Глава 1
Місце нашої першої зустрічі було на полі, що заросло бур’янами.
Це був мій перший раз, коли я відвідувала Імператорський палац. Я вперше зустріла Реймонда, коли заблукала в лабіринтах імператорського саду, будучи ще десятирічною дитиною.
Я сиділа на корточках і хникала. Мені хотілося, щоб тато прийшов і врятував мене.
І тоді хтось раптово взяв мене за руку.
— Ты заблукала? Не плач, вставай, тримай мене за руку".
Коли я підняла голову, на мене дивився чорноволосий хлопець з синцем на щоці.
Це був Реймонд.
Як не дивно, у той момент, коли я подивилася в чорні, як смола очі Реймонда, я перестала плакати.
Коли я встала, тримаючи його за руку, мені здалося, що величезний палац вже не такий уже страшний.
Його худе тіло і синці на щоках коштували того, щоб на них подивитися.
З цього моменту Реймонд, мій герой, глибоко запав у моє серце.
Сама доля наказала мені закохатися в Реймонда.
Він забрав моє серце, перш ніж я навіть встигла прийти в себе.
Відтоді я постійно думала про нього. Коли настав час дебюта, я пішов за батьком до імператорського палацу і там же зустріла Реймонда.
У той час мій батько був графом, який працював при дворі і часто відвідував палац.
Я могла легко прийти з батьком під приводом того, що мені дуже нудно в нашому маєтку.
Мій батько дуже сильно п'явся про мене.
У спробах зустріти Реймонда я дійшла до того, що повністю вивчила карту лабіринту. Так я зустріла його в один сонячний день, і ми стали бачитися час від часу.
Щодня я знаходила його в місці, де ми зустрілись вперше.
Але одного разу Реймонд не прийшов. Я чекала його до останнього, і коли небо вже закотився захід сонця я пішла на пошуки.
Після довгих блузень по палацу я прийшла до найстаршої його частини, маленького будиночку на відбиванні.
Будівля була такою маленькою, що я думала, і вона зовсім не належала палацу. Адже головна частина палацу була покрита блискучим золотом, а ця будівля обросла мхом і виноградною лозою.
- Принц від простолюдинки. Позореще. Чому твій батько навіть не знає, які скарби зберігаються в цьому палаці? "
Хлопець, який був приблизно на метр вище Реймонда, сплюнув в сторону і сильно вдарив його по щоці.
Рэймонд не реагував.
що у цієї імперії такий нікчемний принц. Живи ж так, ніби ти вже мертвий».
Реймонд лише схилив голову.
У цей момент я сильно прикусила губу, але нічого не могла вдіяти.
Чорноволосий хлопець, який чіплявся до Реймонда був не хто інший, як принц Астор, наслідний Принц імперії Агріта.
Я вивчала портрети імператорської сім'ї, коли навчилася говорити, тому не могла пізнати його обличчя.
Через деякий час, коли принц покинув це старе місце я затамувала подих, побачивши Реймонда з похитою головою.
Моє наївне серце так сильно захворіли через такий вид.
Мої всхліли вирвалися назовні, і тут Реймонд помітив мене.
— Не плачь. Все в порядку».
Реймонд, з синцями на щоках, прямо як в той день, коли вперше побачив мене, спокійно посміхнувся мені.
Я плакала в його обіймах, тому що мені було шкода його, а він навіть не міг пролити і сліз.
Він навіть не знає, як це бути дитиною.
***
Це була моя шістнадцята зима, коли я зрозуміла, що люблю його.
У той день, коли замерзли навіть бур’яни, Реймонд усміхнувся мені вперше тремтячою посмішкою.
— Я зустрів дуже вродливу жінку. Я думаю про неї щодня. Вона така..."
Моє серце кинуло в грудях, але я посміхнулася Реймонду.
Я хотіла йому щастя.
Відтоді він багато розповідав про неї.
Що відбувається з нею, про що вона говорила з ним і як сильно б'ється його серце при вигляді її усмішки.
Я знала його дуже давно, але він вперше був таким щасливим.
Але з іронії долі, чим більше він радів, тим сумував.
Вже було запізно, коли я зрозуміла, що причина мого розчарування полягала в тому, щоб любити його.
Я зрозуміла, що люблю його, але не могла зізнатися йому в цьому, бо він вже заглянув на когось іншого.
Це був день балету в Імператорському палаці, день, який вказує початок весни.
У теплий весняний день, коли на обличчях всіх навколо були посмішки, я побачила дівчину Реймонда в перший раз.
Ліза Насіо, красуня зі світлим волоссям і зеленими очима.
Ліза і Реймонд були такою гарною парою.
Коли я побачила, як вони усміхаються одне одному, то вирішила не любити його.
Сумління не дозволяло мені крутитися між ними, коли вони були такі щасливі.
Але їхнє щастя тривало недовго.
Їхні пари швидко розвалилися, коли Ліза вийшла заміж, щоб стати наложницею старого короля Західного Королівства.
Реймонд, хто прийшов до мене п'яним темною вночі, схилився над моїм плечем і глибоко зітхнув.
— Я нічого не міг вдіяти з Лізою. Я так жалкував, що навіть не зміг її втримати".
Після того як Ліза Насіо поїхала до Західного Королівстви, Реймонда як підмінили. Я не могла повернути його до себе.
І все ж я не відходила від нього, сподіваючись, що колись він посміхнеться.
Мати Реймонда померла того року, коли мені виповнилось 18.
Причина полягала в тому, що він випадково пролив вино на одяг успадкованого принца на вечірці.
Цей безглуздий інцидент перетворився на абсурдну ситуацію, яка також затьмарила честь спадкоємця.
Мати Реймонда, яка була настільки бідною, що її навіть не визнали наложницями, врешті-решт було обезголовлено.
Імператорська родина навіть не дозволила провести похорон.
Коли я почула новину і побігла до нього в палац, то побачила, що очі Реймонда вперше за весь час, який я його знаю, наповнилися сльозами.
Хоча його били й ігнорували, він не плакав навіть тоді, коли його кохана жінка пішла, але врешті - решт почав плакати з одягом своєї матері.
Моє серце розривалося, коли я бачила, як він плаче, притискаючи одяг мами до грудей, наче маленька дитина, але все, що я могла зробити, це стояти спокійно, поки його сльози не зупинилися.
- Еллі, я більше ніколи не допущу, щоб у мене забрали дорогих мені людей."
Реймонд говорив це з блиском у своїх чорних як смола очей. А саме через рік він влаштував революцію.
Зібрати людей було неважко, тому що багато людей були незадоволені імператором і некомпетентним принцем, які тільки знесли податки та плювали.
Мій батько був першим, хто встав під знамена Реймонда. У той час родина імператора, яка була ганебною плямою на історії імперії, тепер перебувала в руках Реймонда.
Ніколи не сталося великої війни.
Реймонд став імператором, і невдовзі після цього я стала імператрицею, як дочка графа, який зробив великий внесок у революцію.
— Я ріс, коли побачив одинокість моєї матері Еллі. Я ніколи не заповню палац наложницями, як старий імператор. Я не буду клопотатися тобі в вічне кохання, але відносини на стороні не бувати."
У день весілля він не сказав, що любить мене. А я поклялася йому, що я - єдина, хто завжди буде підле його.
Ці обіцянки нам було достатньо.
Тому що я думала, що моєї любові вистачить на двох.
Ми вірили, що наше майбутнє стане лише щастям.
***
— Вы вагітны. З чим я вас і вітаю".
Після втрати першої дитини я пережив багато страждань. Сказали, що з ним все буде гаразд, але це призвело до трагедії.
Я знала, що Реймонд хоче дітей. Тільки під час вагітності він дивився на мене з радістю в очах, зі щирим виразом обличчя, який не мав жодного інтересу до мене.
Але після того як лікар сказав, що тепер мені буде важко мати дітей, він ще більше віддалився від мене.
Але я не звинувачувала його. Він мав великі сподівання на дитину.
То наскільки приємно було почути, що я знову вагітна?
Мені не терпілося розповісти Реймонду цю новину.
- Ваша Величносте, обережніше. Ви повинні йти трохи повільніше».
— Все в порядке. Мені терміново потрібно до імператора."
Я посміхнулась, відмахуючись від слів Хелен, моєї фрейліни.
Опинившись на крок від кабінету імператора, я переклала дух і відкрила рот для того, щоб звернутися до слуги.
У кабінеті не було чути голосу Реймонда. Тим не менш, я спокійно зайшла в кабінет. Реймонд навіть не привітався. Він звертався до слуги, який стояв спиною до мене і не помітив мене.
— Лиза Насіо повернеться в Імперію.
Лиза Насіо?
Я подивилася на нього з скам'янілим обличчям.
- Післязавтра Ліза повертається з заходу, так що постарайся підготувати прийом без сука, не задорозки».
У мене серце стиснуло від виконання наказу.
Трохи стимулуваним:
https://literna.net/uk/books/634-meni-ne-potribni-tvoi-zhalyu-kr