Крайня пустиша, Аптекарська гора в місті Тай. Крихітний силует падав і стрибав серед гірських вершин!
Облачений в ковдри Серебра вагою 200 динов, Юнь ступав з надзвичайною обережністю. Щоб дістатися на м’який ґрунт, треба було робити лише по скелі. Інакше нога зав’язувала б коліно.
На щастя, у горах Богочій пустині було вдосталь збутків, і більшість з них могла витримати вагу І Юня.
Мало його нога твердо встала на камінь, і Юнь зібрався зробити другий крок. Аж раптом величезна валуна брила, від якої він щойно відштовхнувся, обвалилася, наче велика вага І Юня викорчував її з землі!
Несподівана зміна застала І Юню зненацька. Стоячи на твердому камені, він перекинувся вниз по схилу.
У ковдрі Серебра вагою 200 динов проїхатися гострими каменями без негайної зміни маси було небезпечно.
Звичайні камені від його туші просто розлетілися б у крихту, а сам Юнь отримав би серйозні травми.
У мить, коли він вже готувався прийняти удар про масивну скелю, І Юнь так і не змінив ваги ковдри Серебра. Замість цього він зробив неймовірне зусилля, скрутив тіло в повітрі, і вихопив через спини Саблю тисячі Воїнів!
Чвак!
Сабота тисячі воїнів завдовжки більше людського зросту, ніж людина в мастилі, увійшла у камені на гірському схилі. За допомогою цього дотику Юнь розкачався, зробив кувирок у повітрі і за допомогою імпульса перенаправив падаюче тіло в сторону.
Він, начелова мавпа, зміщався в повітрі на цілий чіж. Коли Юнь торкався носа наступного валану, то розтрощив камінь на пил.
Завдяки цьому короткому впертню Юнь набрав потрібного імпульсу і твердо став на стійкі скелі.
Всі ці блискавичні дії стали плодом його довгих спроб навчитися ідеальний рівень техніки « Мікро ». Інакше він мусив би скинути вагу ковдри Серебра, або зірватися в прірву.
Важко уявити, наскільки складно було б зробити карабка на гору з вагою 200 динів.
І Юнь постійно пробував і шукав тонкий баланс. Поступово його контроль над власною силою ставав дедалі ювелірнішим: ні жодній з них більше, ані одній менше - точ-всього танець на лезії ножі.
Бум! Бум! Бум!
І Юнь крок за кроком піднімався все вище, наступаючи швидко, але впевнено.
Там, де він проходив, від його кроків залишалися глибокі вм’ятини і вибоїни, наче тут ступав слинська тварина.
Кілька разів камінці знову відходили у нього з-під ніг, але Юнь завжди вправно використовував техніку руху миттєво нейтралізуючи небезпеку.
"Хм?"
Раптом Юнь помітив, що на вершечку дерева понад 100 метрів перед ним мерехтять крихітні вишкірки світла, подібні до розсипаних зорю.
Пурпуровий Крістал усередині його тіла був оглянутим тремтінням, вловлюючи це світло і привертаючи увагу господаря.
Тепер, коли культивація І Юна зростала, його духовне сприйняття ставало дедалі яснішим. Будь-які коливання енергії в радіусі 100 метрів зображалися перед ним у всіх деталях.
Якби мова йшла про сущень рівня стародавньої реліктової звірини, наділених неймовірно чистою енергією, І Юнь зміг би відчути її навіть на відстані в десяток. Навіть якщо ця енергія запечатана. І справді, відчувати запечатану енергію - це одне, а ось поглинути її -- зовсім інше завдання!
І Юню Пурпуровий Крістал, який був таким дивовижним зірком, дав мені такий чудовий вигляд: світ зі струмка енергії.
Пурпурний кристал І Юнь без труднощів знайшов джерело цієї енергії.
Розсунувши густі чагарники, він знайшов у щілинах стовбура бутон завбільшки з кулак.
"Цвіт Зоряного Світла?"
Коли Юнь побачив, як ця рослина переливається на пелюстки, то показав їй неповторні квіти.
Коли він тільки прибув до міста Тай А, то читав у книжці « Божественна пустище» про Квітку Зоряного Світла. Він живився енергією Юань Неба і Землі, а також ранковою родою. Дерево, де він вкоренився, здавалося лише звичайною рослиною-хузяїн.
Насправді ж велетенський стовбур був мімікриєм кореневої системи самої квітки: коли дерево почне повільно в’янути, з нього зірються квіточки Зірки.
Багато скарбів Неба і Землі, які мають спроможність маскуватися й захищати себе в Божому Дикому полі, швидко пожерли б люті звірі або зривали людей.
Квітка Зірка — це духовна знахідка найвищої якості жовтого рангу. За нього можна отримати близько трьох рун Драконячої Чешуї.
« Я пройшов такий далекий шлях і знайшов лише один квіток зоряного світла найвищої якості жовто - го рангу. Пурпурного Крістала, який не має досвіду, доводиться вручну розгрібати бур’яни і перевертати кожен камінь. Їхня ефективність ще нижче! За день знайти десятки бур'янів жовтого рангу - вже межа, а якщо пощастить дістати пару трав Містичного поранення, то це неймовірний улов."
« Нізкоортні трави Жовтого рангу приносять лише одну-две руну Драконячої Чіяшуї, а зубного поранення — не більше десятка інших. Якщо порахувати, вийде, що збирач за день може розраховувати на 40-50 рун Драконячої Чешуї, і це при хорошому розкладі! "
« Ті, хто працює на цій роботі, зобов’язані здавати траву принаймні на 25 рун Драконячої Чешуї щодня — по-перше, для забезпечення міста ресурсами, по - друге, щоб запобігти лені. Ці 25 рун - і чистий прибуток стає мізерним!»
Тож не дивно, що ніхто з нас не хоче йти в збирачі трави — справді одинока, нудна і бездумна праця.
Зірвавши квіток зіркиного Світла, І Юнь рушив далі. Він навмисно вибирав шляхи, щоб перевірити свою техніку руху і точність під час сну каміння.
Звичайно, це дуже сповільнювало його просування.
Звичайні випробувальники, попанувши на гору Аптекара, відразу ж почали прочісувати цілу місцевість у пошуках рослин. Як же тренується тут, коли на кону норма! Якщо не здаси трави на 25 рун Драконячий Чешуї, баланс твоїх руд може піти в -.
А якщо у когось баланс залишається від'ємний довше двох днів, міські влади забирають безкоштовний будинок, виганяючи нещасливого воїна прямо на вулицю.
Для воїна нічна ніч на вулиці - не таке вже жахливе покарання, але... Який сором!
Усі, хто зміг потрапити в місто Тай А, були зарозумілими геніями. Якщо слух про те, що людина втратила право навіть на безкоштовну кімнату і спить на вулиці, долетить до його Великого клана, він стане посміховиськом для всіх. Простіше вже головою об стіну піти!
Отже, ніхто не сідав лінитися на траві. Але Юнь, прибувши на гору Аптекара, не спішив просуватися вперед, відділяючи майже весь час вправі крок. Що ж до збору... Маючи Пурпуровий кристал, він знаходив потрібні трави з абсолютною точністю.
Невдовзі в його кошику з’явився десяток видів рослин, і всі вони ставилися до жовтого рангу.
І Юнь прикинув, що зібране тягне сумно приблизно на тридцять з невеликим рун Драконячою Чіяші.
« Гм? Це ще що?.»
І Юнь підняв голову. За сотні метрів від нього він відчув розмиті коливання енергії, які в кілька разів переважали за інтенсивністю трави Жовтого рангу.
« Треба бути, рослина Містичного рангу».
І Юнь облизнув губи і, активувавши техніку руху, кинувся до джерела енергії, як спритної та швидкого мавпи.
Він знову зв'язав свою свідомість з Пурпурним Кристалом. У його духовному розумінні енергія Юань Неба і Землі зібралася у велетенський згусток, ніби вогонь — це ознака присутності духовного об’єкта!
Але коли він повернувся до звичайного зору, перед ним стояла лише величезна чорна скеля з шершавою поверхнею, висіченої вибоями та ямками. На вигляд це найбільший камінь, жодних слідів дорогоцінної трави.
І Юнь почухав підборіддя, звужуючи з пам’яті інформацію з книжки « Божественна пустиша ». Невдовзі він дійшов до того, що являє собою ця скеля.
Несподівано він змахнув Саблею тисячі Воїнів і завдав нищівного удару!
Чвак!
Роздався тихий звук, і з чорного каменю відлетіла ціла брила!
« Яка тверда! Здається, я помилявся!»
Очі І Юня блищили. Сабля тисячі Воїнів рубала залізо як масло, а вже в поєднанні з його фізичною силою він міг би легко розколити навіть товсту сталеву стіну.
Але після удару по цьому шматку, хоч він і розколов її, долоня І Юнь злегка оніміла від вивантаження.
Це був не просто камінь, а шматок метеоритного заліза!
« Очищена назва метеоритний залізом! Під час падіння з вишини тертя про енергію Юань Неба і Землі викликає найвищу температуру, яка спалює усі нечистоти. У той же час у метеоритну залозу проникає сама суть енергії Юань Неба і Землі. Загартований таким чином метеорит по міцність перевищує звичайну сталь на порядок - все одно що залізна есенція, виклена майстром десятки тисяч разів!»
Зріз розкольного метеорита виявився гладким, сірково-білого відтінку. Серед цих сервоястих візерунків чітко вирізнялася дірка завтовшки з великим палець.
Запустивши палець в отвір і покроривши всередині, Юнь посміхнувся.
Незабаром він вивихав звідти пухлого, м'ясистого « Червочака »!
Однак це не був черв'як, а так звана « Метеоритна трава» — коренева рослина.
Насіння Метеоритної трави може долати десятки тисяч літ у безмежній Великій пустиші, шукаючи придатного місця для вкоренення.
Їх приваблює аура метеоритів, особливо метеоритного заліза.
Насіння Метеоритної трави виділяє рідину, яка протягом декількох років повільно в’їжджає всередину метеоритного заліза і пускає коріння та проростає!
Після цього Метеоритна трава, подібно до черв’яка в яблуці, безквально просувається у товсті метеоритний залоза, випромінюючи товщину з пальця і поглинаючи залізницю для свого росту!
Ця чудова рослина змусила Юня захвилюватися: дійсно, в пустинній Пустоші можливо все. Життя у ньому повністю виходило за межі його колишніх понять.
« Метеоритна трава! Духовне знаття середньої якості Містонського рангу, що наближається до найвищого! Через свою рідкісну природу і складність пошуку брошури міста Тай А пропонує 82 руни Драконячої Чешуї! "
Після того як Юнь став на шлях бойових мистецтв, його пам’ять стала феноменальною — він запам’ятав майже напам’ятну нагороду з брошурки.
Нагорода за травою Містичної рани починалася від 10 рун, а найцінніші екземпляри доброї якості могли принести кілька сотень руїн Драконячої Чешуї, перевершуючи вартість навіть окремих рослин Земного рангу.
« Що ж... На сьогодні вистачить. Пора збиратися назад: в перший день збору немає нічого робити вже завелике."
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv