- У такому випадку... Моє останнє прохання стосується Енакіна - я хочу, щоб його навчав Квай-Гон.
Всі були збитий моєю дивною прохання, а Обі-Ван подивився на мене нечитованим поглядом.
Ініціативу взяв Мейс Вінду, у Квай-Гона вже є падаван. Крім того, ми й досі не вирішили брати хлопчика в Орден чи ні. Він вже застарий для навчання.
У цей момент, слово бере сам Квай-Гон. Джедай робить крок вперед і підтримує мене, Обі-Ван вже готовий до випробування. Він упертий, і йому ще багато чого належить навчитися про силу... але він умів, і мало чого зможе в мене навчитися, - каже він, дивлячись в очі учневі.
Раптом до обговорення приєднається Йода, - чому ти хочеш, щоб Квай-Гон хлопчика навчав? Чому?
- Так. Енакін має величезний потенціал, але навчати його буде не так просто, враховуючи, що він вже досить дорослий і в нього склалося власне мислення. Якщо допустити помилку, цей потенціал, зрештою, може бути використаний для підсилення темної сторони. Саме тому йому потрібен хтось, з великою кількістю життєвого досвіду і мудрості. Майстер Квай-Гона має і те, й інше, тому він ідеально підходить на цю роль.
- Що думаєш, лицар-джедай, згоден ти з цим?
— Да, майстер. — спокійно відповів чоловік.
— Ум-м... Почуваюсь, прив'язаний хлопчик до матері дуже, - зітхнув Йода, зайнявшись на ньому цепким поглядом, перш ніж повернутися до мене, — по-твоєму зробимо. Квай-Гон майстром стане Енакіна юного, закінчиться випробування Обі Вана коли. До тих пір, юлінгом вважається буде і в ордені залишиться.
Я вважаю себе вдячним і оглядаюсь на Енакина. Він був щасливим фізіономія. Здається, хлопець дуже задоволений тим, що нарешті зміг здійснити свою мрію і стати справжнім джедаем.
- А тепер, коли ми обговорили всі деталі і мої умови, є ще дещо про що мені потрібно вам розповісти. — Я почав дуже уважно слухати, — сказав він. — Є ще один хіт. На відміну від жертви, він набагато сильніший, підступніший і небезпечніший. Через кілька годин він штовхне з сенаторської трибуни запалювальної мови, маніпулюючи іншими і намагаючись почати вторгнення на Набу, щоб замінити нинішнього верховного канцлера та самому зайняти його пост.
— ?
На ці слова Джедаї зреагували по-різному. Проте, у всіх на обличчях було дещо спільне - тривога.
Першим прокинувся Площину Кун, Сітх у Сенаті? Неможливо! Ми б помітили...
— Так само, як ви « помітили» його учня? — Огризнувся я, — Сумніваюся.
Перед тим, як майстер встиг відповісти на це запитання, він перервав Вінду — хто він? Як його звати?
—...
— Його звуть Дарт Сідіус, а вам відомий під ім'ям Шив Палпатин.
— Сенатор от Набу?
— Не можу бути...
— Як же так?
Майстери чудово знали Шива, і він був останньою людиною в якій вони могли запідозрити ситха.
Вінду, як завжди, вийшов з ступору першим і спробував розібратися в суті: чи він організував вторгнення на власну планету для досягнення влади? - Якщо це правда, і він збирався обрати посаду верховного канцлера, спонукав решту сенаторів видати Вальоруму осьом недовір’ям... Ми повинні зупинити його ...
- Хлопчик правильно сказав. Збір, на якому буде говорити про вторгнення на Набу, почнеться з хвилини на хвилину. Ми повинні бути присутні! - Підтримав К-Аді-Мунді, прийнявши максимально серйозний вид.
Наслідки цієї ситуації занадто серйозні. Промедити — це те саме, що програти. Здавалося, що всі присутні це розуміли. Але, як я боявся, ніхто не зривався із гарячого й рубати голови праворуч і наліво.
- Ми повинні закінчити збір і приготуватися, — сказав Йода, коли вставши зі стільця, та інстинктивно-повільно тримаючись за дерев'яну тростину біля нього.
Слідом за ним піднялися інші магістри, швидко розбігаючись по сторонах і переговоряючись один з одним. Ніякої паніки. Робота. Це ті самі джедаї? Може я потрапив у альтернативний всесвіт?
Так чи інакше, коли народу стане менше, до нас з Енакіном підійшов сам гранд-майстер, — на королеві маєш повернутися.
— Так и зроблю. — Я відповів, щоб попрощатися з Скайуокером по плечу. Вже хотів залишити кімнату, але зупинився і відчув, що мій хлопчик схопив мене за край рукава.
Підбадьорюючи хмикнувши, Йода звернувся до Енакіни — у храмі залишається ти. Відведуть тебе у покої твої. Йди за майстром Депа. - Вчитель сказав учителям, вказуючи рукою на жінку-чалактанку. Майстерна Депу Біллаба.
Вона, якщо я правильно пам'ятаю, була ученицею Мейса Вінду і вважалася одним з найсвітліших джедаїв свого часу, завдяки чому отримала місце в раді.
— Йди за мною, молодий Енакін, — сказала жінка, наблизившись і привітно усміхнувшись нам.
— Да...
***
Ідучи за нею, ми проминули багато довгих коридорів і тройних рій, в яких без супроводу, як мені здається, можна заблукати.
Зацікавлено оглядаючись довкола, ми зовсім не помітили, як досягли крила гуртожитку та кімнати, де мав оселитися Енакін.
Стоячи біля дверей, ми дивимося один на одного, усвідомлюючи, що зараз розійдемося. Здається, він схвильований і боїться. І, схоже, хвилюється про матір?
- Знаю, ти турбуєшся про матір... — Я почав, але цього не потрібно. Я про неї подбаю. Не хвилюйся. А про тебе подбає Квай-Гон. Він теж тут, пам'ятаєш? До того ж, у тебе такий обворожливий супровідний... — Раптом обернувся, відвісивши комплімент стоячого поруч майстра. Пофарбувавши її, вона засоромилась і не знала, як реагувати на це.
Хлопчик проігнорував мою останню фразу, зітхнув і всміхнувся на довгій усмішка, — Так. Я все розумію. Дякую, Джоне.
— А зараз мені потрібно йти. — Я сказав, що коли випростуєтесь і обережно звільняєтесь від його тяги, то не буде легко, але вам слід звикнути до порядку в своєму новому житті. Старанно тренуйся і становся сильніше... І хай прийде з тобою Сила.
Він в останній раз махає мені рукою і веде мою спину серйозним поглядом, перш ніж увійти до кімнати, слідом за жінкою-джедаєм, яка повинна буде пояснити йому всі подробиці проживання у джадайській об'єкти та новий розпорядок дня.
Дочекавшись, як зачиняється двері, я повертаюся і починаю йти в сторону. Зайшовши за найближчий кут, не марную часу і телепортуюся назад у покої королеви...
***
Розпочинаю очі за межами кімнати і швидко озираюсь по сторонах, прямуючи до вхідних дверей, який зараз вартує охоронець. Чоловік впізнає мене і киє, розмахуючи переді мною двері. Правда в той же момент, як він це робить, звідти починає витікати потік людей. Палпатин, и його загін сторожі.
Проходячи повз, дід надихає мене сяючим поглядом, - Ну привітай, молодий друже. Із розповідей, які я почув про тебе, повинен помітити, королеві дуже пощастило отримати такого охоронця. Як з'явиться час, обов"язково заходь до мене на чай. Радий тебе бачити. — Приязнь усміхнулась Палич, наче пародуючи одного любителя лимонних дошок. Але це вже зовсім інша історія.
- Для мене це велика честь, сенатор. Вірю, у нас з вами завжди буде хвилинка поговорити, як тільки Королева розбереться з проблемами на Набу, — відповів я, намагаючись нічим не навторожити його.
— І я вірю, - посміхнувся чоловік, — що ж, на жаль, справи не зазнають відмови. До зустрічі, мій юний друже. — Він продовжує посміхатися і починає йти. Провокую його поглядом і дочекаючись, як фігура ховається за рогом, входжу в апартаменти. Відчую знайоме відвідування в кімнаті для зборів.
Прибувши туди, знаходжу Падме. Дівчина зараз одягнена в темно-червоне королівське хмарення, з яким чудово поєднуються золоті прикраси, сяючі у вухах. Традиційний білий макіяж на обличчі з двома червоними точками на лавах.
Я швидко сповільнююсь і зупинюся на секунду, щоб помилуватися її красою.
По правді кажучи, їй личить будь - який одяг. Макіяж не може приховати всієї її краси. Навпаки, він надає їй екзотичний флер і непередаваний шарм одягу.
Королева і покоївки, стовпалися навколо неї, здається, помічають мій стукоту, і починають тихенько сміятися, знаходячи мою реакцію веселою. У Паді на обличчі задоволена усмішка, зовсім не схожа на те стурбоване обличчя, яке вона мала всього секунду тому.
— Кхм, — закаштувався, намагаючись приховати ніяковість перед тим, як поклонитися дівчині - вибачте, ваша величність. Ваша краса настільки сліпа, що я не міг відвернути очей.
Не чекаючи, що я буду хвалити її так відкрито, Падмі дуже червоніє. Це помітно навіть з макіяжем на обличчі. Знову ж таки роздаються смішки. Цього разу покоївки насміхаються з її реакції.
— Все в порядке... Як пройшла твоя зустріч з Радою Джедав? — Вона спробувала змінити тему, щоб приховати власне збентеження.
Я хотіла її ще розізлити, але мусив придушити це бажання. На жаль, це не так. Швидко впроваджую її у суть справи, розповідаючи про те, що сталося в Раді. Однак, деякі деталі вирішують втаїти.
— Отже, ти склав угоду з Орденом, значить тепер тебе на всіх підставах можна називати джедаєм? — Вона запитує, чи не задовольнила б її короткої відповіді.
— И да, и нет. Я джедай тільки по назві. Ми зійшлися на тому, що мене навчатиме один з них, але я звільнився від обов’язку виконувати їхні накази або дотримуватися кодексу джедаїв. — пояснив я.
— У такому випадку тобі не заборонено одружуватися і заводити сім’ю?. — Вона тихо запитала мене, з обережністю споглядаючи на мене.
Питання змушує мене піднести брову, але я все одно відповідаю: Ну так, не заборонено. Як я вже казав, я не слідую кодексу джедаїв, а отже ніщо не перешкоджає мені будувати відносини і потім сім'ю...
—...
Коли дівчина бачить мою реакцію і, зрештою, помічає свою помилку, вона робить байдуже обличчя та відповідає на нього безстрашно в голосі, — чи не так? Тоді, сподіваюся, тобі зустрінеться добра жінка...
Не знеохочуючись, тихо хіхнув і вмирався її милою, очевидно переходящої сьогодні всяких кордонів. — Да, ваша величність. Буду працювати над цим. - Дуже серйозним голосом відповідаю я.
—... — Дівчина відвернулася, непомітно, як їй здавалося, надувши губи.
***
Через кілька хвилин наша світська розмова, на жаль, була змушена перервати. Скоро почнеться обговорення в Сенаті.
— Падмі, мабуть, станеться справжня бійня під час збору. Будь уважна і, будь ласка, не відходь від мене занадто далеко.
— Бойня? Ти про що? Хтось нападе на Республіку? — Не зрозуміющо поглянувши на мене, запитала королева. — У найбільш охоронному місці Корусанта, де зібралися сінатори зі всієї галактики?
Молюся, чи слід їй розповідати про Палпатію. Мені здається, вона не зможе зберігати спокій, дізнавшись про те, що один з її найближчих прибічників, більше того, кому вона довіряє найбільше, задумує проти неї і її народу найприродніша змова, пов'язана кров'ю ні в чому невинних жителів Набу.
Я вирішую не говорити. Принаймні, зараз. - Вибач, Падме, але тобі ще краще не знати подробиць. Довірся мені і зосередься на своїй справі. А я буду захищати тебе.
Вона підходить до мене і заглядає в очі на кілька секунд, перш ніж кивнути, знайшовши у моєму погляді щось зрозуміле, схоже лише їй самій, - Так тому й бути... До цих пір не розумію, про який бій ти говорив, і як вона може відбутися в сенаті, але ... Що ж, неважливо. У будь-якому випадку, ми повинні підготуватися. Збір почнеться з хвилини на хвилину.
