Глава 17
Еллі, яка вже вийшла з імператорського палацу і хотіла сісти в карету герцога, зупинилася. Вона побачила чоловіка, який ступив у її бік.
Ця жінка теж померла, коли побачила мене.
Це була Ліза. Наші погляди перетнулися. Вона зробила перший крок.
Ліза підійшла до мене, ведучи за руку свого сина Едмунда.
- Вітаю її Величність Імператрицю".
Побачивши її ввічливість, я повільно відкрила губи:
- Встань.
Я переглянула погляд на дитину, яка стояла поряд з нею.
Чорне волосся, як у Реймонда, його ж чорні очі ... А дитина відчув мій погляд і повернувся, щоб подивитися.
Його наївні очі, зовсім інші від складних обставин дорослих.
Я ніжно посміхнулась.
Хоч би в якій ситуації ми опинилися, дитина тут була зовсім не при чому.
- Привіт.
Привіт."
Дитина схилила мою голову і соромно зі мною привітався. Я знову звернулася до Лізи.
Ліза стояла стовпом і не зводила з мене очей.
Спочатку мені ставало незручно, коли я бачила її.
Коли вона з'явилася в саду сонячного палацу, я була шокована тим, як чудово вона поєднувалася із Реймондом. Але тепер мені було байдуже.
Я вже все кинула і йшла.
Тепер, коли я зрозуміла цей факт, мені стало легше на серці.
І якщо так подумати, навіть при тому, що наша ситуація складна, ми з нею не мали ворожості.
Я посміхнулася їй і сказала:
- Ти прямуєш до Його Величності?
—... Так, а ви...»
Погляд Лізи пробіг по моєму одягу і дістався до Хелен та герцогської карети.
Хто б це не побачив, той зрозумів би, що я переїжджаю.
Ліза спокійно дивилася на мене, але не наважувалась запитати про головне.
— Я уезжаю з палацу. Ти вже чула, що ми розлучаємося? "
Ліза трохи ширше розкрила свої зелені очі, ніби вона здивована, що я заговорила так відкрито. Але відразу після цього вона сказала мені:
- Я чула про це. Але ось щодо причини ... Мені на думку не приходило, що Імператор вас проміняє на мене."
Ніхто не міг повірити, що я кидаю імператора, якого так сильно кохала.
Я заглянула їй в очі, щоб запитати мене: « Чи справді ти йдеш? »
- Кажуть, що ніщо у світі не є вічним".
— Да?»
Я посміхнулася їй.
- Я просто знала, що щастя моєму наближається кінець. Ліза, я сподіваюся ти будеш щаслива з Його Величністю".
Я подивилася в тремтячі очі Лізи, а потім обернулася і сіла у карету.
Після відбуття мого екіпажу Ліза, яка все ще стояла там, холодно пробурмотіла собі під ніс:
- Щастя... це..."
Чому ж слово "щастя" так пригнічує її серце?
Обличчя Лізи спотворилося осколком, але тут пролунав дитячий голосок:
— Мама...»
Ліза кинула на Едмунда погляд. Вона посміхнулась і ніжно погладила Едмунда.
— Едді, ходімо до батька»
Яскрава усмішка Еллі, залишена їй в обличчя на прощання, і часом застигла у неї перед очима, тепер була насильно вигнана геть з її голови. І Ліза поспішила до палацу.
***
Знайоме пометьє виглядало в полі зору.
— Імператриця, будь ласка, прошу.
Після прибуття до герцога Крофту, Елен відкрила мені двері карети.
Коли я вийшла, тримаючи Хелен за руку, то побачила свого батька і слуг, які будувалися перед особняком.
Я поспішно заступила в сторону батька.
— Отец. Скільки років я тут не з'являлася".
-Ти вже засидівся в столиці. Я просто не міг дочекатися, коли ти прийдеш. І ось ти тут. Все буде добре, Еллі."
Коли я почула слова свого батька, то зрозуміла, що справді повернулася до себе додому. Я взяла батька за руку і ступила всередину.
— Я наказав забратися в твою кімнату, але якщо ти хочеш іншу, просто скажи".
— Ні, мені подобається кімната з якою я колись жила. І я хочу, щоб Елен виділили кімнату в особняку".
Погляд мого батька звернувся до Хелен, яка весь час тихо стояла позаду мене.
Перед тим як залишити імператорський палац, я вже послала батькові листа.
У відповідь батько сказав, що більше дізнається про її родину.
Батько потонув:
- Я вже все приготував. Еллі, йди до себе і відпочинь. Я скоро загляну до тебе."
- Тоді побачимося. Хелен, і ти ступай."
— Так, Ваша Величносте»
Спершу я піднялася на другий поверх, де була моя кімната. Служниця, яка була переді мною, зупинилася і відкрила мені двері.
Коли я сіла в кімнату, залитим яскравим сонячним світлом, то усміхнулася невимушено.
- Тут все, як було раніше."
Нічого не відрізнялося від дня, коли я поїхала до імператорського палацу. Облік, навіть предмети і їхнє місце розташування — нічого.
— Герцог наказав не чіпати», - сказала служниця, яка увійшла за мною.
Я була така рада вийти заміж за Реймонда, тому мені було байдуже, що буде в нашому маєтку.
Оглядаючи недоторкану кімнату, мені здалося, що це було так в стилі мого батька.
Я відчувала вдячність за його глибоку прихильність, але також була винна у тому, як я обійшлася з ним.
— Ваша Величність, чи не бажаєте перевдягтися в одяг зручніше?»
— Да, давай. Але Херес ..."
Я передала капелюх служниці і назвала його на ім'я.
— Да, госпожа?»
— Більше не кличуть мене « Величністю імператрицею». А просто називай мене леді, як раніше."
— Эм... Як накажете".
Херес вагалася. Хоча я і покинула Палац Імператриці, формально, я все ще її Величність.
Треба було все закінчити в храмі, видати офіційне оголошення, і ось тоді я знову буду Леді Крофт.
Но... Це був мій дім. А Херес прислуговувала моїй матері і була нянею, хто виховував мене.
Отже, я захотіла відкинути формальність.
— Да, все в порядке. Відвідини храму у ліпшому випадку будуть лише завтра. Отже, називай мене “леді..." Я тепер вдома і більше не хочу, щоб мене звали Її Величність імператриця".
—... Добре. Пані Еллі. Зачекайте, я принесу щось зручне».
Херес увійшла в гардеробну, з’єднану зі своєю кімнатою, і вийшла з цільною сукнею кольору слонової кістки.
Переодягнувшись у щоденний одяг, я задзвонила в двері.
- Еллі, можна мені увійти?
— Входи, отец."
Коли прийшов батько, служниця, звичайно, відійшла. Я сіла за стіл з батьком і першою відкрила рот.
— Дякую, и прости. Мені слід було б частіше заходити до тебе побачитися ... Я ні про кого і думати не могла, крім чоловіка."
— Ладно. Тепер все буде по-старому".
Я усміхнулась, коли батько ніжно взяв мене за руку.
— Да уж. Тепер все буде так... Я скоро побуду минуле. Так от, ти перевірив сім'ю Хелен? "
- Так, і як би там не було, зараз нам треба бути обережнішими з тим, кому довіряєш.
- Саме так...»
Через розлучення з імператором про мене все одно будуть багато говорити, так що добре було б по можливості уникати дров.
І ще в мене був великий секрет у животі.
— Я провів розслідування і виявив, що будинок Хелен не є жалюгідним. Кажуть, барон Фойд божеволів від азартних ігор і розтратив всі гроші, а дружина барона померла вже давно.
Це були новини, яких я не знала.
Хелен ніколи не розповідала мені про сімейні справи.
— Отже, Хелен відреагувала від сім'ї?»
— Здається, Хелен нікуди йти. Не думаю, що вона стане тобі брехати".
І поки мене захопило жалість до неї, батько тихо покликав мене:
— Элли».
— Да?»
— Я багато думав і вирішив. Нехай вона і надалі залишається під тобою. Їй нікуди йти. І якщо сам герцог Крофт заявлятиме, що візьме на себе відповідальність за її життя, хіба Хелен не буде нам вірна до гробу? "
Повернена до труни ... Мається на увазі, вірна до тих пір поки вона не дізнається, що у мене дитина імператора?
- Мені сказати їй, що я вагітна і перевірити її? "
— Нехай буде так. Я ж не можу залишити тебе одну, поки сам поїду в далекі краї. Я б хотів, щоб вона приглядала за тобою до пір, до часу. Але, як же мені не хочеться їхати ..."
— Все нормально. Якщо батько від'їжджає, ні імператор, ані імперія нікуди не дінуться."
Навіть якщо у Реймонда були особисті проблеми зі мною, мій батько залишався найближчим другом імператора.
У нього було сильне почуття відповідальності за захист Імперської влади, адже саме він найбільше посприяв перевороту. Тому навіть якщо я розлучуся з Реймондом, батько залишиться вірним імператорові.
https://literna.net/uk/books/634-meni-ne-potribni-tvoi-zhalyu-kr