- Такий славний окама, як я, не зазнає поразки від такого нікчемного дворняжки як ти! - А тепер! Приготуйся зустрітися обличчям до обличчя лють мого Окаса Кем...
ХРЯСЬ!
Містер 2 зігнувся навпіл і схопився за горло від болю, з його рота виривалося лише кілька вологих булькаючих звуків.
- Для протоколу, це тобі за біль, який ти, без сумніву, вбив Усоппу, коли вкрав його обличчя, - заявила Віві, завихаючи рукою. Це за спробу скинути моє королівство.
Містер 2 схопився за свій (надію) зламаний ніс.
- А це тобі за поганий одяг, від імені жінок всього світу.
*УДАР*!
- Ооох... - Чака, Кару і я співчутливо посмілися.
Містер 2 жалівно заскулив, з'єднавши коліна разом, а потім відкинувся назад і різко скотився вниз по сходах. Тоді пролунав звук, подібний до звуку удару ґумового м'яча об землю і почувся скрик: - Ай!
Нахмурившись, я повільно підійшов до верхньої сходинки сходів і побачив, як Містер 2 кілька разів відскочив від ступень. Кожен удар про кам’яні сходи викликав ще одну болісну оклику з боку ока. Це повторилося кілька разів, перш ніж він плюхнувся животом на піску.
- Мульми відобразили це правильно, - сказав я. Відірвавшись погляд від розпростертого тіла Містера 2, я в нервовому страху зробив крок назад, побачивши, що армія бунтівників підібралася занадто близько. - Гаразд, мені здається, нам пора. Коли він видужає, то буде просто розлючений.
- Перепрошую!
Кросс, ти ж не серйозно! -Я маю на увазі, якби він був Зоаном, я б зрозуміла, але ...!
- В оригінальній історії він прийняв прямі удари по обличчю від Санджі ... Неодноразово, можу додати... і продовжував битися, - категорично заявив я. - Чорт забирай, він виявляв шанобливе протистояння ще до того, як почав використовувати тіло Намі!
Обличчя Віві стало попільно-серим, коли вона подивилася вниз по сходах, перш ніж знову подивитися на мене з виразом глибокої паніки. - Побігли?
- Побігли, - погодився я, крадькома оглядаючись по сторонах. - Тільки в тому, куди. Про бомбу вже налаштували, так що ... я перервався, зауваживши, як Чака напружився, перш ніж кинути недовірливий погляд на Віві. - Ти їм нічого не сказала про цю чортову бомбу?
- Що? Ні, звичайно ж написала! - запротестувала Віві, перш ніж кинути недовірливий погляд на захисника своєї сім'ї. -Чака!
Ми намагалися штурмувати годинник, як ви наказали, але якимось чином пара, про яку Ви нас попереджали, вже знала, що ми прямуємо до них! - На той час, як ми прибули, вони якось змогли зібрати невелику армію і зміцнитися! Ми витратили останні сорок вісім годин, намагаючись вибити їх, але марно.
Ми з Віві були шоковані. - Отже, ти хочеш сказати, що бомба з багатокілотонною потужністю все ще в грі!
Не з нашої волі! - Ми намагалися проникнути туди всіма можливими способами, але їх позиції занадто добре зміцнені! І до всього прочому ...!
- Кожного разу, коли хтось показує свою голову в полі зору вежі, по ньому відкриває вогонь з нізвідки, - закінчила Віві, щипаючи себе за переноску. - Команда Мистера 7, чорт побери...!
-Ква-де думав, що вони ... - Кару обірвав себе на півслові, коли зрозумів, що говорить, привертаючи до себе всю нашу увагу.
- Що за...?
- САУНДБАЙТ! Ти мене чуєш?
- Так!- з нізвідки донеслася одержимість голосів. - Ці мотлохні УБЛЮДКИ ЗАПЕРЛИ МЕНЕ в моєму панцирі і тепер кружляють над будівлями! Я б і сам вибрався, але я в кігтях у ВОЛОСАТІЙ КРИСИ! ЯКЩО Я ДІХ УРОНАЮ...!
Ти впадеш і розіб'єшся, вірно? Чорт забирай, все летить прямо до пекла. Я відчайдушно ламав голову, намагаючись придумати якийсь план. Нарешті я зміг скласти те, що було цілком прийнятним для мене. - Гаразд, тримайся міцніше, - без каламбуру сказав я йому, — і постарайся, щоб вони не зрозуміли, що вони можуть тебе заткнути. Я постараюся забрати тебе. Просто наберися терпіння, добре?
На мить запанувала тиша, перш ніж пролунав протяжний голос Саундбайта. -Я ж равлик. Моя максимальна швидкість ЦЕ один дюйм в ЧАС. ТЕРПЕЛЕННЯ ДЛЯ МООГО ВІДА ЦЕ ПРАКТИЧНА ГРЕБАННА ЙДЕСЯЛО ...!- Ця тирада раптово обірвалася без будь-яких попереджень. Я озирнувся на роздратованих Віві та Кару, а також на мокрого від поту людини-шакала.
- Мабуть, шкідники відлетіли за межі досяжності, - зітхнувши пояснив я. - Сподіваюся, Саундбайт зможе привести мене до них, коли вони повернуться, але поки давайте сплануємо наші наступні кроки.
- По-перше, про що ти зараз думаєш, Віві?
- Я думала про щось дійсно шокуючим для обох сторін що зможе затримати обидві армії настільки, щоб я змогла розрядити всю цю нерозбериху без допомоги Саундбайта, - пояснила Віві. - Принаймні, я зможу забрати їх подалі від бомби. Насправді, бомба це те що змусило мене подумати про ...
- Не парься, він уже чекає вас, - сказав я, зневажливо махаючи рукою. -Наскільки я знаю, вибух палацу може спрацювати, але в ту ж секунду, як ти встановлено заряди, в ситуацію втрутиться піщаний виродок. І поки Пелл не прибуде сюди, у нас немає ніякої можливості перемогти його.
- Пелл? - Пелл такий же Зоан, як і я, хоч і з відмінним досвідом! Як він може перемогти таку Логію, як Крокодайл?
Він не зможе, - відповів я, гойдаючи головою, перш ніж підняти палець. - Але пасажир, якого він везе з собою, напевно зможе це зробити. Це буде нелегко, але ... - Я люто посміхнувся. - Повір мені, Луфі переможе Крокодайла. Це вимагатиме багато роботи, але Алабаста сьогодні не впаде.
На мить у очах Віві мигнувся вогник, але потім він змінив свою « холодну » ціль і почав звична. -Добре, в такому випадку у мене є інша ідея. - Агенти Барок Воркс у годинниковій вежі, вони залишили один фланг навмисно незахищеним але прикрили його вибухаючими пастками?
Чака здивовано відсахнувся. - Як ви про це ...? Так, але яке це має значення?
Виви впевнено посміхнулася, коли її підозри підтвердились. - Це означає, що з тих пір як я залишив їх лави, у Барок Воркс не було ні часу, ані бажання радикально змінити свої плани. А це означає, що я точно знаю, як провести тебе і твоїх людей повз команди Містера 7 в вежу, щоб зупинити бомбу. - Її усмішка трохи трогнула, коли вона подивилася на мене. - Чи є причина, чому це може не спрацювати?
Чака явно так не думав. - Що...? Принцеса Віві! Такий вчинок був би зовсім нерозсудливим! Я не можу, по здоровому розстановку ...!- Зоан обірвав себе, коли Віві приглушила його крижаним поглядом, утримуючи свій погляд, поки він повністю не відступив. - Як накажете, Принцеса... - Він пробурмотів собі під ніс щось незв'язане, хоча я абсолютно впевнений, що прозвучала фраза "третьий триместр по-новій".
Я посміхнувся, побачивши вірного пса, який був примушений слухатися, а потім кивнув на знак згоди. - Так, це має спрацювати. Як тільки ці двоє відберуться з дороги, Пелл повинен звільнитися, щоб вивести бомбу за межі досяжності вибуху. Було б мудро зайнятися цим прямо зараз, просто на той випадок, якщо комусь із бунтівників прийде в голову блискуча ідея застрелити одного з Королівських Страй Алабасти.
Вивівши ніяково нахмурилася. - Почекай, понесе його? Хіба команда Містера 7 не вистрілить їм з годинникової вежі? Це єдине, що має сенс, щоб змусити їх думати що вони не будуть спіймані вибухом, до того ж вони кращі снайпери в Барок Воркс. Якщо вони не вистрілять бомбою, то вони...
- Ква-в пух і прах? - запитав Кару, перш ніж моргнути від свідомості. - Хм, Саундбайт повинна бути знову поруч. У будь-якому випадку, як я вже намагався сказати, ти дійсно думаєш, що Крокодайл хоч трохи піклується про своїх підлеглих?
- Дай качці приз, - глибоко штовхнув я. - Крокодайла завжди має запасний план, і цей прийняв форму таймера, під'єднаного до бомби. Він повинен буде підірватися в ... е-е... - Я ламав голову, намагаючись згадати, що ж сказав Крокодил. - 4:30! Так, о 4: 30. У будь-якому випадку, навіть якщо у тебе є якісь фахівці з бомбою, існує ймовірність, що немає ніякого безпечного способу роззброювати цю чортову штуку. Він вибухне, незважаючи ні на що, але принаймні Пелл зможе забрати його достатньо далеко, щоб Алубарна не опинилася в радіусі вибуху. Якщо пощастить, то він зможе засікти час так, що достатньо швидко пірне, щоб уникнути вибуху.
Принцеса ніяково прикусила губу. - Але якщо не вийде ...
- Навіть тоді з ним все буде гаразд, - терпеливо запевнив я її. - Врешті-решт, Зоани до абсурдна круті хлопці. Крім того, коли він робив це, це було після того як його застрелила Міс Фазердей. Повір мені, принцеса, якщо є щось, що ти зрозумієш, спостерігаючи за Піратами Соломною Шляпи, так це те, як шокуючі багато може винести людина.
- Не міг би ти пояснити, звідки все це знаєш? Потім він напружився і різко відвів руку в сторону. -Ти з'їв Фрукт погляд-Взгляник (Гіро-Ґікі але Мі)? - коротко запитав він.
Я поспішно підняв руки, здавшись. - Не турбуйтеся... Генерале? -Генерал. Фрукт зору-Взкад залишається у володінні користувача, про який ви без сумніву думаєте, в цілості і неушкоджений заглянути крізь час. Я вражений вашою науковою екстраполяцією сил диявольських плодів, рідко можна зустріти когось настільки проникливого!
Чака кинув невпевнений погляд на Віві.
- Він розповів мені, Чака, звідки він так багато знає, ще до того, як ми прибули в Алабаста, і я бачила, що він плавав сьогодні вранці, - підтвердила вона. Після цих слів Чака розслабився і знову подивився на мене.
- Тоді я буду турбуватися про те, звідки ти все це дізнався, коли війна закінчиться. А зараз, може ти мені ще що-небудь розповіси?
Я роздумував над цим, дивлячись на ворожу армію бунтівників. Залишилося ще кілька хвилин, і все. Мені потрібно якомога більше свободи дій, щоб дістатися до Саундбайта.
- Давай подивимося, - Я задумливо постукав себе по підборіддя, а потім клацнув пальцями на знак розуміння. Ви вже заарештували тих придурків, які намагалися використати гармати щоб підірвати нас до чортів.
Чака похмуро нахмурився, але все ж кивнув. - Так, це так. Я не знаю, чим вони в біса думали, стріляючи до того, як армія повстанців опиниться у межах досяжності, і вже тим більше в когось верхи на Утці Ескадрильї Супер Крякв, але ...!
- Не заперечуєш, якщо ми швидко зустрінемося з одним із них?- перебив я його. -Тобі потрібно дещо побачити.
Чака кинув на мене ще один непевний погляд, але кивок Віві змусив його рявкнути наказ своїм солдатам. Через кілька секунд двоє охоронців у білому притягнули до нас противника і стримуючого третього.
Узнік напружився, побачивши нас, і відразу ж розплився в широкій зубастій усміці. - Г-генерал, сер! Хіба ж це не занадто? У мене просто був невеликий тепловий удар, от і все! Інакше навіщо мені стріляти в когось верхи на одному з Супер Крякв?
Замість словесної відповіді я підійшов до чоловіка, схопив його за рукава і смикнув, начисто відірвавши його. На правому біцепсі, ясно як день, було нанесене клеймо у вигляді вухмлених черепа і скріплених клинків Барок Воркс.
І чоловік, і я мовчки дивилися на голе татуювання, перш ніж збудив звернутися до нього. - Я боюся питати, але що, чорт візьми, змусило тебе подумати, що зробити татуювання з цим логотипом буде хорошою ідеєю? Хіба Барок Воркс не повинні бути таємницею організацій "плаща і кинджала"?
Чоловік опустив голову і застоював від розпачу. - Поєднання великої кількості алкоголю, сильна нудьга і факту, що ніхто не повинен знати що організація взагалі існує. - Він підняв голову і з надією посміхнувся. - Може, я пригожуся як "свідчення звинувачення"?
Навіть якщо б це було потрібно, цей корабель вже давно відплив, тупиця, - невтомливо сказав я.
Обличчя чоловіка тут же перекосилося в потворній гримасі. - Ну, в такому випадку, пішов ти, нах* це королівство, і *** цю класну сучку шлю ...!
*УДАР*!
Я застукав кийкою по долонях, приковуючи погляд на ретельно контуженого ворчуна. - Забудьте про Головорізи-І Ми, Крокодайл викинув цього покидька з якогось тарганьго мотелі, - я обернувся, щоб звернутися до своїх товаришів. У будь-якому випадку, ви зрозуміли суть: якщо побачите когось з цим символом на шкірі, не чекайте, Не вагайтеся, просто вбийте його. Неважливо, Королівська це армія чи повстанська вони будуть в обох, і їх єдина мета це підстрелити конфлікт. Кожна секунда, коли один з них розгулює на волі, означає смерть іншої людини. Зрозуміло?
Чака кивнув, потім напружився, коли його осінила думка. Він подивився на двох інших охоронців. - Приберіть ваші рукава.
Двоє охоронців просто зробили це, розірвавши свій одяг і не дбаючи про чистоту. Чака, зі свого боку, скинув зелений плащ, який був на ньому, і потім зняв рукава своєї туніки. Усі присутні розслабилися, бо не побачили емблеми Барок Воркс.
- Добре, - твердо кивнув Чака. - Ви двоє роздягнетеся і почнете оглядати людей на стінах. Спочатку огляньте кавалеристів, а потім ...!
*УДАР*!
- Гргк!- один з двох чоловіків із нещасним бульканням впав на коліна, втратив свідомість і стікав кров'ю зі шиї.
Чака, Кару, який залишився солдат і я приголомшено втупилися на нього, а потім перевели свої шоковані погляди на Віві, яка згорнула свої Павлінії Резаки. - Подивися на його шию, - виразливо проворчала вона.
Легке зміщення капюшона чоловіка показало наявність ще одного татуювання.
- Вчасно помітила... - слабо констатував я.
- Це буде справжній жах, - втомилося насупився Чака.
- Більше, ніж вже є? - Ну ж, нам потрібно оглянути війська і зібрати надійний ударну групу. Кросс, удачі с Саундбайтом. Я сподіваюся, що ти повернеш його, він наш кращий шанс усмити бунтівників ... і хороший друг до того ж.
Я почав кивати, але в голову прийшла ще одна думка. -О, и останнє! У вас ж є спеціальні підрозділи, вірно? Типа... Гм, найкраща гвардія щось ...?
- Еліта Королівської Гвардії? - Тільки не кажи мені, що один з них ...!
- Ні, зовсім ні! -Вони вірні короні, повністю і безповоротно! Може бути, що навіть надто сильно, якщо чесно. Не спускай з них очей; якщо вони вб'ють собі в голову, що пожертву своїм життям допоможе врятувати це королівство, вони без вагання зроблять це.
Чака на мить замислився, перш ніж кивнути. - Зрозуміло. Велике тобі спасибі, Кросс і за цю інформацію, та за те, що ти захистив Віві.
Я посміхнувся у відповідь. -Без проблем. Тепер, почнемо ж операцію по порятунку Алабасти від спалення дотла! Хто зі мною?
Іїії відразу замер, коли моє плече виражало своє незадоволення. З утрою силою.
- ... Відразу після того, як я перевезу цю відкриту рану. Медик?
-o-
Після швидкої латки рани, ми всі роздягнулися, Віві попрямувала до годинникової вежі на чолі ударного загону Королівської Армії, а я опинився в глибині Алубарни, ледь висовуючи ніс з-за кута однієї із численних стін зі пісковику, які складали більшу частину архітектури міста.
- Добре, Саундбайт, ти впевнений, що це спрацює?
- Це Ж ТВІЙ ПЛАН!
- Навряд чи є хоч найменший шанс що ти будеш відмовляти мене від цього, чи не так?- заперечив я майже нервово.
- Просто приготуйся! ВОНИ ПРИБЛИЖУЮТЬ.
- Добре, добре, - Я кивнув, все моє тіло повільно напружувалося в очікуванні, я стиснув і розжалобав замах, якій тримав свою дубинку. - Гаразд, я готовий. Скажи коли, потім усиль.
- Зрозумів, зрозумів.
Я важко сковтнув, поки тягнулися секунди, тільки половина щедро видаленого поту виділялася через жару сонця. Запізнився деякий час, щоб виробити життєздатну стратегію, за допомогою якої можна було протистояти Невзучим, але врешті-решт нам вдалося дещо придумати.
Ми взяли цю ідею з Аватара. Головна суть полягає в тому, що коли ти король неба ...
- СЕЙЧАС!
Я вискочив з-за кута і побіг до краю так швидко, як тільки міг, набираючи свою максимальну швидкість. На бігу я зробив глибокий вдих і закричав, мій голос був всилений Саундбайтом так, щоб він доносився звідусіль відразу. - Эй, вы! МОХНАТЕ БОЛВАНИ!
У той момент, коли я досяг краю, я скористався короткою мить, щоб підтвердити позицію Невзучих ...
... То навіщо дивитися вгору?
Перед тим як кинутись на них з даху триповерхового будинку.
- ВІРИТЕ МЕНЕ МОЮ ЧЕРТОВУ УЛІТКУ!