Послідовне знищення двох груп воїнів-риболюдей означало, що цей малий пурлокійський народ був зламаний.
Після короткого відпочинку капітан Вейлун взявся за керівництво перед фінальним боєм.
Але цього разу, як би Маттео заманив їх, позосталі риби лукавого Плавника не покидали свого табору, щоб переслідувати його; натомість вони відчували слабкий страх перед Метью, який був сам.
« Що нам робити?»
« Просто вривайтеся! Схоже, всі позосталі риболюди слабкі і хворі."
« Ми не можемо просто так напасти, нам потрібно просуватися з берегів річки і оточити табір риболюдів!»
« Гаразд! Тоді давайте поквапимося і заганяємо їх з мілководдя до лісу."
"Так, а потім вб'ємо їх одного за іншим".
«...»
Недавня битва Рейна повністю підняла дух Нічних Стражів.
Всі вносили свої пропозиції, і серед багатьох голосів близький план був завершений, причому капітан Вейлун ледве встиг вставити хоч слово.
Однак Вейлун не заперечував, а кивав з усмішкою.
Минуло багато часу відтоді, як він бачив свій загін таким захопленим.
Як капітан, Вейлун не міг повірити, що все це було причиною молодого чоловіка, чиї губи ще були пухнастими від юності!
Така сила у такому юному віці є неабиякою боротьбою!
Після того як план затвердили, члени Нічних вартових швидко почали діяти під командуванням Вейлуна.
Рейн йшов попереду, його дворучний меч розмахував з безперервним свистом, поки вони швидко просувалися уздовж берега річки і кладали шлях напрямку.
Це було схоже на гострий ніж, який ковзав по березі річки і відділяв табір риболюдей від струмка.
А прямо за Рейном стояли десять Нічних Стражів з луками і стрілами.
Вони йшли за Рейном, постійно натягуючи луки і стрілами, виганяючи залишки риболюдей у густий ліс.
Більшість позосталих у таборі риболовлі були старими, слабкими або хворими. Відтоді як з'явився Рейн та інші, весь табір занурився в хаос. Мало хто відважився чинити опір, і більшість з них бігла гарячково не знаючи шляху.
Будь - яке найменше колобання могло призвести до загибелі риболюдей під гострими стрілами Нічних Стражів.
Таким чином, ця битва майже не зустріла опору і була немов швидкий вітерець, який випрямляє листя й остаточно розбиває позосталих риболюдей.
Після паніки ті, хто втікав до лісу, зрозуміли, що це теж тупий шлях.
Не кажучи вже про щось ще, люті звірі, що тануть у Слов’яному лісі, вважатимуть їх за їжу і спалять повністю.
Уцілілих риболюдців лишалося втікати з лісу назад до струмка, де вони знову зіткнулися зі градом стріл.
Нічні Стражі вбивали цих рибок, що повернулися.
Зрештою мурлокам, які дійсно врятувалися в річці, було мало.
На той час невеличке плем’я риболюдей Злобного Плавника було повністю приречене.
Навіть якщо кілька риболюдей змогли б втекти, вони більше не були проблемою. Без плем’я і поселення, на які можна покластися, залишки ізольованих створінь невдовзі стануть здобиччю інших звірів.
У густому лісі ролі мисливця і здобичі можуть змінюватися значно швидше, ніж можна собі уявити!
[Наша майстерність, Техніка Гігантського Ведмежого меча, покращилося; досвід +49]
[Ви пройшли через битву; Очки професійного досвіду Ночних Стражів +15]
Оскільки інтенсивність цієї битви була дуже низькою, майже як змітання осіннього листя, досвід, який отримував Рейн, також був набагато менший.
Звичайно, все це було передбачалося.
Поки Рейн перевіряв системні повідомлення, нічні Стражі не відпочивали.
Хоча ці мурлоки були виготовлені грубо, деякі з них можна було знайти в багатьох хороших предметах.
Одного разу хтось убив риболюдина і виявив, що насправді він несе шматок міфічної руди розміром з кулак; ця людина відразу заробив цілий стан.
Отже, після цілковитого знищення риболовлі нічні Стражі почали обшукувати їхні тіла.
« Ройн, не стій там просто так, прийди на допомогу! » — покликав Рейна капітан Вейлун з усмішкою і помахав рукою.
По правді, Рейн не дивився звисока на погану зброю й спорядження риболюдей.
Натомість Рейн вважав, що оскільки це був його перший досвід участі в боях загону « Нічних вартових », для нього було б корисніше прояви стриманості щодо здобичі, щоб краще інтегруватися у колектив команди.
Побачивши вираз обличчя Рейна, Вейлун відразу здогадався про що думає Рейн і від душі розсміявся:
"Ха-ха, Рейне, як ти думаєш, бойовий видобуток, яку кожен бере, належить виключно йому?"
"Це був би повний хаос!"
Рейн нахмурився: може, тут замішаний якийсь етикет?
"Е-е, капітан Вейлун, хіба це не так?"
« Звичайно, ні, розподіл бойової здобичі здійснюється відповідно до правил. В іншому випадку ті, хто отримає травму і не зможе забрати здобич, понесуть величезні збитки» - пояснив Вейлун.
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya