Йому здавалося, що він провалився в тунель часу: знайома кімната розтягнулася і стискалася, а потім пейзаж набув чіткості.
Рейн замер, вражений.
Перед ним височить густий ліс з високими деревами й квітучими кущами. Повітря вкривало квітами, метелики пурхали між гілками, а бджоли гуделі танцювали у повітрі. Птахи змішалися зі дзижчанням комах і ревом незнаних тварин.
Що це за херня « Телепортація? Чи ілюзія? " Рейн не міг зрозуміти, що відбувається.
Він все ще тримав Анну, тендітну фігурку якої залишалася такою ж як мить тому в кімнаті. Це лише посилило його збентеження.
Провернувши професійний перегляд, Рейн подивився на Анну. Вона сиділа, обхопивши голову руками, і їй було боляче.
Він обережно вигукнув: « Анно? Ганна?
Поступово вона прийшла в себе, підняла погляд і озирнулась. Її очі розширилися від подиву.
« Рейн, де ми? » — вигукнула вона.
Судячи з її реакції, вона бачила той самий ліс.
« Хіба ми не встали у містичне царство? І ця книга - ворота?"
« Яка неймовірна сила! » — в голову промайнула його думка.
Ситуація вийшла за межі його очікувань, і він не знав, що робити далі.
Раптом з глибини його свідомості почувся далекий голос: « Піди... ближче... Сюди..
Рейн прислухався — жіночий, ніжний і клич.
Він глянув на Анну, і її очі були такі ж здивовані.
« Ти це чула? » — запитав він.
« Так! Здається, нас звати» - кивнула вона.
Зов доносився десь попереду. Рейн вирішив йти, стояти на місці здавалося беззмістовним.
Взявши Анну за руку, він повів її вперед, глибше в ліс. Дерева ставали густішими, а тіні темніші.
Раптом пролунав тріск вітру. Перед ними з’явився величезний бурий ведмідь — понад два метри заввишки і майже п’ять метрів завдовжки, вдвічі більший від того, що Рейн бачив у попередньому житті.
Ведмідь встав на задні лапи, повернувся до них і видав оглушливий рев. Звукові хвилі прокотилися по лісі.
Рейн миттєво заложив Ханну собою. Мерзенний меч залишився вдома, але він був готовий захищатися і без зброї.
Проте наступного разу ведмідь, похинувши товстою головою, став відступити і розчинився частіше.
Рейн і Анна переглянулися, не розуміючи чому тварина пішла.
Невдовзі вони зіткнулися з новою тінню.
"Свист!"
Біля мілини виблискувала чорна пантера, а очі її сяяли з густих зарослів. Рейн знову встав перед Ханною, готовий до схоплення. Але пантера, як і ведмідь, незабаром зникла.
У Рейна з’явилися підозри, але він мовчав і вів Анну далі.
Через деякий час вони вийшли на невелику поляну. Вона мерехтіла в центрі світла, і вони прискорили крок.
Перед ними постав колодязь. Вода в ньому відображала місяць, злегка колихаючись — точну копію того, що була на обкладинці книжки. « Як гарно!» — побачивши цю сцену, Анна підійшла до краю колодязя і не втрималася простягнути руку на воду.
У мить, коли бліді пальці Анни торкнулися води в колодці, її поверхня швидко покрилась брижом і розбиваючи їх відображення на міріадах уламків. У наступній секунду світ швидко змінився: дерева витягнулись, їх кольори спотворилися, наче м’яке тісто під руками невидимого майстра, а все навколо закрутилося вихре непередбачуваних змін. Рейн і Анна ніби просунулися крізь розрив простору — все, крім них самих, стало чужим, фантастичним та нереалістичним.
Здавалося, це тривало лише мить, але в той же час тягнулося нескінченно. Коли вони повернулися до них, то знову відчули себе в знайомій кімнаті. Анна все ще стискала в руках книжку у срібній обкладинці, але візерунок на ній повернувся до уваги — таємничий « Густий колодязь» зник без сліду.
"Рейн, це..." - Ханна замерла, не знаючи слів.
Рейн постійно дивився на книгу в її руках. Раптом він простягнув руку, збираючись знову відкрити « Срібну книгу», але пальці замерли в повітрі. Спогади про нещодавнє неприємне відчуття змусило його здригнутися. Але, подумавши, він відкинув сумніви і рішуче розгорнув книжку на другій сторінці.
Вміст був зовсім іншим. Перший рядок, написаний мовою простого народу, містився так: « Вітаємо, ви пройшли випробування Волі Колоу Друїдів".
Випробування волі? Невже все пережите було ілюзією? Але вона виглядала занадто живою, надто дотикливою!
Не гаючи часу, Рейн і Анна перекинули сторінку. Після тривалого вивчення тексту Рейн глибоко зітхнув — на обличчі мілину з’явилася радість, яка відразу замінилася уявним виразом обличчя.
Виявилось, що для новобранців це давній метод Друїдів. Ті, хто витримав його, вважали за необхідне до здобуття базової техніки медитації. Далі слід було описати цю техніку. Однак Рейн задумався, що Анна могла розбудити дерев’яний амулет і він не мав. Чи зможе він взагалі займатися медитацією друїдів?
Анна повернулася до нього, її погляд горів пристрастю, але в ньому стрималася тривога. « Ройн, чи можу я вивчити цю техніку?» — запитала вона тихо.
З ростом сили Рейна Анна все частіше відчувала, як він віддаляється від неї. Сьогодні, коли він побачив через дверну щілину розмову з витонченим палацом, це почуття досягло межі. Тепер перед нею відкрилася можливість - техніка медитації. Вона не знає, наскільки сильною стане її знання, але легенди про містичні чуда вселяють надію. « Я точно стану набагато сильнішим, ніж зараз », — подумала вона.
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya