Глава 16
Важко дихаючи, я гнався за пилом Луффі. І все ж, незважаючи на всі мої зусилля і напружене тренування, я був не достатньо вправний, щоб йти в ногу з таким лоначим, як Луффі. Все, чого я міг досягнути - це залишатися в полі зору його пилового сліду і ухилення від громадян та безлічі дозорних, що бродили навколо, аж ніяк не допомагало справі.
Принаймні, я був не такий вже й самотній у своїй гонитві, так би мовити.
- Кросс!-звил голос Намі з пащі Саундбайта. - Що, чорт візьми, ти мав на увазі під Морськими Вартовими? І якого біса ти не сказав нам, що Містер 3 тут?
-Ах так, його корабель стоїть поруч з Меррі ...- фиркнув я про себе, перш ніж знову зосередитися. -У будь-якому випадку, я не сказав вам про Містера 3, тому що він не має відношення до справи. У даний момент він далеко від Нанохани, так що вам не потрібно турбуватися про те, щоб ховати свої обличчя, Крокодайл збирається подбати про нього, перш ніж він зможе якось зіпсувати нам життя, тому не тривожтеся про воскову людину. А щодо дозорних, ну що ж... - Я не зміг обійтися без ухмилки. - Ну, я нічого не можу вдіяти, але Смокер хоче дістати голову Луффі, це стало справою принципу!
- І зараз?
- Якщо раніше і був хоч якийсь шанс що він залишить нас в спокої, то тепер його точно ні!
-... Ти просто сучий син, ти знаєш?
- І я пишаюся цим! - А тепер покваптеся і завантажуйтеся припасами, пустелі і так буде адом на землі. О, і поки я не забув, Санджі! - погляд на Саундбайта змусив його змінити вираз обличчя та голос.
- Так, Кросс?
- Ти відповідаєш за здобич одягу для всіх. Переконайся, що ти дотримуєшся своїх інстинктів, зрозумів? Від цього залежить доля Алабасти!
Санджі, а отже й Саундбайт були спантеличені. -Хм... Гаразд? Якщо ти так кажеш, Кросс.
- Чудово! Тепер... я повільно замовк, усвідомивши дуже важливий факт: я втратив слід Луффі. -Де ж, чорт візьми, мій капітан?
ГОРОХОТ*- *ГРАХОТАВИ -
Я здивувався, побачивши три вибухи, які роздались із сусіднього перевулку, вибухівки, за якими швидко поступила досить вражаюча хмара пилу і уламків.
- Я б сказав, що він там, - незворушно відповів Саундбайт.
- Я схильний погодитися з тобою...- пробурмотів я, прямуючи до місця катастрофи. Я обережно подивився у провулок і помітив акуратні дірки, вибиті в стінах.
- Христос на розп'яття, Луффі, - пробурмотів я, навіть не бажаючи думати, скільки сил для цього потрібно. -Ти людина, монстр чи якась причудлива природній сила?
- Все вищезазначено!
Я почав кивати на знак згоди, перш ніж люто напружився, прокручуючи цю фразу в голові. - У цьому занадто багато сенсу ...- простоал я про себе.
- Дайте мені чортову перерву...
Я відпряв назад, коли хвиля жару окотила мене, а за нею швидко пішов дуже знайомий бурчливий пірат. Боже, Ейс виглядав розігрітеним, і так, цей каламбур був свідомим, тому що повітря навколо нього мерехтіло, що робило це вираз занадто буквально.
- Пробити мною діру в кількох будівлях, який ідіот світового класу здатний на таке? - проричав собі під ніс командувач другий Дивії Белоуса.
- Ем, пробачте? -Ти щойно сказав "ідіот світового класу"?
Ейс зупинився в останній дірі, мабуть, побачивши Луфі. Мене більше зачепив звук запальнички, яка клацнула позаду моєї спини. І обернувшись, виявив Смокера, який стояв у попередній дірі, що курив сигари і визирав при цьому черево страшне. Я зітхнув, коли зрозумів, що зараз станеться.
- О, це буде повний відстій...
Звичайно ж, як тільки Ейс почав говорити: -Ей, Луффі!- Я відчув, що чиєсь рука стила моє обличчя з усією силою гідравлічного преса, перш ніж крутити мене головою вперед на дерев'яну підлогу.
Може я говорив погані речі про останні кілька тижнів тренувань, але удар, який повинен був, за всіма правилами, розколоти мою голову, як яйце, залишив після себе лише звичайну шишку?
Так.
Їй-Богу, так.
Після кількох хвилин шокуваної лежачи на землі я повільно змусив себе прийняти сидячий стан, жаліваючи гусине яйце, яке росло в моєму черепі. - Божечки...- простоал я.
- Эй, Кросс!- крикнув Луффі через мою спину, його слова були повністю заглушені вибутком їжі в роті. - Чому цей хлопець здається мені таким знайомим?
- Капітан Смокер, Морський Вартовий з Логтауна, - чітко повідомив йому я, обережно опинившись розпухлуте тіло на своєму черепі. Чорт забирай, як же це боляче! -Я б сказав, що ми трохи поза його юрисдикції, але знову ж таки знаходимося на території світового уряду, так що це питання спірне.
- А, окей.
- Рг... Оу...
Якийсь стон поруч зі мною змусив мене подивитися на Ейса, який повільно приходив в себе з болючим виразом на обличчі.
Більше не дозволю собі розстелити Хакі, навіть в Раю... - Проричав він собі під ніс, перш ніж зосередитися на мені. - Ей, ти. Ти знаєш мого брата?
-Угу, - кивнула я, перш ніж простягнути йому руку. - Джеремі Кросс, третій помічник капітана, офіцер комунікацій і тактик Піратів Соломінного Шляпи. Луффі - мій капітан.
Ейс вже збиралася відповісти...
- ААА!- перелякано заволокл Луффі, без сумніву розбризкуючи наполовину пережовану їжу по всьому тілу Смокера, коли його нейрони нарешті наробили. -ЭТОТ ПАРЕНЬ СМОКЕР! МИ ДОВЖНІ БІЖЕТАТИ, КРОС!
Але тут його перервала рука Луффі, яка схопив мене за плече.
Я відчув, як кров відкинула від мого обличчя. -О нет...
- НУ ВОТ, ОП'ЯТЬ!- закричав Саундбайт, знову забираючись у свою раковину.
І відразу ж рука Луфі напружилась, встромивши мене у повітря.
- ААА, Ох, привіт Смокер! АААA!- кричав я, коли мене знову притиснуло до Луфі, а цей ідіот тягнув мене за собою зі швидкістю більше дюжини миль на годину.
- Чортдемо, треба бігти!
Я відкрив рот, щоб щось сказати ... і відразу ж забульгав від жаху, коли Смокер вискочив з зруйнованого ресторану — справжнього вулкана люті й кинувся до нас. - Біжи швидше! Біжи швидше!
- БІБЛЕЄ!
- ТАШИГІ!- зревел раптом Смокер. - ЦЕ СОЛОМЕННА ШЛЯПА І КРОС! ЗГАДАЙТЕ ЇХ СЕЙЧАС ЖЕ!
Я повернув голову, щоб подивитися через плече, і зблід, побачивши офіцера Ташіґі встала у бойову стоянку. - ПЕРЕМОГИ ЯКИМ-НІБУДЬ ІНШІМ ПУТЕОМ!
- Так!- Луфі кивнув на знак згоди, різко витягнувши руку, коли Ташіґ замахнулася на нього і підкинув нас вгору по стіні будівлі, нарешті зупинився на мить на даху, перш ніж продовжити. - Це було зовсім близько! Ти як, Кросс?
- У мене таке відчуття, що рука ось-ось викинеться з суглоба, ноги не в кращому стані, і я думаю, ніби мене зараз вирне, втрачу свідомість, вирубуюся або ще щось у цьому роді, - жалібно пробурчав я, коли світ навколо мене загорнувся. - Але крім цього? Просто чудово.
- Хто-небудь, зупиніть цей світ, я хочу зійти... - Простоал Саундбайт.
- Значить, з тобою все в порядку! Це добре!
Я кинула в його сторону їдкий погляд. -Невже ти чуєш тільки кожне друге моє слово або щось в цьому роді?
Перш ніж Луфі встиг відповісти, його перервав надто знайомий звук диму. - БІЛА ЗМЕЯ!- зревел Смокер, кидаючи в нас свою схожу на німб кінцівку.
- От чорт!- закричав я, якраз вчасно витримуючи ноги з-під клікання білих "челюстей". Чорт забирай, це було близько! Треба віддати йому належне, коли це необхідно, Смокер був дуже наполегливим! Ну, якщо він не женеться за мною і моїм капітаном.
- Що ти тут робиш, Соломная Шляпа? Яка твоя мета?
Я наважився дозволити собі удавано ображений вираз обличчя. - Чому ви питаєте, Капітане, це так неймовірно, що ми настільки сильно нудьгували за вами, щоб знайти вас просто заради задоволення побути з вами?
- А? - Луфі заморгував. -Я думав, ми тут для того, щоб надрати дупу Крокодайлу.
Я безпорадно потиснув плечима. - Ну і це теж, але, чесно кажучи, я вважаю, що це скоріше цивільний обов'язок, ніж мета.
Це змусило Смокера заміряти, хоча він швидко зібрався і подвоїв свої зусилля схопити нас. - Яка справа пов'язує такого жовторотого новачка, як ти, з кимось на зразок Крокодайла?
П'яний стуком своєї крові в вухах, я голосно розсміявся, перш ніж ткнути пальцем у Вартеному. - Легше, ми робимо за тебе твою роботу! І чесно кажучи, враховуючи те, що ми робимо це як продовження спадкоємця королівства, я думаю, у нас може бути навіть більше прав мати тут, ніж в тебе!
- У нас є королівство? -Я думав, що ми робимо це заради Віві!
- БОЖЕ...
*ПАДЕННЯ*!
Це було все, що мені вдалося сказати перед тим, як Луффі неправильно розрахував один зі своїх кроків і впав в одне з проміжків між будівлями, по дахах яких ми втекли.
- Уупс...- Луффі невесело посміхнувся.
Моя думка про те, що тільки-но сталося... Протилежним. З одного боку, я щойно впав з висоти трьох поверхів і не тільки вижив, але й був на дев'яносто п'ять відсотків впевнений, що нічого не зламав при падінні.
Це було круто.
З іншого боку... Моє тіло надало моєму мозку спільне відчуття, що воно може бути сумою ааайя.
Це... було не так круто.
- Луффі...- сказав я. -Може бути... Ти коли-небудь чув цю фразу... Дивись, куди їдеш?
- Ммм... Нет! Ніколи! Це важливо?
- ...ні, просто це багато пояснює... і все ж, принаймні, сьогодні нічого гірше вже не станеться.
- Кросс!- ряв "Саундбай" голосом Намі, перш ніж він перейшов на своє власне роздратований вираз. -Тобі не коштували цього говорити.
Я злегка потиснув плечима, але трохи зморився від болю. - Чесно кажучи, я просто намагався посунути справу з померлої точки. У будь-якому випадку, що з Намі?
- Кросс...- люто проричав наш навігатор. - Ми спокійно ходили по магазинах в тиші і спокою, займаючись своїми справами, поки хтось ... - Я ледве не відчув смак отрути, яку вона вклала у це слово. - Довів лінкор з купою довбаних в порту до чортового позову. Якого біса ви, ідіоти, натворили?
- На свій захист я заявляю про свою невинність у діях досконалих Луффі, - невтомливо сказав я.
...ладно, справедливо. То що ж нам тепер робити? Прокрастися назад на Меррі або ще що-небудь?
- Це було б цілком прийнятне рішення ...- поступив я, перш ніж зітхнувши покажи головою. - Якщо не вважати того, що капітан Смокер переслідував нас всю дорогу від Іст-Блю, і буде продовжувати переслідувати нас, швидше за все, до самого узбережжя Рафтеля. Отже, дійсно, які шанси на те, що просте "підкрадання" допоможе нам вислизнути від нього?
- Тоді яка буде блискуча стратегія втечі?
Не Ускладнюй, Болван. Іноді найпростіше рішення є найефективнішим. Зрештою, саме тому люди досі користуються молотками.
- І найпростішим рішенням буде ...?
Я злегка зморщився, поки рухав шия взад-вперед, видаючи кілька неприємних кришталиків. - Приготуйтеся тікати.
- Як би мені хотілося, щоб ми не так часто до цього прибігали.
- Мені теж, - втомився зітхнув я.
- Емм... Кросс?
- Так, Луфі?
- Тепер ми можемо йти? Ховатися нудно.
- Так, звичайно. Тільки, будь ласка, не міг би ти тягнути мене якось по іншому? Моє плече все ще болить.
- О так, звичайно! Гей, Саундбайт, а де всі інші?
У тій стороні! - Прокричав Саундбайт, тичи своїми очних стеблями вниз по вулиці.
- Чудово! - Давай, Кросс!
-Так точно, Кап-Ай! - Я закричав в паніці, коли Луфі знову схопив мене, на щастя, не за плече. На жаль, нове місце було не набагато кращим. -Нетнет нет, Луффи подож.!
- ЯХУ! Вперед! і вволоч мене за кісточку.
І знову моя думка про ситуацію була досить суперечливою.
Позитивна ситуація полягала в тому, що коли мене потягнув Луффі, мені не потрібно було крутити ногами на сто десять відсотків, щоб уникнути його шаленої швидкості, і я не сповільняв її.
Недостатком, звичайно, було те, що в моєму нинішньому положенні пісок вставав прямо у мою дупу з всією потужністю промислового снігоборного апарату. Отже, мені було небагато... некомфортно.
Я важко зітхнув і схрестив руки на грудях, задумливо дивлячись в небо. - Я відчуваю суперечливі почуття...- думав я про себе.
Мої метанії були припинені, коли моя голова несподівано вдарилася об засинаний піском вуличний камінь, в результаті чого все моє створіння відчувало біль.
-o-