***
Відрядом Стражі Цзіньлун на цей раз керував Сунь Цінзуй - молодий елітний воїн років двадцяти трьох-чотирьох, високий, статичний і сповнений величної величі.
Його верховий однорогий гігантський носоріг виглядав не менш грізним. Коли двоповерховий туш - смішний звір завмер перед натовпом, люди мимовільно п’ють назад — аура монстра давила надто сильно.
— Старик вітає пана посланця! Може, пан пошкодував у дорозі? — Старий патріарх Клана Лянь разом з кількома старійшинами і Чжен Далі та іншими членами підготованого табору воїнів тороплися через натовп і відвісили глибокі вклони.
Сунь Цінжуй окинув старого патріарха очима і, треба визнати, тримався досить ласкаво. По дорозі і Юнь нічого не розповідав про свої стосунки з верхівкою клану Левь. Сунь Цінжуй знав лише про запеклу ворожнечу між І Юном і Лянґом, але навіть не здогадувався, що всі ці люди кланялися — явні прихильники та прихвостні останнього. Інакше він не подарував би їм теплого погляду.
Поклонившись, старий патріарх підняв голову і почав жадібно оглядатися серед п’яти гігантських звірів за спиною Сунь Цзінжуя знайомий силует, сподіваючись побачити Левен Чен'ю.
І Юнь, як повноправний член Стражі Цзіньлун, їхав на своєму однорогому гігантському носорігі четвертим в строю. Через величезні розміри тварин відстань між ним і старим Патріархом була пристойною. І хоча дистанція не повинна була перешкоджати роздивлятись вершника, нині Юнь був одягнений у величну Одежу Літаючої риби, а біля пояса його висіла Сабля « Крило гусися». Уся його зовнішність проникла благородством і силою, а обличчя нагадувало бездоганний нефрит. Коли він тільки поміряв цю хмару, навіть Чжен Тань, прекрасно знаючи, хто перед ним, на добру хвилину здивувався.
Одяг фарбує людину, наче коня сідло. Тому старий патріарх просто не впізнав І Юні. Точніше кажучи, між цим розкішно одягненим хлопцем верхи на потворній звірині і босоногим оббиванцем І Юнем лежала така глибока прірва, що старому навіть у голову не прийшло провести між ними хоч якийсь зв'язок.
Патріарх, глянувши на Юну з короткою думкою про нього, лише трохи захопився його винятковою статтею та віком. Він подумав, наскільки щедрою була Страма Цзіньлун для видатних талантів. Справді, таке визнання у такі молоді роки є причиною білої заздрості!
Потім він подивився на великі кошики, які нав’язуються спинами однорогих гігантських носорогів. У минулому учасники відбіру з клана Левь не мали права сидіти верхи на носорігах, а лише притулитися до кошика. З-за кута огляду знизу вгору побачити, хто там сидить, було неможливо.
Що ж до воїнів, які ховалися в кошиках перед тим, як приготувати табір, то вони у цей момент розгублялись і не знали куди поступати від сорому. Лев Ченьяй перетворився у живу трупу, а сам вони з тріском вилетіли в першому ж раунді і повернулися ні з чим — здатися землякам та співплемінникам було нестерпно соромно. Перемітись вони вчасно на бік І Юню, зараз могли б важливо роздувати щоки в ролі його вірних слуг, але і Юнь Навідріз відмовився приймати їх під своє крило, через що їхня ситуація стала до крайності жалюгідним та двозначним.
Старійшини не визнали І Юня, але знайшли чоловіка, який його роззирнувся — Чжоу Сяоке! Дівчинка з самого початку пильно шукала очима І Юню, тому відразу звернула на нього увагу.
Побачивши І Юня в Одежа літаючої риби, вона здивовано закруглила рот, схожий на маленький перепеліне яйце:
« Невжели... Невже це... Братець і Юнь?»
Чжоу Сяоке міцно вчепилася у руку тітоньки Ван, все ще не довіряючи власним очам.
У цей момент Сунь Цзинжуй помахнув рукою і скинув з одногорогого величезного носорога два величезні кошики. Вони з глухим стуком впали на землю і викаталися мішки зернам та щільно загорнуті в промаслену тканину м’яса.
Побачивши їжу, старий патріарх буквально втратив її. Люди, що оточують клану лінь, випухли очі і були шоковані.
Роно! М'ясо!
Боги, невже це сон? Для тих, хто день за днем припав до спини і не знав, чи вони помруть до наступного ранку, несподівана поява їжі — особливо м’яса — була спокусливою та смертоносною. Голодна людина заради шматка їжі здатний піти на все.
Старий Патріарх від хвилювання затремтів всім тілом:
- Г-господин посланець... це зерно... Невже все це ... нам?
Сунь Цінжуй недбало відповів:
— Верно, це для жителів клана Левь. Ваш клан Лянь, можна сказати, вніс свій внесок у Божествне Королівство і виростив генія. Він не тільки зневажав титул Державного чоловіка, але й має всі шанси стати Володарем людства, отримати ім’я гоу і бути першим міністром! Вважайте це великим удачім вашого клана! За ваші заслуги і те, що люди у вашому племені голодують, пан Тисяцький поскаржився вам цю їжу!
Коли Сунь Цзинжуй сказав: « Пожалкувався титулом Національного чоловіка», серце старого патріарха патріарха кинулося. Старик затрясся від шаленого захоплення, і по його зморшистих щоках покотилися сльози.
« Пожалкувався титулом державного чоловіка... Невже мої старі вуха не обдурили мене?»
Патріарху відчайдушно хотілося закричати у все горло:
«Ченнюй... став державним чоловіком!»
Старійшини, що стояли позаду, почувши цю звістку, раз помолоділи років на сорок-п'ятьдесят, немов знову опинилися в весільній грі.
Державний чоловік справді знає! Хоча вони жили в Старому Пустоші, але добре розуміли становище аристократа. Крім того, пан Послуґа з Стражі Цзіньлун чітко сказав: « Левюй не просто став державним чоловіком, але в майбутньому може стати Володарем людства! » Лише могутні князі та полководці отримали титул Великого правителя!
Небо справді з’явилося своєю милістю!
Мешканці міста також були в захопленні. Вони добре знали, що лянь Чен’ю отримати статус державного чоловіка, як жаліють власні землі, і тоді весь клан зможе перебратися в місто та зажити ситу їжу на багате життя. Колись казали, що заслужити титул державного чоловіка було дуже важко і вони ще довго будуть змушені вдертися у Великий пустище. Хто б міг подумати, що Лан Чень Чен’юй подолає усі перешкоди і стане державним чоловіком!
— Молодий пан Лянь просто невірний!
— А як же інакше! Ви тільки подивіться, хто наш молодий пан! Коли він народився, ціле подвір’я оточило алим зарому небеса. Молодий пан Левь, що зійшов на землю зірка, має звичку купатися в багатстві та почестях! — Жінка, на ім’я Левь, дуже жваво танерила, доводячи Лят Чен'ю далекий рід. Як їй було не радіти?
- Яке там багатство! Ви хіба не чули, що сказав пан посланець? Молодий пан в майбутньому стане князем-хоу! Він став воїном Пурпурної Крові всього в сімнадцять років, хто знає, яких висот він ще досягне у бойових мистецтвах!
— Наш клан Лянь піднятий! Мені вчора приснилися золоті колоски рису, а сьогодні на світанку ціла зграя сорок прилетіла до воріт садиби Лянь і без умолку щебетала! Я ж казала, що це велика радість! Яка ж честь для наших предків, і нам перепаде частинка цієї слави!
Жінки наперебій щебетали, ділячись радістю. Молоді дівчата також з нетерпінням чекали на майбутнє: служити служницею у володіннях державного чоловіка було в тисячу разів ліпше, ніж голодувати до Великого Дикоші.
Той, хто сидів на гігантському носорігі Сунь Цзінжуй, уважно слухав пересуди натовпу і зрештою поспішав. Він зовсім не сподівався від старших і мешканців такої реакції. Погубивши підборіддя, він з подивом покосився на І Юню.
Сунь Цінжуй вважав, що раз І Юні знаходиться прямо тут — в Одежа Літаючої риби, Саблей « Крилось гусака» на поясі і верхи на однорогому гігантському носорігу, то всім і без зайвих слів повинно бути ясно, хто став Державним чоловіком. Тепер же до нього дійшло: ці люди просто не визнали хлопця!
Сунь Цзинжову раптом захотілося розсміятися. Чи присутність І Юня у власному клані була настільки нікчемним?
« Ну і шкода ж ти тут влаштувався», — читали на обличчі вісника.
І Юнь зрозумів думки Сун Цінґжуя і тільки безпорадно розстив руками у погляді.
Однак не було причини звинувачувати жителів і старійшин ліани в глупоті. З десяти осіб, які відправилися на Великий відбір Божественної імперії, в їхніх очах справжнім кандидатом був виключно Лев Ченю, а інші були лише для масового знищення. Їм і в страшному сні не могло прибагнутися, що хтось з членів табору воїнів або тим більше І Юнь здатний пройти відбір.
Отже, коли Сунь Цзінжуй назвав титул державного чоловіка, то відразу ж подумали про Ліню Ченья і тільки про нього! До того ж у уяві співплеменників нянь Чен'юй вже був могутнім воїном Пурпурної Крові, з яким ніхто не сміявся дорівнювати. І як звичайні жителі Великого Дикого краю знали, що одягнення летючої риби і пояс з Циліною — це знаки різниці між державним чоловіком? Вони прийняли І Юня за рядового бійця Стражі Цзіньлун, який прибув разом з Сунь Цінзуем. Упереджений погляд було неправильно сформовано, і це призвело до безглуздої замішання.
— Пан посланець, Лянь Чен'юй доводиться старому онуку... Э-э... Він повернувся з вами? - Старий Патріарх прямо-таки сяяв, його обличчя розмальовувалося від захоплення, наче він щойно осушив глек добірного вина.
Сунь Цінжуй з дивним виразом обличчя подивився на старого і кивнув:
- Повернувся...
— А? Але де ж він тоді? — Дуже здивувався патріарх. Якщо він повернувся, чому не показується?
- Хочеш побачити його? — Сунь Цзинжуй подивився на нього з змішаним почуттям жалю.
Звісно... — Патріарх запідозрив те, що не було вгодним, але негайно знайшов логічне пояснення і швидко додав: « Пане віснике, невже Чен’ю навіть зараз знаходиться у віддаленій медитації? Проте все вірно! Як урядовий чоловік, який отримує зарплату й ресурси від імперії, він зобов’язаний працювати на благо країни. Якщо не тренуватися старанно, то можна розчаровувати панів і зганьбити високий титул державного чоловіка! Тренувальники перш за все, старий зовсім не поспішає, я почекаю, поки Чен'ю закінчив тренуватися.
Натовп навколо схвалив язики. Ось вона, причина великих досягнень молодого пана Лева: видатний талант у поєднанні з неймовірним запалом! Справді, це було б чудово тренуватися прямо під час переходу!
Сунь Цінжуй лише похитав головою:
- В медитації він якраз не знаходиться... Ей ви, неробільники, які ховаються в кошику, чого застигли? Витягайте його назовні! — Він крикнув людям з підготованого табору клана Левь.
Кажуть, що негарна нареченка все одно доведеться з’явитися перед свічками. Члени табору неохоче висунули голови з кошика і витягли виснаженого дорогою нянь Чен’юя, в якого вже текла біла піна.
Мешканці клана Левяну здивовано спостерігали, як воїни виволокли получе тіло і повісили його через край кошика. Людина п'янула остеклелі, безжиттєвими очима, пускала слини і безсильно обвис, точ-всього як поділена туша дохлой собаки на базарному гаку. І вигляд його... Щось до болю нагадувало... Лянь Чен'ю?
Люди заціпеніли. Старійшини клана втратили дар мови. Над натовпом зависла мертва тиша.
Лише через багато хвилин чийсь тремтячий, невпевнений голос порушив мовчазне:
— Э-це... це молодий пан Лянь?.
— Не можу! Як же молодий пан міг опинитися в такому стані? - Хтось навідріз відмовився вірити.
Але старий патріарх, який був двоюрідним дідом Лев Чен’юєм, не знав родича навіть у такому жалюгідному стані.
— Ченью! Чен'ю! — У паніці закричав старий. Він чітко бачив, що це не просто тяжкі рани — він був уражений розумом юнака! — Чен'ю, що з тобою сталося? - Голос патріархату задрижав. — Хіба ти не став державним чоловіком? Скажи хоч слово!
— Патріарх... Лев Чен'юй не отримував титулу державного чоловіка... — З полегшенням сказав один з воїнів табору, який тримав тіло. — Лянь Чен'юя покарали в бою. Усі його меридіани розорені в клочику, бойові мистецтва повністю знищені і він назавжди втратив право вступити до Страгу Цзіньлун.
— Що-о
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv