З’ясувалося, що в анімах не прикрашають здатності Ганджі до довгих лекцій.
І якщо я спочатку уважно її слухав, тому що вона буквально розповідала мені найважливішу інформацію для виживання в конкретному відрізку канона, коли головна загроза моїй стебел це все ще титани, а не власники розумних тітанів з полум'ям підтримки Марлії ...
Отже, коли ми поповнили запаси і залишили дуже поранених на піклування лікарів, журня колона з залишків розвідусу зворушилася на свою базу.
А Ганджі продовжувала повільно поїдати мій мозок своїм лекціям.
Чесно, якщо спочатку я боявся того, що Ервін виведе мене на чисту воду при особистій зустрічі, то через пару годин я б сам пішов з ним побалакати, але Ханджі мене тупо не відпустив, сказавши, ніби неможливо йти на найцікавішому місці.
Але в її словах був піднесений...
Який я зрозумів тільки через годину...
Що за підхiв?
Ну так, для неї немає нецікавих місць, коли мова йде про титани.
Отже, до третьої години я здався і закимарив у трясущому возі.
...
Побачивши, що хлопець заснув, я замовкла і з радістю погорнула руки.
Після цього ми подивилися довкола, не помітивши зайвих глядачів, бо наша з ним возка їхала в самому кінці, на невеликій відстані, яку я спеціально створювала протягом декількох годин.
Зачем?
Ну, все заради малюка Ені.
Тому що цей маленький син, який покрив двадцять титанів з голою задницею і за допомогою половинки від ножиць, які змінюють свій розмір, буквально зламав об коліно і так пару разів зламану картину світу, яку я витримала з тих пір, як почала вивчати тітанів.
Так, саме я знайшла його або краще сказати нас звела доля?
Коли мій загін спалила кучка титанів, на чолі з аномальним, який був вкрай стрибаючий. Я встиг кілька разів подумки поховати себе, але раптово згущені хмари, з яких, як із рогів достатку, почали падати блискавки, дали мені час щоб втекти.
І, можливо, якби я тоді вскакала, все б і закінчилося, але я почула людський крик, який пробирав до самих кісток, викликаючи табун мурашок по шкірі.
І моя допитливість знову переросла у почуття самозбереження.
І про Марію, Сирна і Роза, я ні краплі не шкодую про те, що пішла на місце до якого втекла майже два десятки титанів.
Я побачила досконалий приклад!
Силу, що може допомогти людству перемогти титанів...
Ох, від одних тільки спогадів я відчуваю збудження.
Але треба тримати себе в руках.
Адже поки я не розберуся в природі його сили, ніхто не повинен про них знати.
Добре, що моя імпровізація у вигляді стажера в розвідник проказала, хоча Ервін точно щось запідозрив.
Але з ним ще можна домовитися, а ось командуючий Шадісу краще не знати про мою милу Енічку.
Оскільки він зараз не в найнадійнішому психічному стані і може зробити щось необдумане.
З такими думками я знову подивилася на хлопця. Оглянувшись, підняла плащ і почала оглядати його тіло.
Як я і думала, з того моменту як я непомітно сіла йому на хвіст після тієї бійні і стала стежити за ним, поки в один момент він просто не вирубився, його тіло змінювалось.
Адже вже тоді, оглянувши його, я помітила, що його тіло повільно змінювалося по якомусь шаблону.
Та й волосся, коли я його знайшла, було світліше ніж зараз...
Для неуважнішої людини зміни непомітні, але я ніколи не жаліла на свою увагу. Тому підкреслила кожну зміну в її тілі.
Чесно кажучи, брати до уваги чоловічі причиндали, щоб порівняти розмір і тоді.
Але чого тільки не зробиш заради науки!
Ради науку же?...
Адже я не 26-річна вічна дівчина, а горда дослідникка титанів!
Но!
Думаю можна зняти ще пару замірів... Для статистики! Все одно я перед замірами вколола йому снодійне, так що він нічого не дізнається ...
З такими думками я провела рукою по його торсу і опустив її вниз обхопила його член, який піднявся через мої дії.
Цікаво, що він створений як звичайна людина чи ні?
А який у нього смак?
Його здібності передаються його нащадкам?
Роздумуючи про це, я не помітила моєї руки, яка гладила його член.
Здається, я перестаралася зі стимуляцією...
Нервово здригнувшись, я дістала чистою рукою хустку і стирала з члена сперму, після чого швидко прикрила його тіло плащом.
Так, Ганджі, ти не марнувала підлітка, а просто проводила дослідження!
Так, це було дуже важливе дослідження!
Заспокоївши себе, я втупилася на свою руку, де було трохи його насіння. І знову оглянувшись, піднесла її до рота.
Ні, ну ніхто ж не бачить?
А я, можливо, ніколи більше не зможу дізнатися властивості семінної рідини, нової гілки еволюції людини, найпростішим способом...
Висунувши язик, я майже доторкнулася до білої рідини на своїй руці, але мене перервав крик чужинки.
-Стена Марія пала, титани заполонили Шинігашину! - Поруч зі мною, не звертаючи на мене нікого уваги, прослизнув кривий Раск. Він був одним з тих, хто охороняв склади розвідки поблизу Шинігаші.
Я зробила уявний вигляд і, коли Раск проскакав повз мене полегшено видихнула.
Але через кілька секунд до мене дійшов сенс його слів...
Стіна Марія впала!
Витеривши руку, я хлестала запрягу коні, скорочуючи відстань до інших возів, оскільки до врат стіни Роза ще принаймні 20-30 хвилин ходу і якщо стіну прорвали у межах години, то якийсь аномальний титан може зіпсувати нам життя, а більшість з нас, включаючи мене, або поранені, чи сильно втомилися і не спали мінімум пару днів...
...
10%
-Ти ангел?
- Що?
-Ангел. Я чув, як пілоти далекого космосу говорили про них. Думаю, вони живуть на місяцях Його. Це найкрасивіші істоти у всесвіті.
-Ти кумедний хлопчик. Звідки ти так багато знаєш?
-Я слухаю всіх торговців і зоряних пілотів, які сюди приходять. Я пілот, чи знаєте і коли-небудь я вилікую звідси."
11%
-Так, я переміг. Я виграв у гонках!
12%
- Чи побачимося ми знову?
-А що говорить твоє серце?
Так, повірте.
13%
-Енакін Скауйокер, це Обіван Кенобі.
-Привіт, ти теж Джедай? Дуже приємно.
14%
-Ти весь час думаєш про свою матір.
- Я сумую за нею.
-Ти втратити її боїшся?
- Яке це має значення?
Величезне ...трах, доступ відкриває, до сторони темною.
-Страх породжує гнів, гнів викликає ненависть, а ненависть завдаток страждань...
- Я відчуваю страх сильний в тобі, юний Скайуокер.
...
Ні, ми не будемо його навчати! - Хмуро простягнув корун.
-Енакін стане моїм падаваном!
15%
-Ой!
Згадавши головний ректор, я вилетів з нього на своєму винищувачі і полетів назад до Набу.
16%
Дивлячись на палаючий труп Квай-Гон Джинна, я поставив Оиву питання.
-А що буде зі мною?
-Тобі дозволили бути моїм учнем, ти станеш джедаєм, обіцяю.
17%... помилка.
І коли я прокидався, то зітру одну сльозу, що скотилася у мене по обличчю, все ще відчуваю запах палаючого тіла Квай-Гон-Джін.
Чорт!
Срань! З кожним разом все складніше розділити себе і Енакіна. І якщо минулого разу я ще відчував якусь чужість його спогадів, то тепер я буквально був їм, відчув і говорив те ж саме що й він.
Страшно! Твою мать! Чертовски страшно!
Далі продовжувати сеанс самокопання мені не дала кочка, по якій проїхалася наша телега, від чого я підстрибнув на місці і вдарився задницею об дошки, з яких була збита воза.
- Ауч.- Почувши моє мимовільне бурчання, моя візчиця, у вигляді Ханджі, з подивом подивилася на мене і злегка почервоніла.
-Ти чого така червона? - З подивом запитав я.
-Я? Ох, це нервове. У нас тут, поки ти солодко спав, впала стіна Марія. Яка відділяє більшу частину людської цивілізації від болісної загибелі в пащі титанів. Так що я чертовски схвильована. - Нервово простягнула дівчина.
- А де ми зараз знаходимося? - Не менш схвильовано запитав я.
Так як, в даний момент мені доступно тільки пару дешевих фокусів. Як притягування речей і над інтуїцією. І щось мені підказує, титана цим не завалити...
- Не бійся, ми занадто потріпані щоб виходити проти тієї купи титанів. Які, за словами Раска, зараз збудовують в Шинігаші і поза її межами. Так що, ми вже майже біля стіни Роза, але не розслабляйся, чи мало, нас все ще може нагнати особливо впертий аномальний титан.
Я просто кивнув і оселився в кінці возів, дивлячись у ліс. Який з кожної хвилини ставав темнішим і темніший, оскільки захід сонця майже закінчився, від чого сонце починає поступатися свої права місяці.
У наступні 20 хвилин, не дивлячись на побоювання Ганджі, нас не вилетів загін, чого я був щиро радий.
Отже, коли сонце повністю сіло, ми вже бачили вдалеку обриси Роза.
І через десять хвилин, ми вже в'їжджали на її територію.
Як тільки ми перетнули ворота, я полегшено зітхнув і почув звук повідомлення.
Три сестри. Частина 2.
Зайти за стіну Роза.
Швидко провівши вкладку досягнень, я зрозумів, що виконав другу частину досягнення стін. Значить залишилося відвідати Сінну і я його закрию.
Ну, хоч якісь радісні новини...
- Ну як тобі твій перший свідомий день за стінами? - З цікавістю запитала Ганджі.
- Я б поставив 1 з 10, але враховуючи цікаву компанію, можу накинути пару балів. - Іронічно простягнув я.
-О, чудово, якщо ти ще можеш жартувати, значить день не так вже й погано. - Напружено простягнувши це, дівчина припаркувала нашу візку біля конюшні і стрибнула з неї розм’якшити руки та ноги.
- І що тепер будемо робити? - Задавши їй питання, я теж акуратно сліз з воза. Намагаючись не світити своїми причиндалими з-під плаща.
- Що, чекати, поки начальство домовиться з один одним, втрутиться всі питання... Тож, поки всі не підлизнуть один одного ми тут застрягли, так що можемо ще встигнути пожартувати картоплю або пограти в слова. - Спокійно простягнула дівчина, поправивши свої окуляри.
- Я не зовсім про це. Я про те, що тепер буде зі мною?
- Та нічого. Просто тепер, процес твого протаскування як експериментального кадету розвіда піде навіть швидше. Оскільки після падіння стіни Марія, попит на хороших солдатів ефективно вбиватиме титанів і ніхто не буде ставити командуючий Шадісу палиці в колеса. - Обміркувавши це, Ганджі почала лазити в сумках, що лежали позаду воза.
- Ну так що, зваримо картоплі? - Сказавши це, вона дістала пару картоплин з смоків.
Побачивши картоплю, мій живіт видав симфонію вмираючого звіра протяжною буркнувшию.
-Ха-ха-хо, думаю це значить так. - Посміявшись простягнула дівчину.
Я зітхнув і допоміг дівчині почистити картоплю та знайти місце, де можна все приготувати.
Потім ми разом хрумкали варену картоплинку, з цікавістю дивлячись за тим, як Ерівен намагався донести до місцевого гарнізону те, що стіна Марія впала і тепер вони тут головний захист людства.
Забавне видовище.
-О, один в непритомності впав! - Весело простягла Ханджі, побачивши, як тучний начальник гарнізону вирішив влаштувати позаплановий відпочинок.
https://literna.net/uk/books/660-slomanna-hacha-tom-1-tsikl-maye-buti-perervanii