Оцепеніння наростало все сильніше. Руки і ноги І Юня повністю втратили чутливість, а це виснажливе відчуття розповзалося до грудей, живота та голови. Він не міг ні сказати слова, ані почути хоч якийсь звук, а зір остаточно розмилося.
Єдине, що він відчував - це гарячі краплі, які падали на його обличчя. Це були сльози Цзян Сяожоу.
Вона відчайдушно щось кричала, але І Юнь бачив лише невиразний рух її губ. Її голос здавався розтягнутим і спотвореним, наче доносився з глибин нескінченного тунелю, і розібрати слова було неможливо.
У душі І Юнья шалено непокоїлася. Зібравши всю свою волю, він з величезним трудом шевельнув одерженим язиком і ледве виштовхнув із горла:
— Лиань... Ліань Чен'ю...
Голос І Юня був незрозумілим, але Цзян Саяжоу змогла розібрати слова:
— Лиань Чен'ю? Це Ліань Чен'ю нашкодив тобі?
І Юнь вже не міг відповідати. Він відчував, як мертвий, трупний холод підвівся до грудей і кинувся пряміком до серця. Його життя відразу перестає битися.
І Юнь відчував себе рибою, яку викинули на суходіл: він не міг рухатися і дихати, а йому залишалося лише чекати смерті. Але раптом, коли холодний чоловік доторкнувся до центру грудей, він став відчувати чисту і відсвіжну холодну воду.
Ця прохолода була настільки чіткою і знайомою! Вона подібна до прозорого гірського джерела, який обмив усе його тіло.
Бузковий кристал!
Серце І Юня липко здригнулося. Це було відчуття, що воно походить від Пурпурного Кристала! У найбільш критичний момент він все ще міг відчувати його!
Холод, який заціпенів, повинен був скувати все його тіло, але наткнувся на свого природного ворога. Адже Пурпурний Крістал весь цей час висів на грудях І Юня, притиснутий до самої шкіри під одягом.
У мить, коли Пурпурний Крісталл активувався і Юнь відчув, як в його грудях з'явився крихітний вихор.
Цей вихор здавався непомітним, але -
Шух!
Роздався ледь чутний шорх. Без найменшого опору або боротьби І Юнь відчув надзвичайну легкість у всьому тілі. Вся інорідна енергія, яка проникла в його меридіани, миттєво просочилася у Пурпурний Крістал.
Почуття повністю повернулися до І Юні. Він шевельнув руками і ногами — жодних неприємних відчуттів, лише холодний піт пробив його від пережитого страху.
Пройшло?
І Юнь ледве міг повірити в те, що відбувається. Пурпурного Крістала не минуло й секунди, а він уже повністю зцілився!
Це...
І Юнь доторкнувся до Пурпурного Кристала на грудях, захоплено замірів. Чим насправді був цей артефакт?
- Юнь-ер, що з тобою? Не лякай сестру! — Цзян Сяжоу, побачивши, що захоплений у заціпеніння І Юнь завівся, але втупився в одну точку з втраченою зовнішністю і стала дуже занепокоєною.
— Я в порядке, Сяожоу-цзе. Я... Я повністю одужав... І Юнь не встиг договорити останні слова, як у його шлунку все раптом перевернулося.
— Кхм!
Без попередження накоїла дика, непереборна нудота і Юнь судомно зігнувся.
Раніше, коли Юня точила на голодний шлунок, з нього виходила лише шлунка. Але цього разу все було по-іншому: на підлогу хлинули згустки чорного, запікаючого крові, розповсюджуючи навколо гнилий вонь.
Цзян Сяжу миттєво побілила від жаху. У цьому жорстокому світі кров'ю блювання для звичайного простолюдина була рівносильна смертному вироку.
І Юно постійно вивертало. Мало того, через пори його шкіри прослизнув липкий, смердючий піт, який нагадував чорну бруд.
Побачивши, як брат одночасно обливається цією різаниною і заходить у брухт, Цзян Саяжу не звертаючи уваги на жахливу вонь в кімнаті, кинулася витерти йому губи та прати по спині.
— Юнь-ер, Юн-эр, не лякай сестру! Що з тобою відбувається? Що з тобою? - Її голос тремтів від сліз.
І Юнь не міг відповісти. Позбавившись всієї чорної крові, він не відчув слабкості на своє здивування. Навпаки, в голові прояснилося, а сили додали. Якщо не вважати дикого, приголомшливого голоду, все його тіло відчувало себе неймовірно добре.
До чого ж хотілося!
І Юню здавалося, що виклади перед ним зараз цілий смажений барашка і запеченого поросятко, він проковтнув би їх без залишку.
— Сестра... я правда в порядке. Я просто дуже голодний... І ще я хочу вмиватися.
Липкий піт застиг на шкірі, наче брудна корка.
ти хочеш їсти? — Я надіюсь, що в душі Цзян Сяожоу. У цьому світі вміння споживати їжу вважалося головним знаком одужання.
Цзян Сяжоу впала кулаками в очі, смахнула сльози і поспішила до вогнища. Поки варилася каша з грубого зерна, вона нагрівала воду для миття і прибрала бруд.
І Юнь з насолодою вимив із себе всю нечистоту, відчувши небувалий приплив енергії.
Дивно, але після купання його зір ніби прояснилося: він міг чітко відрізнити прожилки на листях дерев у семи-8 метрах від будинку!
« О...» — здивувався І Юнь, але роздуми перервав кільцик Цзян Сяжеу:
— Каша готова, Юнь-ер, иди есть!
— Иду!
І Юнь вловив аромат зернової каші. Раніше ця груба їжа здавалася йому сухою і без смаку, але зараз її смак видався раптово солодким та приємним.
І Юнь в одну мить умивав дві великі піали. Їжа в шлунку миттєво засвоювалася, віддаючи енергію. Хоча голод не відступив, сили остаточно повернулися до нього і наповнили тіло силою.
- Юнь-ер, тобі краще? — Цзян Саяжу не з’їла ні крихти, безвідривно спостерігаючи за братом. Побачивши його здоровий апетит, вона зрештою повірила в те, що немає небезпеки.
Хай Цзян Саяжу не була лікарем, вона знала, що хвороби часто йдуть з застійною кров’ю. Якщо подумати, кров була не свіжою, а згущеною і чорною. Нечистість може призвести до поганих наслідків. Та й той смердючий піт ... Невже Юнь-ер отримав благословення через пройдене випробування?
— Сестра, зі мною все добре. Я ніколи в житті не відчував себе так чудово...
Не встиг і Юнь закінчити, як тендітні руки Цзян Сяжу міцно обняли його.
- Головне, що ти живий... Ти так налякав мене... — шепнула вона. У Великій Дикоші, де правили жорстокість, право сильного та смерті, вони обидва залишалися єдиною опорою один для одного.
Вона тримала його в обіймах, ніби боялася розтиснути руки і втратити назавжди.
Коли трохи почекала, Цзян Сяожоу витерла сльози, ще раз перевірила брата і запитала:
- Ти згадав Ліань Чен'ю. Це він нашкодив тобі?
І Юнь замився на мить, але все ж кивнув:
— Сяжоу-цзе, я думаю Ліань Чен'юй задумує проти тебе погане!
Від цих слів щоки Цзян Сяожоу спалахнули:
- Ти ще дитина, що за дурість говориш!
Від 11 - річного хлопця, який чув такі дорослі повідомлення, здавалося досить дивним.
— Цей Ліань Чен'юй занадто кварен! — Процедила Цзян Сяожоу через зуби. Ліань Чен’ю мав велику силу, і весь підготовлений табір воїнів виконував його накази.
Бум!
Зворушливий гуркіт змусив Цзян Сяжу здригнутися. Вона обернулася і побачила, як калітка на подвір'ї відлетіла від удару, і всередину ступив дюжина, розгульний мужик.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv