морок?
Люди, які шукали сховку в Аптекарській горі міста Таї, не могли туди потрапити. Невже це проделки Кривавого Сонячного квітку?
Малоймовірно. У буклеті « Божественна пустиша» Кривавий Сонячний квіток був описаний у всіх подробицях, і в нього точно не було таких здібностей. Все, на що він був здатний - це розкривати листя в тиші і спокою, щоб засвоювати чисту енергію Ян, а при найменших ознаках небезпеки скрутити їх та ховатися. Це примітивне вміння, яке і здатність назвати складно. Духовні трави - це не чета астрального звіра. Астральні звірі генерала або короля могли легко стерти з лиця землі ціле плем’я, а стародавні реліктові тварини — знищити велике місто. Однак духовні рослини зазвичай не становили загрози.
Навіть найгарячіша рослина після збору перетворилася лише в цінний складник, який зупинявся перед відправкою до алхімічної печі. Основна складність полягала в тому, щоб знайти і зірвати його.
Але якщо цей морок навів не Кривавий Сонячний цвіт, то хто?
І Юнь до межі напружив своє ментальне сприйняття, і бачення Пурпурного Кристала стало ще чіткіше. Всі перешкоди розсіялися. В його енергетичній зірці проступили два джерела світла.
Один, більший за таз, палав яскраво-алим полум'ям - це життєва сила Кривавого Сонячного кольору. І Юнь якраз збирався зірвати його, але не встиг навіть доторкнутися стебла, як його наздогнав морок з кладовищем і нескінченними мерцями.
Але неподалік від Кривавого Сонячного цвіту мерехтіло ще один згусток енергії, який застав серце юнака енути. Це світло мало довга, довжина понад 30 сантиметрів і товщина з зап’ясткою. Світло було тьмяним і розмитим, вступаючи у зоряне сонячне Квітку, але саме це блякло сяйво змусило Юня здригнутися від благоговійного трепету! Чистота і щільність енергії, що таврується в ньому, переважали будь - які сподівання. Щось подібне він відчував тільки в храмі Бога пустити, коли поглинав силу Триголового Лева-Пена.
Що ж це таке?
Духовна рослина, чиста енергія якої не поступається стародавньому реліктному звірині... Невже...
В голові І Юня пронеслася здогадка, від якої дихання перехопило, а пульс зачастив.
"Невже це Реліктове знаття Тайгу?"
Вище трав Небесного рангу стояли легендарні скарби, відомі під різними іменами: Реліктові знахідки Тайґу, божественна сила безсмертя, Першодані пагони. Заради таких скарбів навіть Святі Раси людей були готові піти на все!
У місті Таї, а старші час від часу залишали свої оселі й вирушали на пошуки гори Аптекар. Для майстрів вони не мали жодної користі. Вони завжди ставили собі за мету Реліктові знаття Тайгу!
Заповнити Реліктове знаття Тайгу надзвичайно важко. Звичайно, коли старші міста виявлять його, то завдяки своїй великій силі й таємним техніці зможуть зловити його. Проблема була іншою — її практично неможливо знайти! Навіть на просторах Аптекарської гори в місті Тай такі скарби з’являлися дуже рідко, а це принесло лише благословення долі.
Крім того, багато Реліктових знахідок Тайгу зрештою стали такими ж розумними. Вони мали безліч способів маскування і відводи очей, які дозволяли їм залишатися непоміченими навіть тоді, коли подорожні проходили через них.
Святі Раси людей мали неймовірно гострий зір. Навіть Чжун І з його унікальним вродженим даром не міг зрівнятися з ними. Але біда в тому, що варто було святим увійти на Аптекарську гору, як Реліктові знахідки Тайгу відразу ж забилися у найглибші щілини і не лишаючи могутнім майстрам ні єдиного шансу себе виявити. Саме тому навіть великим Святим було дуже важко знайти принаймні одне Реліктове знаття Тайгу.
Думки вихрем проносилися у голові І Юню, серце шалено тряслося у грудях.
« Спокійно! Мені потрібно заспокоїтись!» — подумки наказав собі юнак. Він розумів, що перед ним відкрилася незрівнянна можливість. Якщо він знайде це знадобилось, то матиме величезні вигоди!
Але зірвати його — нелегке завдання. І Юнь занадто слабкий. Те, що для Святих Раси людей було чимось незначним, стало нездоланним муром.
Однак у його слабкості крилаться і перевага. Оскільки Реліктове зілля Тайгу набуло розуму, то воно могло оцінювати силу збирачів трав. Саме через слабкість І Юня воно не сприймало його серйозно. Воно наважилося здатися поруч і навіть вирішило розважитися, пославши ілюзії. Якщо б ця рослина була тут, то її не озирнулося б без будь - яких облямівок. Адже за допомогою ілюзії перед такою потужною ремісницею було б чисте самогубство.
Безтурботність ворога була головним козирем І Юню! Реліктове зілля Тайгу і думка про те, що непроханий гість має Пурпурний Крістал, який дозволяє точно визначити його розташування.
« Що ж мені робити?» — з гіркотою шукав виходу.
Цей юнак змусив себе відвернути погляд Реліктового знаброя Тайгу. Оскільки це розсудливо, пристебний погляд міг видати його і нагальмувати істоту.
« Приходжу, що все ще блукаю у темряві і не можу його знайти, а там подивимося! » — подумав Юнь. Навівши на себе відсутній вигляд, він продовжив розгублено озиратися імітувати жертву ілюзії, яка втратила будь - яку орієнтацію в просторі.
Тим часом, утримуючи енергетичний зір, він кружляв за допомогою Реліктового спорядження Тайгу. Юнак помітив, що тварина повільно кружляє біля нього, ніби насолоджючись безкоштовним видовищем.
Ось же паршивець! Кому сподобається бути іграшкою в руках бур’яна?
Хм?
І Юнь помітив, що Кривавий Сонячний цвіт уже встиг непомітно пересуватися. Відшукуючи ущелину між камінням, він знову закопав глибоко в землю.
Молодому осені було: Тайгу націлив Реліктове знаття лише для того, щоб захистити Кривавий Сонячний цвіт! Той факт, що таємнича істота з’явилася саме в момент збору квітів, явно не був збігом. Можливо, воно захищало квітку. Крім того, цілком імовірно, що Реліктове знаття Тайги колись випадково наткнулося на Кривавий Сонячний цвіт і вирішило « вирости » його, щоб в майбутньому пожерти.
Деякі розумні знахідки робили саме так: вирощували високоранго дерева, поступово витягуючи чистіші есенції для власного розвитку. Подібно як Астральні звірі Тайгу століттями охороняли рідкісні дерева, чекаючи на їхнє дозрівання, щоб зжерти плоди, так і Реліктове сітча Тайґу, схоже, створило щось подібне.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv