Високо в небі лютував гірський вітер. І Юнь відчував, як прохолодний водяний пил від водоспаду неподалік осідає на його обличчі.
« Я дійсно зміг стрибнути так високо?»
Звичайно, І Юня не мала жодного досвіду. Коли він досягнув досконалості загарбки тіла, то відчув величезний приплив фізичної сили, але не мав часу випробувати свої нові можливості - відразу зіткнувся з Ліні Сінтун і товстим старим чоловіком.
У цей момент Лінь Сінтун злегка торкалася носками землі і, немов граційна ластівка, змила вгору!
Коли Юнь дивився на молоду дівчину, яка швидко наближається, то зберігав абсолютне холоднокровність. Глибоко всередині нього, прямо в серце, пульсував Пурпурний Крісталл Істока, розливаючи по судинах хвилі крижаної енергії. В очах І Юня все навколо стало сповільнюватися. Здавалося, що навіть гірський вітер доносив кожний рух проти нього.
Він міцно стиснув кулаки, в його погляді спалахнула рішуча блиск. Використовуючи силу тяжіння, Юнь кинувся вниз!
У той же момент він відчув, як у тілі пробуджується шалена сила. Мередіани були очищені, а досконалість загарбання тіла перетворила його тіло на подобу стародавнього вулкана, який готовий до вивержень.
Свірепий Тигр спускається з Гор!
І Юнь видав японський рик. Цей звук не був схожий на людський голос, він нагадував гарчання тигра, яке обгородило лісову чащу і вкинулося у трясовину всіх тварин. І Юнь більше не намагався ухилитися. У повітрі це було неможливо, тому він різко виставив руки, склавши пальці в подобі тигрових кігтів, і кинувся на перехоплення ладонами Лінь Сінтун.
Це була техніка « Свірепний Тигр спускається з Гор» у стилі "Кулак Драконьяї жили і тигриної Кістки". Раніше І Юнь працював на чорному залізнині і міг голими руками крошити камінь. Тепер же його метою були витончені долоні Лінь Сінтун.
Звичайно, руки дівчини були набагато небезпечнішими. Для неї було так само просто розбивати гранітні плити, як різати соєвий творіг.
Лінь Сінтун була здивована, коли побачила пряме зіткнення. Чи він такий зухвалий? Справжній новонароджений візник, який не боїться тигра!
- Гей, учениця, тільки не каліч його! — Голосно викрикнув товстий старий, що стояв осторонь. але цей хлопець точно змусить нас платити за ліки!
Слова старого потонули у свисті вітру від зустрічних ударів. Їхні руки зіткнулися в повітрі!
Здійнявся сильний гуркіт, і на всі боки з’явилася могутня хвиля. І Юнь відчув, як по його тілу вдарила колосальна сила, завівши кров всередині забурлити. Лінь Сінтун, як і пушинка під час ураганів, швидко закрутилася в повітрі.
Відлітаючи назад, дівчина відчула дивне відчуття. У момент зіткнення її долоні з його кулаком вона відчула, як від І Юня виходить тонкий потік тепла, що проникає в її тіло. Це відчуття було ледь помітним, але потік беззвучно вливався у її пошкоджені меридіани і зник. Лінь Сінтун вважав, що в її каналах щось змінилося, але все залишилося незмінним.
« Що це було? Галюцинація?»
Їй колись було цікаво. Вона з подивом помітила, що Юнь, який прийняв її сильний удар, не тільки отримав серйозні рани, але й зміг швидко вирівняти положення в повітрі. Він повернувся і полетів прямо до водоспаду, що бурить.
І Юнь, наче карп, пірнув у потік води, пробив воду завісу і приземлився на слизький величезний валун! Водоспад обрушувався з надзвичайною силою, а камінь був мокрий як лід. Він присів на кісточки, збираючи сили для нового ривка.
Його пронизливий погляд прорізав білу пелюшку води, наче два меча на Линь Сінтун.
(Сміх)
Ліню Сінтун була вражена. Він витримав її удар і залишився неушкодженим? Як тіло дитини на стадії Мерідіанів може бути настільки міцним?
— Да ладно! - Старик теж поспішав.
Він просив ученицю виявити милосердя, але судячи з сили зіткнення, вона не занадто-то стримувалася. Хоч Лінь Сінтун і піддала свою культивацію, цей хлопчик не повинен був витримати!
Не встиг старенький додуматися, як І Юнь знову кинувся вперед. Він вистрибнув через водяну завіси. І Юнь вже довгий час практикував « Танець Дракона в Безбрежному океані" і прекрасно відчував воду. Лаваючи у бурхливий потік, він використав силу падаючої води для ще більшого прискорення. Здалека здавалося, що Юнь перетворився на справжнього дракона, який керував хвилями.
У цей момент з його тіла донісся Густий звук, подібний до розкатів небесного грому!
Грім, схований у хмарах дев'яти небес!
І Юнь викрутив тіло в повітрі, кладучи у удар силу ніг і пояси. Його хребет вигнувся, наче тугою цибуля, а правий кулак притиснутий до ребра, вистрілив вперед, як стріла з’явилася з тетиви!
Повітря затремтіло від різкого звуку, який болів по вухах! У цей удар І Юнь вклав всю свою волю і силу. Куляк підняв цілу хмару бризок, щоб створити враження, ніби на противника з’являється сам океан!
Лінь Сінтун завмерла. Чи це сила підлітка? Цей кістковий тріск, схожий на розкоти грому, цей дзвін сухожилля, наче від тевіви... Невже все це походить з його тіла?
Важко описати, як Юнь почувається тоді. Лінь Сінтун відчула лютий порив вітру і зрозуміла, що цей удар досяг межі того, на що здатний людина в Сфері Меридіанів!
За долю секунди вона прийняла рішення. Вона все ще тримала свою культивацію на третьому рівні загарбки тіла - навіть нижче, ніж у І Юні. Але технологія, яку вона використала, більше не мала відношення до стелі « Колак Драконья Жила і Тигриної Кістки». Це був її основний метод - « Центральний канон Таємничої Діви»!
Її пальці слягали у формі лотоса, вона зробила м'яке рух, наче небожителька, яка змахнула рукавом. Цей удар мав неймовірну м'яку силу, ставши абсолютною протилежністю жорсткому та лютому « Кволаку Драконячої жили і Тигриної Кістки».
М’яке проти твердого! Вони знову зіткнулися! За логікою речей, зіткнення пальців з кулаком мало закінчитися переломом, але все сталося по-іншому. Здалека здавалося, що потужна повітряна хвиля врізалась у стіну з м’якого повітря. Стіна деформувалася, але витримала напор!
Роздався глухий бавовну, і енергія вибухнула. Лінь Сінтун трохи змінилася в обличчя і відступила на три кроки!
І Юнь же відлетів назад на добрих десять чжанів. Його рубаха на грудях розірвалася в клочику, дихання збилося, а обличчя заливало фарбою. Він впав на величезний камінь, все тіло прокололо гострий біль. Здавалося, нутрощі перемішалися, а в очах на мить потемніло.
"Як же вона сильна..."
І Юнь був щиро вражений. Ось вона - сила справжнього майстра. Вона піддала свої сили до рівня, який був навіть нижче його власного. При цьому він атакував на піку можливостей, вклавши у удар все, що мав, а вона лише поспішно відповіла - і все одно різниця була колосальною. У результаті вона лише зробила три кроки, а він отримав травму, навіть якщо й легені.
Поки Юнь захоплювався її майстерністю, Лінь Сінтун була ще більш збентежена. Вона дивилася на нього своїми чудовими очима, сповненими сумнівів, і нарешті сказала:
- У цьому бою... я програла.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv