***
У цей день на молотильному подвір’ї клана Лянь встановили величезний мідний тренін заввишки над людський зріст. До самого краю він був наповнений Водою Лі-Огня.
Цю поду Лі-Огня теж купили у одного великого племені. Сама по собі вона таїла силу полум'я - її можна було розігріти до 400-500 градусів, і вона при цьому не закинулася. Її використовували спеціально для виварювання астральних кісток.
Дрова, складені під треніжником, теж були незвичайними. Це було Пурпурне Огнедрево. З вигляду вигнуті і викривлені поля поміщались на висохлих старих змій. Хоча на вигляд вони не були особливими, Пурпурне Огнедрево цінувалися дуже дорого. Він також мав силу полум’я. Щоб горіти цілий день, достатньо було підпалити одну поличку в півці.
Клан Лянь готувався до цього дня дуже довго. Але навіть так вони не наважувалися витрачати Пурпурне Огнедрево, спалюючи тільки по одному полі на день.
І вогонь запалав.
Пурпурне Огнедрево витіснило примарно-фіолетові язики полум'я. Він був такий сильний, що міг плавити каміння! Під впливом полум'я фіолету Лі-Огню в тремнозі швидко розканулося.
Руководил процесом виварювання астральні кістки голова клана Лянь — найстарший дідусь Лев Чень. Справа була надзвичайно важливою, тому старий патріарх вирішив особисто контролювати весь процес.
— Опусти астральну кістку! коли вода достатньо нагрівалася.
Кілька міцних селян привезли великий дерев'яний ящик і, піднявши астральну кістку, скинули його у бурлячий треніж.
Старий патріарх хмуро дивився на бурлі в треніжнику бульбашки. На його обличчі відбивалося напруження. По-доброму, виварювання астральні кістки було завданням, яке звичайні смертні просто не здатні виконати. У цьому світі існували особливі люди, які очищали астральні кістки. Їх з повагою називали Майстри Астральних Небес!
Майстер Астральних Небес мав неймовірно високу і поважну позицію. Їх здатність була в тому, щоб видобути чистійшу есенцію з астральних кісток і виплавляти її у кристал, що скидає з розуму багатьох воїнів, - Шаріру з Кістки Пустоти.
Скелет звичайної астрального звіра важив від тисячі до десятків тисяч цзінів. Хоча всі розуміли, що в астральних кістках прихована дивовижна енергія, людина не могла спалювати стільки кісток. Навіть якщо б він якимось чудом замудрився запхати їх в себе, перетравити таке було неможливо. Хіба ж астральні кістки так легко поглинути? Скорми людині шматок такої кістки, і він не присвоїть навіть однієї десятої частки.
Але Шаріра з Кісти Пустоти, яку виплавила Майстер Астральних Небес, була розміром лише з око дракона або навіть соєвий боб. Якщо дозволяло багатство, то можна було без проблем приймати по семи-сім штук на день. Крім того, після очищення Майстра Астральних Небес ця концентрована енергія засвоювалася дуже легко. Головне, щоб рівень культивації воїна давав йому можливість витримати такий наплив сил, інакше його тіло просто розірвало б. Якщо з цим не було проблем, то рано чи пізно воїн міг повністю поглинути всю енергію Шаріри із Кості Пустоти.
За Майстра Астральних Небес, здатного очищати кості високорангових астрочних тварин, боролися всі великі фракції!
Кажуть, що державний наставник Божественного Царства Тайу сам був Майстером Астральних Небес. Його статус і слава вже давно вийшли за межі того, що міг уявити собі звичайний смертний.
У цьому світі астральні звірі також ділилися на різні рівні. Деякі з них могли повертати ріки назад і розчавлювати гори. Очищення кісток таких монстрів було надзвичайно важким, адже про таке не можна навіть мріяти.
Ходив слух, що один Майстер Астральних Небес, чия сила була на незбагненній висоті, колись поставив велику формуцію, щоб очистити кістки стародавнього астролевого звіра - Пурпурно-Золотного Цилінія. На це пішло 12 років! Дванадцять років на очищення однієї астральні кістки... Та й у сповненні такої таємничої особистості. Звичайно, така легенда будила розум.
Кажуть, що під час цього очищення Велика пустиша в радіусі тисячі чи перетворилася на безжиттєву пустелю. Зрештою навіть Майстер Астральних Небес заплатив велику ціну, перш ніж Шаріра з Кості Пустоти була закінчена. Про те, заради чого була створена ця саріра Пурпурно-Золотого Циліня, проходило безліч різних тлумачень. Хтось твердив, що вона була призначена для порятунку чиєїсь життя. А щодо того, кого саме рятували, люди отримували добрі десяток версій і кожен звучав на диво правдоподібно: одні говорили про дочку Майстра Астральних Небес, інші - про її кохану, третіх — про улюбленого учня.
Такі легенди лише наголошували на тому, наскільки високими були пани Майстра Астральних Небес у серцях людей. Саме тому їхні історії замальовувалися і передавалися з уст в уста. Це не було чимось незвичайним. Життя мешканців Великого Дикого краю було надзвичайно суворим. Вони кланялися перед великими світами й легендарними особами. Хоча вони й знали, що ніколи не повинні бути такими, але були заохочені слухати ці традиції.
А втім, клава Лень — крихітне плем’я мурашиного походження. Вони не могли собі дозволити найняти майстра Астральних Небес. Навіть найнижчий майстер залишався для них недосяжним божеством. Тому вони мусили покладатися на методи очищення астральні кістки. На щастя, ранг астральні кістки теж були невисокі. За допомогою методів дідів, їм вдалося видобути приблизно 50-60 відсотків ессенції.
Для Лева Чен'юя цього було досить.
Ні вдень, ні вночі виготовлення астральної кістки в ланці Лянь не припинялося на мить. Особливо вночі - з будь-якого куточка села, де не було перешкод для очей, можна було побачити яскраве, примарне-фіолетове світло. Це горіло Пурпурне Огнедрево.
***
Поки Лев’яня і ніч виварювали астральну кістку, Юнь теж не змучувався.
На задньому схилі гори за поселенням Клана Лянь зазвичай ніхто не ходив, так що це місце стало для Юня ідеальним кутком тренування. На сьогоднішній день І Юнь відробляв Кулак Драконячої жили і Тигриною Кості вже п’ять днів.
— Тванг!
— Тванг!
— Тванг!
І Юнь наносив удар за удар. З кожним його випадком всередині тіла лунали звуки, подібні до тремтячої цибулі — ніби бився сам пульс життя.
Одне дерево за іншим ламалося під його ударами. Кров І Юна бурлила, і він важко дихав, а вени на його руках та кулаках злегка здулися.
— Ха! — Викрикнув І Юнь і завдав нищівного удару по валу, що лежить попереду.
— Треск!
Величезний камінь розлетівся на шматки, а сухожилля в тілі І Юня досягла своєї межі!
Шурх-шурс-шах!
Своїми діями він злякався зграї ранніх птахів у лісі. Вони з шумом забігли крилами і в небо змили. Через поспіху птахи зачепили гілки, і зривні листя плавно завсувалися в повітрі, падаючи на обличчя І Юня.
У цю мить І Юня охопило невимовне відчуття захоплення. Здавалося, вся його сила в одну мить злилися разом. Яке ж полегшення!
Вісімнадцять рухів Кулака Драконячої жили і Тигриної Кості. Нехай він ще не досяг майстерності, здатного змусити переляканого дикого гусася замерзнути з неба, але те, що він зумів переполошити лісових птахів, змусив їх повірити, ніби з'явився мисливець, вже було величезним кроком вперед.
Варто зауважити, що зараз у І Юні мало сили - всього лише якихось 500-600 цзінів. Якщо в майбутньому він матиме силу у декілька бронзових требів або навіть 10 000 цзінів, то справді збиватиме крик самотніх гусей у піднебісьці для нього буде справжнім завданням!
І хоча зараз його сила становила лише 500-600 цзіней, при використанні прийому "Свірепий Тигр Спускається з Гор" силу його удара перевищувала ці цифри в раз! Прийняття "Свірепого Тигр Спускається з Гор" задіяв сухожилля в якості тетиви цибулі, і все це було зосереджено на накопичуванні імпульсу. Цей удар, завдяки техніці розподілу сили, міг надати силу майже в 1500-1800 цзіней, чого з пуховою вистачило б, щоб розмозити черепу тигрові.
І Юнь задоволено закрив очі, прислухаючись до новознайденої сили. Він відчував глибоке задоволення, коли всі потоки енергії в його тілі об’єднались.
Непомітно для нього самого дихання І Юня стало глибоким, довгим і розміром, а швидкість циркуляції крові в тілі змінилася.
"Хм, це..."
І Юнь подивився на свої руки і виявив, що ледь здуті вени на передпліччях зникли. Його дихання ставало дедалі спокійніше, а серцебиття сповільнювалось.
І Юнь раптом щось зрозумів. Він злегка вперся ногами у землю, зробив глибокий вдих і різко видихнув.
— Свист!
Подібно до стріли, білий пара вирвалася з його рота і пролетіла 5 -6 метрів. Лист, який тільки що зірвався з гілки через переляканих птахів, був наскрізь пробитий цим видхом і з поворотом відлетів в сторону.
« Сфера Довгого Дихання! Я нарешті зробив прорив на другий рівень Смертної Крові - в сферу Довгого Дихання!»
Довжини Сфера Дихання мали довге дихання і рідкісні, але сильне серцебиття. Їхня основна відмінність від звичайних воїнів Сфери Отвагі була надзвичайно сильною. Вони могли битися годинами і виконувати довгі марші-роски. Наприклад, армія Сфери Дихані мала силу подолати сотні чи навіть щодня.
Прориви І Юня в Сферу Дихання було природним процесом. Коли тіло заколюється до певної міри, прорив відбувається сам собою.
« З того часу, як я потрапив у цей світ, я практикую бойові мистецтва лише п’ять днів. П'ять днів, щоб прорватися на другий рівень Смертної Крові... Але ця сфера - лише основа для справжнього шляху бойових мистецтв. Які ж будуть наступні етапи? І якого рівня досягли майстри Божественного Царства Тайї?»
З Пурпурним Кристалом у тілі І Юнь не бракувало енергії для тренування. Його головною проблемою було відсутність технік культивації. Без керівництва з розвитку це було схоже на те, як якби у кухара була купа відмінних інгредієнтів, але він зовсім не вмів готувати, а тому не міг створювати вишуканого блюдо.
« Якщо я ступив у Сферу Довгого Дихання, можна спробувати і третій прийом Кулака Драконячої жили та Тигриної Кості."
Бормоча собі під ніс, І Юнь подивився на схід, де небо вже почало розмальовуватися в ніжні-сері передсвітені тону. Як заєць, він легко і швидко стрибав вниз по схилу гори.
По дорозі І Юнь проходив повз молотильне подвір’я і сповільнився.
Під важким тисячецьзіновим треніжником вів полихал фіолетовий вогонь. У радіусі 20 метрів навколо нього з’явився високий дерев'яний паркан, і стороннім вхід туди був суворо заборонено. Через дерев'яний огорожі І Юнь не міг торком розгледіти, що відбувається всередині, але навіть на відстані чітко відчував вихідний від трежніка жар.
Але з якоїсь невідомої причини серед цих хвиль палаючий аристократ І Юнь чітко вловив ледь помітне подих холоду. І хоча цей холод був ледь помітним, він проникав до самих кісток...
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv