Глава 10
— Герцог, мені здається, що ви чимось незадоволені, але хіба ж у тому моя вина?»
Герцог Крофт дивився прямо на імператора.
- Ні, це не помилка Вашої Величності.
- Тоді звідки вас образило? "
Зараз ваша імператриця дуже хвора. І це через Його Величність.
Обличчя Реймонда було роздратованим, коли він почув звинувачення.
- Що означає через мене? "
— Чутки про дитину Його Величності, яку принесла Ліза, вже поширились по всій імперії. Невже ви думаєте, що імператрицю це не торкнеться? "
— Правда що...»
“Герцог, обіцяю. Я заплачу за твою відданість щастю Еллі 14.
Герцог згадав слова того перед вінчанням.
І він думав, що Реймонд повинен зробити це по-своєму.
Реймонд не любив Еллі, але він думав, що цього і не потрібно, щоб зробити її щасливою. Щастя не обов’язково означає любов.
Але тепер Реймонд нічого не міг сказати.
Щоразу, коли він дивився на неї, його думки були дивними.
Чомусь йому стало ніяково і душно.
Тому він уникав Елі.
Тому він не міг сказати, чи щаслива Еллі. Пурпурові очі герцога Крофта, які на нього дивилися, були такими ж як у Еллі і в нього знову защемило серце.
Побачивши, як Реймонд мовчить, герцог коротко зітхнув.
— Ваша Величність, будь ласка, вийдіть."
- ... Коли імператрице стане краще, повідомте мені, герцог."
— Так, Ваша Величносте»
Коли Реймонд покинув палац імператриці, до герцога підійшла покоївка.
Її Величності Імператриці стало краще".
***
— Ваша Величність, ваш живіт більше не болить?»
- Мені набагато краще, а як там моє дитя?»
- З дитиною все гаразд. Це дивовижно, адже ви на волосині".
Коли я почула вердикт лікаря, то нарешті змогла зітхнути з полегшенням.
Протягом усього огляду мої зуби тремтіли від страху.
Я боялася, що щось піде не так з моєю дитиною.
Поки я молилась до Бога, то відчувала, що біль поступово минає.
А тепер я зовсім не відчувала болю.
Я так рада. Дитинко, я більше не доставлю тобі ніяких клопоту.
У той момент, коли я давала обіцянку, загладивши свій живіт, мій батько вбіг, як двері відчинилися.
Доктор відступив назад, і батько підійшов до мене.
- Ваша Величність, як ви? Вам вже краще?»
— Да, отец. Тепер я в порядку. Дитина в безпеці."
- Це дійсно добра новина."
Мій батько, який нарешті видихнув свою нервовість, сів на стілець поруч з ліжком.
- Але ж, Отче, де ти був?
Батько раптово вийшов з кімнати, після того як його покликала служниця. Його не було близько п'ятнадцяти хвилин. Батько завагався на мить, але потім заговорив:
- Нічого особливого, не хвилюйся".
Мій батько перевернув свою увагу з мене на лікаря.
- Ваша Величносте, тепер ви і дитина в порядку. Однак, ви мусите доглядати за здоров'ям у майбутньому. Будь ласка, уникайте завантажень".
Батько сказав мені, що я маю залишити Реймонда, бо ношу дитину.
Мені було соромно перед батьком, і коли я перевела погляд в підлогу, то почула голос, повний важких емоцій.
Мені дуже шкода."
Коли він вибачився, я подивилася на батька.
—... Чому тато жалкує? Це був мій вибір."
— Нет. Мне просто жаль. Я сказав, що зроблю свою маленьку Еллі щасливішою всіх, але ... Я не зміг".
- Батько..."
— Після того як ти вийшла заміж за імператора, я просто хотів вірити, що ти добре живеш. І хоча я відчував твою самотність, але робив вигляд, що не помічаю його. Бо я думав, що це твоє щастя - бути поруч з улюбленим чоловіком".
Його очі були повні жалю, а обличчя батька було повно страждання. Його глибокий смуток дійшов до мене.
- Але це було не так... Після того, як ти захворіла я все зрозумів. Мені дуже шкода, Еллі.
Я потягнулася і взяла батька за руку.
- Це був мій вибір, хоча моє щастя давно пішло.
Я вирішила перевести дух і подивилася прямо на батька.
- Батько, я хочу жити щасливим життям зі своєю дитиною після того, як покину цей імператорський палац".
Легка усмішка з'явилася на обличчі її батька, який деякий час мовчав.
— Так, ні про що не турбуйся. Я зроблю все, щоб Його Величність ніколи не дізнався про існування дитини, так що просто стережі своє здоров'я."
Мій батько ніжно гладив мене по голові, як дитину.
- Як тільки світне, завтра пошліть від імені герцога офіційний лист з проханням про розлучення."
Офіційний лист герцога.
Я знала, що мій батько не хоче мене напружувати, але я сама хотіла покінчити з Реймондом.
— Я сама, отец. Не думаю, що у мене залишилися ще якісь почуття, так що я зроблю це сама.
- З тобою все буде гаразд?
— Да. Все гаразд, тому що я більше нічого від нього не чекаю. І у мене є дещо важливіше, ніж Реймонд. Я впевнена, що цього разу зможу захистити свою дитину".
Коли я рішуче подивилася на батька, він кивнув.
- Так, якщо розлучення піде добре, я не буду виступати. Але якщо Його Величність не погодиться легко розлучитися з тобою, тоді втрушуся я."
Навіть якщо він не любив мене, я все одно була дочкою єдиного герцога в Імперії.
Один з них вже втратив свою силу, і залишилося тільки його ім'я, так що фактично єдиним герцогом імператора був герцог Крофт.
Для Реймонда було б нелегко залишити мене.
Гірко, що єдина причина - це моє походження.
Якщо Реймонд не відпустить мене, мені знадобиться сила мого батька.
- Так, Отче.
- Тоді, Еллі, спи, ні про що не думаючи сьогодні вночі."
Дякую.
- Побачимося пізніше. Вже глибока ніч."
- Мені дуже шкода, що я не можу вас проводити".
— Нічого».
Батько погладив мене, наче би потішила, і незабаром встав.
Коли батько вийшов з кімнати, я лягла в ліжко.
Як тільки моя голова доторкнулася подушки, мої повіки відтяли.
Завтра я повинна поговорити з Реймондом... Напевно.
Я заплющила очі, щоб відігнати останню хвилю цих думок.
[Тук-Tук]
— Увійдіть»
Я відразу ж відповіла на стук Хелен, бо вже прокинулася. Олена подивилася на мене, сидячий у ліжку.
- Ваша Величність, як ви себе почуваєте? "
— Все в порядке. Напевно, це була просто легка біль. Не турбуйся".
- Рада це чути. Ваша Величність, я зараз повернуся, щоб мити вам обличчя."
— Так, і мені доведеться прирядиться. Я зараз же йду до Його Величності".
Коли я це сказала, то побачила сором на обличчі Хелен. Ніби вона щось приховувала від мене.
Я помітила це і запитала старшу покоївку.
- Що сталося?
— Нет-нет. Просто... Ви погано себе почуваєте, але надто багато рухаєтесь і вже намагаєтеся кудись піти".
- І це все?
- Так, нічого не сталося."
Хелен схилила переді мною голову з виразом, який було в неї завжди.
Я почала митися, відмахуючись від дивної поведінки покоївки.
— Ваша Величність, вам потрібні ці сапфірові сережки?»
Я помітила, що моя покоївка готує мені сережки.
Серьги із блискучими синіми сапфірами були подаровані мені Реймондом у день весілля.
Це також було те, що я дуже любила.
Я похитала головою, дивлячись на них.
— Нет. Сережки не підходять".
Більшість коштовностей, які я маю, були подарунками, тому я повинна викинути їх усі.
Служниці, здавалося, соромилися того, що я не наробила сережки, які були одним з основних прикрас, але поспішили вдягнути мою спідницю, не жаліючись.
Коли я встала зі свого місця, щоб піти у Сонячний Палац після закінчення всіх зборів, до кімнати увійшло покоївка.
— Ваша Величність, прибыл Імператор»
https://literna.net/uk/books/634-meni-ne-potribni-tvoi-zhalyu-kr