***
Стегнення у Великій Пустоші не було складним правилом: все було надзвичайно просто і суворо. Один чоловік займав помст і стримував його, а інші нападали. Кожен, хто мав достатньо сил і мужності, міг піднятися й прийняти бій.
До того часу, коли ті, хто хоче виходити на помоста, продовжували боротьбу. Переможець, який утримував позицію, отримував право на одне з місць і забирав дерев’яну дощечку, яка символізувала перемогу.
Такі правила видавалися хаотичними. Наприклад, ніяк не можна було уникнути двопроменів на самому початку або ж безперервних боїв для виснаження, через які діючий захисник помоста доводилось погано.
Однак воїни з підготованого табору не турбувалися такими тонкощами. Простота і прямолінійність - ось що було їхнім стилем.
На початку ні Яо Юань, ані Лев Чен'ю не хотіли втручатися в це безглузде змагання. Яо Юань передав право встановлювати правила Чжау Течжу. І очікувати від такого впертого упертого і справедливого порядку було безглуздо, якби правила були занадто складними, учасники просто не могли б їх зрозуміти.
Як тільки змагання почались, Чоджо Течжу першим вискочив на помст!
З його нетерплячим характером він ледве чекав можливості блиснути. Йому не терпілося показати всім свою приховану силу.
Помост сягало десять чжанів завширшки. Чжао Течжу встав у самому центрі і прийняв позу, яка виставляла напоказ його м'язи:
— Давай! Хто хоробрий зійтися зі мною в поєдинку?
Ледве Чжао Течжу кинув виклик, як натовп біля підніжжя помста зашуміла. Ніхто не сподівався, що від самого початку почнеться бій сильних учасників. Чоу Течжу завжди вів себе дуже непристойно, і всі знали: у таборі воїнів він входить принаймні до десятки найкращих.
- Хе-хе, брат Чжао, давай-но я розвліку тебе! — Викрикнув міцний чоловік і схопився на помст.
Його прізвище Сунь, а сили в таборі вистачало тільки на середній рівень. Чжао Течжу поступався, але він мав з ним добрі стосунки. Це був один із тих співпадників, з якими Чжао Течжу любив посидіти за шматком м'яса і глеком вина після вдалого полювання.
Побачивши, що Чжао Течжу хоче крастися, він вирішив піднятися і зіграти роль доброго суперника.
Підготовані воїни довгий час тренувалися разом, так що вони добре знали можливості один одного. Той чоловік, на ім’я Сунь, розумів, що не може увійти в дев'яту вибрану йому кімнату. Тому він вирішив просто зробити Чжао Течжу послугу.
- Ха-ха, чудово, брат Сунь, нападай!
Обидва були любителями поростати. У Великій Дикоші не було звичаю проводити час на церемонії, і бій починався відразу!
Крім того, за ними спостерігалося багато співплемінників, так що обидва викладалася по повній.
Члени підготованого табору справді мали силу, але не сподівалися від вишуканої техніки. Їхні схоплення нагадували низькошляховий бойовик: повільні рухи, важкі удари кулаками і постійні спроби вчепитися один до одного та звалити на землю.
Міцн Сунь не міг здолати Чжао Течжу навіть до того, як той помітно додав у силу. Через кілька зчеплення Чжао Течжу обхопив його за пояс і впечатав у настил помста.
Коли двоє чоловіків б'ються без жодних правил і стилю, рано чи пізно всі досліджені прийоми та стійкі вилітають з голови. Найнадійніший спосіб перемогти старий добрий катані по землі в обнімку. У кого більше сили, той і перемагає.
У цьому полягала суть бразильського джиу-джицу. На Землі без правил більшість бою вигравали такі незграбні дії, як заломи рук та вдушення.
- Хороше! - Хтось закричав у натовпі.
Хоча рух Чжао Течжу виглядав неказно, для членів клану Лянь, які раділи будь - якій видовищній боротьбі, цього було достатньо, щоб потестити очі.
Потім, коли Сунем став ще одним боєцьом, він швидко зазнав поразки.
Після двох боїв Чжао Течжу прийшов у смак і здавався ще більш підбадьоренням.
— Ха-ха-хо! Хто наступний? — З розфарбованим обличчям гаркнув Чожу Течжу, ніби осушив цілий глек рисового вина.
У цей момент всім стало зрозуміло, що з дев'яти місць перше напевно дістанеться Чжао Течжу.
— Брат Чжао, дозволь мені скласти тобі компанію.
Його поява відразу викликала в натовпі живий гул.
— Це Чжен Дали! У нього від природи нелюдська сила! У п’ятнадцять років він вже піднімався на двосотцзиневий кам'яний замок. Цікаво, наскільки він став сильнішим тепер!
Ім’я людини — це тінь від дерева. У клані Левія найкращі воїни підготованого табору були на слух всім. Чжен Далі прославився ще в 15 років, коли підняв кам'яний замок вагою 100 кілограмів. Цього разу у нього були всі шанси пройти відбір.
Чжен Далі проти Чоу Течжу — це зіткнення двох важких місць. Глядачі швидко закипіли від захоплення.
— Дали! О, чудово! Я вже давно хотів спробувати з тобою сили! Сходись! — У Чжао Течжу блиснули очі.
Минулого року Чжен Далі трохи поступився, але цього року його сила досягла найвищої сили. Чжао Течжу шукав противника, щоб перевірити себе!
Чжен Далі замер у трьох чінґах від Чойо Течжу. Не гаючи часу, навіть на формальне привітання, вони одночасно рвкнули і рвучили назустріч один одному. Обидва були могутніми тілами, і в бігі вони йшли на двох роз’ярних диких биків.
ББам!
Чжао Течжу і Чжен Далі зіткнулися без усіляких вивертань. У повітрі лунав чути глухий тріск, який стискався від кісток і м’язів. Багато глядачів від цього звуку блідли: якби такий удар прийшов по звичайній людині, йому б переломали всі кістки.
Схоплення між Чжао Течжу і чіжян Далі виявилася набагато жорстокішими за попередні. Сила кожного з них становила 300-350 кілограмів, у понад два рази перевершуючи силу селянина першого класу. При такій розбіжності навіть десяток міцних чоловіків, напивши на Чожу разом, були б з легкістю вкладені на лопатки.
— Брат Течжу, жми! — Увесь голос висіла в натовпі Лянь Цуйхуа.
Завдяки "роботі", яку їй доручив Лянь Чен'ю, нянька Цуйхуа недавно наблизилася до Чжао Течжу і між ними зав'язалися шури-мури. Пам’ятаючи про дику пристрасть Чжао Течжу минулої ночі в ліжку, Лев Цуйхуа охопили хвилювання.
Чула вигуки схвалення і підбадьорення Лянь Цуйхуа, Чжао Течжу наче підмінили. Він пішов у шалену атаку. Чжен Далі також не поступався, бо його величезна фізична сила давала йому відчутний привілей.
Зазвичай воїни підготували табір виключно чистою силою, тому підйом кам’яних жорен був для них головним способом похвалитися і проявити себе.
Повалившись на настил, вони довго метушилися і тузили одне одного доти, доки Чжао Течжу не притиснув Чинґа Далі до підлоги, позбавивши того можливості рухатися. Чжао Течжу зміг перемогти чіж Далі головним чином тому, що він прийняв багато знамбій і завдяки цьому його витривалість та фортеця були вищі. Він взяв верх саме за рахунок витривалості!
Чжен Далі не міг зрозуміти, чому Чоно Течжу б'ється наче дикий бик. Звідки в нього стільки сил?
Звичайні бійці табору видиралися після восьми-дев'яти підйомок 250-кілограмового жорна. Їм було важко битися з азартом, як Чжао Течжу.
Важко дихаючи, Чжен Далі видав з себе:
— Ты... Ти що, пробився в Сферу Довгого Дихання?
- Ха-ха-хо, ще трохи не вистачило! — Прийнявся бахвалиться Чжао Течжу.
Насправді всі члени табору перебували в Сфері Отваги, і до Кулі Довгого Дихання Чжао Течжу було ще як до Місяця пішки. Чи це так просто вдихати повітря, наче змія?
Чжао Течжу просто мав трохи більшу витривалість. Залишся він у такому місці, як клан Лянь. Він міг би за все життя так і не піти в Сферу Довгого Дихання.
Звичайні жителі також знали, що означає Сфера Довгого Дихання. Розмова про Велику відбір Божественної імперії тривала давно, і Лев Чен’юй почав інформувати своїх родичів про те, що таке Сфера Пурпурної Крові.
Через брехливу пропаганду верховен Лев’ян люди вірили, що Люнь Ченй вже вступив до Суфери Пурпурної Крові. В очах темного просторого світу ця сфера здавалася чимось подібне до сили небесних небосвітів.
Якщо Чжао Течжу був лютим биком, то нянь Чен’юй — жахливий астральний звір. Між ними лежала прірва, яка була завбільшки з небо і землю.
Чим більше людей вважали лінь Чен'ю, тим більша надія була в тому, що він відведе їх до міста. І тим природним чином їм здавалося, що стати рабами Лева Чен’юя — це велика честь. У ці важкі часи люди не думали про свободу. Для тих, хто не міг наїхати досита, свобода була сміхотворною і неймовірною розкішшю. Вони хотіли служити доброму господареві і мати шматок хліба.
— Ха-ха-хо! — Загримів сміхом Чжао Течжу. Він насолоджувався моментом. Він добре розумів, що йому не світить Великий відбір Божественної імперії. Але можливість показати свою дурість сьогодні давала йому відчуття, ніби він зійшов на вершину життя.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv