— Ты... Що ти робиш? - Завизувала Лянь Цуйхуа, бачачи, як І Юні наближається. — Ах ты, маленький ублюдок! Ти ж підхопив чуму, хочеш заразити весь клан?
Лев Цуйхуа була не з лайнівних. Помітивши, як перелякано став І Юнь, вона раптом згадала про його нібито хворобобу і почала всипати у все горло, сподіваючись залучити натовп собі до підмогу.
— Односельчани! Цей маленький виродок, мабуть, помер і в нього вселився злий дух! Інакше з чого б йому бути таким сильним? Одержимо він, ви що, забули? Ах да!
Лянь Цуйхуа наче щось утворила. Її худа фігура з несподіваною прірвою хлинула крізь скупчення людей.
— Дорогу! Розступіться, чорт вас дери!
Вона втекла і невдовзі повернулася, тримаючи в руках дерев’яне відро.
І Юна, подивившись на нього, захмила себе.
- Маленький виродок, ти з радістю святкуєш? Чи ти став непереможним, якщо все було нечисте? Дивись, як я тебе прикінчу!
З цими словами Лянь Цуйхуа вислизнула вміст відра прямо в І Юню!
У ведрі була альна рідина, від якої поширювався сильний нудотовий запах.
Це була собача кров!
Перед тим як змагання на помсті, воїни з підготованого табору забили двох мисливських собак і хотіли влаштувати бенкет після змагань.
Кров вбитих псів зібрали до відро, там плавали собачки кишки, вовна, серце та легені. І ось все це місиво рушило до Юні!
Мешканці Пустоші Юнь вірили, що собачка кров відганяє злих духів.
Уся нечиста кров, яку ми бачили як собача кров завмирала від жаху, а якщо її крові попадали на тіло одержимого, то вона в’їдалась і розділяла плоть, яка точно концентрована сірчана кислота.
Вираз: « Ковтати собачою кров'ю» народилося саме звідси — вважалося, що під таким помолом нечистя втрачається можливості рухатися і зникає мовлення.
Лянь Цуйхуа щиро вірила, що І Юні покалічив Чочжу лише завдяки одержимості. Варто вилинути собачою кров'ю, щоб згнати нечисту силу і від І Юня залишиться безпорадний курча, з яким можна робити все що завгодно.
Лев Цуйхуа дійсно хотіла відрубати І Юну руки і ноги, а потім повісити на залізному гаку й спалити живцем. Оголосити її одержимим, підстрелити народ до спалення аж ніяк не важко.
Зникає брудна кров собачої крові, що в повітря з’явилася перелякана юрба!
У цю мить в очах І Юня блищала спрага вбивства.
Якби Лянь Цуйхуа просто не володіла бойовими мистецтвами жінкою, вона б простягнула руку на Цзян Сяжоу і Юні навіть не поглянув би в її сторону.
Але тепер він ще чіткіше зрозумів, наскільки отруєна отрутою душа цього створіння.
Є люди, які прогнили до самого мозку кісток. Такі істоти є тільки отруйною заразою для цього світу, і не має значення, чи вони володіють бойовими мистецтвами та статтю.
ББам!
Роздався оглушливий плескіт. І Юнь ледь шевельнувся, а колишня в повітря собача кров з бризками лопнула прямо перед ним!
Кривава влізла у всі сторони, але жодна крапля не потрапила на І Юню.
Навпаки, Лянь Цуйхуа була закачена від голови до ніг!
— А-а! — Вопіла Лянь Цуйхуа, розтріпана і заливна кров'ю. — Ах ти демонюга, маленький ублюдок! Кхм-кxм...
Під кінець війни вона поперхнулася і замовкла — її горло стиснуло рука І Юня!
Лянь Цуйхуа висунула язик, очі її закочувались і кінцівки зайшли в конвульсіях.
— Спа... Рятуйте... - Її інстинкт самозбереження змусив її з найбільшою важкою працею видавити ці слова.
У цей момент люди в паніці п’ють.
Вони не наважилися б напасти на І Юню. Прості мешканці Великого пустища були боягузами, які гналися перед сильними й топталі слабими. Вони жили у глибокому рабстві, підсвідомо схиляючи голови перед сильним тиском. Лише перед слабкими вони чинили люту жорстокість, перетворюючись на людожерів — так само як недавно натовп накинувся на Цзян С’яжу.
Лянь Цуйхуа нарешті відчула дикий страх. Вона дивилася на І Юню, і погляд її був повний жаху.
Вона й досі не розуміла, чому Юнь став такою сильною. Здається, справа зовсім не в одержимості... Одержимі не здатні ухилитися від собачої крові, вони при вигляді її ланцюгують, як миша перед кішкою.
— Ты... Ти що, хочеш... підняти руку на жінку? Кхм... кхм... — Насилу промив Лянь Цуйхуа, її голос тремтів.
І Юнь посміхнувся:
- Я ніколи не б'ю жінок.
З цими словами він злегка ослаб.
Лянь Цуйхуа перевела дух, і до неї повернулася крапля сміливості:
— Живо відпусти мене і благай пана Ляня про милість! Може, тоді він злиться над тобою. Ти сміявся і став сильнішим, але хіба можеш порівнятися з паном Лянем?
Лев’я Чень був, наче бог для клана Лячю.
Він мав абсолютну владу!
В останні дні завдяки зусиллям Лева Ченья всі дізналися про градацію сходинок до Сфери Пурпурної Крові. Лев Ченьянь Чен’ю був на вершині п'ятого рівня Смертної Крові, а Чжао Течжу — лише в Першому рівні смертної крові. Між ними лежала прірва між небом і землею.
Хоча Лянь Цуйхуа боялася І Юна, пам’ятаючи про те, що виконує доручення самого Лев Чен'ю і перебуває під його захистом, вона знову почала співати: « Чи варто боятися цього обірванця? »
Якщо пан Лянь візьметься за справу, він придасться і Юні однією лівою!
Коли Лянь Цуйхуа подумав так, то остаточно обнаглила. Вона вважала, що ослабла хватка І Юня є ознакою розсудливості і страху перед її покровителем.
— Якщо ти відразу не впадеш на коліна перед паном Лянем і не визнаєш провини, він стримає з тебе шкуру й витягне жили! Думаєш, переміг нікчемного Чжао Течжу - і вже герой? Чоу Течжу в порівнянні з паном Лянем — жалюгідний черв’як, а ти - лише хробак трохи покрупніше!
Лянь Цуйхуа, сподіваючись залякати І Юна, хоча насправді так вважала: Лев Чень був винятковою силою!
Що до Чжао Течжу - нехай цей нікчедум, який продув якогось хлопця, здохне. Лев Цуйхуа не мала наміру залишатися вірним калікам.
Після того як вона почула погрози, Юнь знову посміхнувся і без жодного попередження зачепив їй плюндрування.
Хольцманн!
Роздався різкий бавовняний пластівець, і нянь Цуйхуа від удару змила в повітря.
Здійснивши три з половиною оберти в повітрі, вона зі гуркотом штурхнулася на землю, земля і небо закрутилися перед її очима!
Лев Цуйхуа повністю втратила орієнтацію. Кривава піна і пузири вилетіли з її рота, наче біля риби, яку витягли з води.
Судорожно б’ючи пальцями, вона потягнулася до лівої щоки — та була повністю спотворена і перетворилась у криваве місиво!
Вона відчула, що в роті повно чогось твердого і сплюнула. На землю випали з десяток закривавлених зубів.
І Юнь вибив їй всі зуби з лівого боку щелепи!
— Бы-ны... - Ти...
Лянь Цуйхуа дивилася на І Юню, намагаючись щось вимолувати, але розможжений язик і розбита щока не дозволяли вимовити ні звуку. Її зіниці розширилися, а погляд втратив фокус.
Вона сильно ворушила губами, видаючи нерозбірливі махання. Звуки були спотворені до невпізнання, але Юнь все одно зрозумів — точніше, здогадався, що вона запитала: « Ти ж сказав, щоб жінки ніколи не б'єш?»
- Я таке казав? — Перепитав И Юнь.
Люнь Цуйхуа з усіх сил намагалася блимнути.
І Юнь пом'яв руку і байдужо проронив:
— Хм... Я мав на увазі раніше. Відтепер... Більше не буду дотримуватися цього правила. Кого треба мити - того умилом.
Одна річ - ображати самого І Юня, але Лянь Цуйхуа сміяла образити Цзян Сяожоу.
І Юнь ледве міг уявити собі, як довелося Цзян Сіожу в той день, коли, загубивши від нього звістку, вона опинилася оточена обезлюднілою натовпом жителів, які закидали її коровою гнойовиком.
У цьому чужому світі Цзян Сяожоу була єдиною і найприємнішою людиною для нього, і він нікому не дасть заподіяти їй шкоди.
Ледве І Юнь договорив, Лев Цуйхуа виринула кровожерливою пою і відрубалася.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv