Маттео як і раніше невисокого зросту йшов вперед, щоб заманити ворога, в той час як Рейн самотужки ховався на зовнішньому боці долини, недалеко від вузького проходу.
"Свуш, сука!"
Поки Маттео втік і стріляв, група воїнів-риболюдей, як і очікувалося, розмахувала зброєю і ринулася в бік середовища, хаотично крича.
Коли всі вже думали, що ворог, як і раніше, вибухне в оточення, високий копійник раптом голосно зревів!
І ці воїни-риболюди дійсно почали сповільнюватися, ледь зупиняючись біля входу в долину.
Це негайно спонукало Вейлуна зробити разючі зміни, і він подумав: « Це не добре! »
Оскільки кількість Нічних Стражів була набагато меншою за чисельність риболюдей, якби їх змусили битися, навіть якщо б вони змогли перемогти риболовечів, то майже половина з них втекла, не досягнувши бажаного результату.
Крім того, « Нічні сторожі» в лобовому бою неминуче понесли б значні втрати.
Капітан Вейлун не хотів цього бачити.
Високий копейщик вийшов вперед з тила воїнів-риболюдей, подивився на долину, всіяна трупами риболюдж, і не міг стримати рев гніву.
Маттео був ще більш схвильований; він не тільки перестав відступати, але й рушив вперед до вузького проходу і люто випустив кілька стріл у скупчення мурлоків.
Але за винятком першої стріли, яка вбила одного воїна-риболюда, інші дві постріли були відображені високим копейщиком своїм блискучим списом.
Маттео хотів продовжити стрілянину, але виявив, що вже вибіг ряд пострілів у своєму колесі!
Маттео був збентежений!
Чоловік був стурбований, як мурашка на гарячій сковороді.
Рейн, який був у засідці поза долинами, також відчував нещасливе.
Зворушивши траву, він бачив 20 — 30 особин, які зібралися на перевалі і відмовилися увійти в долину.
Це серйозно суперечило плану капітана Вейлуна заманювання ворога.
Рейн навіть міг чути в долині лайки і глузування Маттео.
« Вони зрозуміли урок? Помітили, що всередині пастка?»
"Справді, всередині все-таки лежать трупи мурлоків, і люди не встигли з ними розібратися до прибуття другої хвилі риболюдей."
З огляду на це Рейн мав сміливу ідею!
« Якщо ти не хочеш увійти, я зроблю так! »
У наступну секунду Рейн помахнув своїм дворучним мечем, і м'яка овечка, яка покривала його, миттєво відлетіла в сторону.
З силою вдаривши носом ноги, він відчув, як земля у нього під ногами провалилася, і, наче тигр, який спускався з гори, то кинувся прямо в тил воїнам-риболюдцям!
У той час у капітана Вейлуна, що засідався в траві долини, на чолі виступили великі краплі поту!
« Що нам робити?»
« Атакувати безпосередньо? Ні! Це неодмінно приведе до ближнього бою. Нас надто мало, навіть перемога буде пірровою!»
"Але якщо ми не вийдемо вперед, як тільки вони заблокують прохід, ми станемо ще пасивнішими!"
"Незбагненна ні на що, нам доведеться атакувати!"
Коли Вейлун вже збирався піднятися, він раптом помітив якесь хвилювання серед риболюдей біля входу в перевал.
Він відразу ж зосередив свою увагу і побачив яскраве срібне світло, яке раптово з'явилося позаду риболюдей, що мітнув ліворуч та праворуч, мабуть, заганяє воїнів-риболюдів у прохід.
« Це... Це Рейн?» - не втримався Вейлун, коли у його голові промайнуло освітлювання.
Справді, це світло належало Рейну, який активував « Сілу коваль ур. 3», і підкріплений своєю силою 10 (+6), Рейн був подібний до дикого коня, що зірвався з ланцюга, та проносився крізь загін воїнів-риболюдей.
Але ще жахливішим був тонкий сталевий дворучний меч у руках Рейна, який рухався в 16 одиниць так само сильно, як високошвидкісна швейна машинка!
Спалах світла — відірвані кінцівки й частини тіл затанцювали в повітрі.
"(Язик русалок) Блл-лбл-бль!!" Величезний воїн-коп'єносець, звичайно ж, теж помітив, як Рейн сіє хаос позаду нього.
Він відразу зревів і, розмахуючи списом, швидко кинувся в бік Рейна.
"Давай!"
Побачивши, як величезний воїн-коп'єносець несеться на нього, Рейн не відчув страху; натомість в ньому спалахнуло сильне бажання перевірити свою силу.
« Удар в стрибку!»
Рейн відштовхнувся від землі ногами, поставивши бруд вибухнути, і швидко змив у повітря, наносячись зверху вниз яростий удар « Удар в стрибку» наближається воїна-рибе.
Потім удари Рейн відчув у всьому тілі силу, яка відсвіжує!
"Треск!!"
Високий воїн-рибоєць, який піднімав свій трезубець у відчайдушній спробі заблокувати удар, застиг на місці.
На той час його блискучий трезуб вже був розколотим надвоє мечем Рейна, і, що ще більш фаталово, на його лобі з'явилася червона смуга що прорізала груди та живіт до нижньої частини тіла.
"Прщ!"
У наступну секунду з розрізаного, немов веероподібний фонтан, заливалася блідо-блакитна кров!
Величезний воїн-риболюдина миттєво розділився на дві половини, його очі випухалися, а рот відкривався і закривався, ніби він хотів щось сказати ...
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya