"Щелчок!"
Рука, охоплена чорним полум’ям, впала на землю.
Це була права рука Морте, та сама, яку він підняв і збирався атакувати!
Але ще більше Морта жахнулася сильним, нестерпним болем з місця, де була відрубана його рука.
Це був біль, який він щойно відчув у животі.
"Цікаюча зброя!!"
"Якого хріна у тебе ще й зброя мерехтіє?!"
Морте просто не міг зрозуміти, чому його ворог мав надзвичайно рідкісну магічну зброю — здавалося, що вона була приготовлена спеціально для нього.
Чи може це бути заздалегідь спланована пасткою, націлена на нього?
Рейн, який стояв навпроти, не став переслідувати його, а швидко поспішав, оскільки в результаті свого нещодавнього ревучого удару кінь виявилася паралізованою на землі через сильний звуковий напад.
У цей момент Морте прийшов в себе. Усі вищезгадані причини вже не мали значення.
У його голові була лише одна думка.
Це означало негайно втікати!
Яка ж місія, «матеріали » та контроль над Чорним Пламеном — ніщо з цього не було настільки важливим, як його власне життя!
Невдовзі Рейн рушив!
Хоча він важко поранив свого противника одним рухом, його можливості постійно наповнювали його побоюваннями. Таким чином, він спостерігав за обличчям Чорного полум'яного Маґа. Коли Рейн побачив, що він боїться і біжучий погляд, то зрозумів, ніби противник втратив свій дух.
Така можливість виникла сама по собі!
Травми живота обов’язково вплинули б на рух нижніх кінцівок, а втрата правої руки ще більше вплинула би на координацію й рівновагу цілого тіла.
Завдяки цьому Рейну вдалося швидко наздогнати паніку й утекти мага Чорного полум’я Морта.
Поки Морте намагався зібратися з силами, плануючи вразити Рейна вогняною кулею Чорного полум'я...
"Вжик, вуж!"
Рука, охоплена чорними полум’ями, знову пролетіла по повітря, і Морт різко спіткнувся, опустившись на землю.
Потім на його спині з’явилася довга вузенька рана, яка починалася від правої лопатки і спускалася по діагоналі до лівого боку талії. Коли рана горіла, вона видавала шипливий звук.
Рейн не зупинився; його мерехтливий великий меч у руці став яскравішим, поступово виймаючи слабке біле світло.
Морте знову ледве піднявся на ноги, бажаючи продовжити біг, але в наступну секунду минала спалах світла.
Його голова відвалилася від тіла, і сліпуча свіжа кров наче фонтан, хлинула з все ще дергаючого тіла!
Тільки тоді Рейн злегка потряс своїм дворучним мечем, дивлячись на голову, яка перестала котитися, спостерігаючи за обличчям, повним недовіри і жаху, і випущеними очима, та тихо сказав:
« Вибач, я не міг стриматися, бо твоє Чорне полум'я було надто небезпечним...»
Очевидно, Морте почув ці слова!
Тому що Рейн бачив, як потріскані губи Морте трохи трогнули кілька разів, але оскільки від нього залишилася тільки голова, він не міг видати ні звуку.
Який жалий, подумав Рейн, не розуміючи, що Морте хотів сказати, але це, мабуть, було якесь прокляття. Так що ну нахер, Нафіг його чути.
Але насправді, єдине що Морте хотів сказати в той момент було: "Блядь, ти не можеш стримуватися? Ти мені обидві руки відрубав, подумай про це! Як я можу все ще атакувати тебе Чорним Пламенем?"
« Хіба ти не знаєш, наскільки важливо мене вбити живим? Який дурень!"
«....»
Обиди Морте зникли разом з його згасаючим мисленням, зрештою зійшовши на ні.
Тим часом усі нічні сторожі поблизу затикали вуха, а деякі з тих, хто був найближчий до Рейну, із вух помочилася кров.
Рейн нічого не міг з цим вдіяти; реваючий удар був атакою по області, і звукові хвилі не могли активно розрізняти друзів та ворогів, щадити союзників і націлюватися тільки на ворогів. Тому випадкові поранення були неминучими.
Але жоден нічний Страж, включаючи Маттео, не звинувачував Рейна. У цей момент вони ніколи не відчували такого відчуття безпеки!
Все вірно. Нічні сторожі вночі відчували у своїх серцях безпеку.
Це було відчуття безпеки, викликане невимовною силою їхнього товариша!
Вони думали, що їм доведеться пожертвувати собою заради Імперії.
Але вони не сподівалися, що навіть після того, як підвищили свої сподівання щодо сили Рейна у двох останніх битвах, його здібності будуть набагато вищі від їхньої уяви!
Тому що Рейн знову виявив надзвичайну силу і зробив чудовий поворот!
Поки нічні Стражі здивовано дивилися на сцену, що розверталася перед ними, незабаром з’явилася знайома фігура.
Це був їхній лорд Гамільтон, шериф Флешголд.
Доспехи його лицаря були пом’яті і зм'яти, він тримав сталевий щит, який тепер був тільки вполовину менше свого первісного розміру. Рука, яка тримала щита, була окрівлена. На ній стояв єдиний неперешкоджений меч лицаря у правій руці. Він виглядав так, ніби його жорстоко побили.
Це змусило всіх перекласти погляд Гамільтона на обезголовлене тіло Морте, закутане в плащ і стояв поруч неушкодженого Рейна.
Цей...
Наповнив їхні серця багатьма запитаннями!
І Гамільтон, побачивши цю сцену, відчув не менший шок, ніж його підлеглі-Нові сторожі.
Він сповільнився крок, наблизився до місця події і на якийсь час був настільки приголомшений, що не міг говорити, лише переводячи погляд з Рейна на безголовий труп у плащі, який лежав на землі, і назад.
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya