Розділ 22 - Частина 2
- Ви ж знаєте, що Місяць стає дуже запальним, якщо його змушувати до чогось. Це завжди було так, з самого дитинства. Хіба я не можу залишити це без уваги? "
- Барон. Хіба Ви не казали, що допоможете мені? Чому зараз Ви говорите по-іншому? "
- Я ж сказав: "Все що в моїх силах". Не впевнений, що це залежить тільки від мене. "
- Для Вас це буде нескладно."
З розвитком розмови барон зрозумів, чому Місяць прогнав його з таким скандалом.
- Якби це було просто, я б відразу допоміг Вам. Але чи все це тепер не повинно залежати від Місяця?"
- Мені всього лише треба поговорити з нею з очей на очі. "
Втративши бажання відповідати, барон нахмурився і подивився на Ферсена. У той же час він сів на диван у кутку кабінету і сказав.
- Я залишуся тут, поки барон не скаже мені. "
- Ферсен!
- Було б непогано побалакати з Бароном тут всю ніч.
- Ні, слухай!"
Барон уперше підвищив голос, Ферсен не зрушився. Він бачив у цій ситуації важке випробування, яке йому треба подолати.
« Це божевілля...»
Подумав барон, схопившись за голову.
***
Наступного ранку, коли Місяць прокинулася, сонце вже було в зеніті. Місяць заснувала під ранок очікування барона.
"Мабуть, тато повернувся".
Він завжди повертався вчасно. Я занепокоїлась і поспішила на перший поверх.
Коли Місяць спускався сходами, він побачив Антарса, що притулився до перила. Він привітав її з сяючою посмішкою.
- Ти на обід?
- Вже обід...? Яка зараз година? "
- Близько одинадцяти годин.
Одинадцять годин!
Побачивши, що Місяць на мить застигла, наче кам’яна статуя, Антерес простягнув їй склянку в руці. Це був чорний чай з запахом м'яти.
Мені здалося, що це трохи пробудить мене, тому я зробила ковток. Відчувши приплив сил я збиралася зробити ще один ковток, але Антарес поставив питання з трохи здивованим обличчям.
- Не могла б ти трохи залишити мені, я не допив ...."
- ...!?»
« Що ти сказав...?»
Місяць поперхнулася намагаючись проковтнути гарячий чай.
У відповідь Антарес лише розсміявся і сказав.
- Я пожартував, я його не пив. "
- Ей!»
"Що за дитячі жарти?" - подумала Місяць.
- А що на рахунок мого батька? Ти його бачив? Він уже поїхав на роботу поки я спала? "
Запитала Місяць, намагаючись заспокоїтись після цієї недоречної жарти.
- Ні, він так і не повернувся."
Ігривість зникла з обличчя Антареса, він відповів з дуже серйозним обличчям.
« Боже мій. Що, чорт візьми, сталося? "
Що б не траплялося, барон завжди снідав разом з нею. Це було з-за бажання, щоб Місяць, загублена мати, не снідала одна.
« Варон не повернувся в особняк. Сподіваюся він не втягався у неприємності..."
Оскільки вираз обличчя Місяця різко змінився, Антарес вирішив заспокоїти її і взяв чашку чаю з її рук.
- Я думаю, що з ним все гаразд. Схоже, він залишився на ніч у будинку герцога.»
- Звідки ти це знаєш? "
- Кучер повернувся рано вранці. Здається, його Генрі звуть? Була невелика проблема, але мені сказали не турбуючись про це. "
- Проблема? Що сталося?»
- Я не знаю. Але кучер сказав, що все гаразд."
Якби Генрі сказав це, значить все було добре.
Тільки тоді Місяць видихнула з невеликим полегшенням.
Звичайно, вона не відчувала 100 відсотків полегшення, але їй стало трохи краще.
Через слова Антареса і чаю, Місяць, яка була вся у своїх думках, підійшла до дверей та сказала:
- Я повинна поїхати до батька. Ти, мабуть, був у подібній ситуації, дивне відчуття, наче щось не так.
- Що ж, я думаю це не сильно допоможе ...."
Місяць, була настільки розлючена цими словами, що не змогла втриматися, повернулася і спробувала висловити йому все, але Антареседи випередили її кажучи:
- Я думаю барон спершу втратить свідомість, побачивши свою доньку в піжамі."
- ...!"
« Ааа! Я спустилася вниз, навіть не замислюючись про свій зовнішній вигляд!»
- Я спеціально так зробила, щоб дізнатися яка погода на вулиці, і підібрати потрібну сукню!"
- Все так і було...", посміхаючись відповів Антерес.
Сонячну погоду було видно через вікно, але Місяць приснилася спокійною, подивилася на вулицю і закрила вхідні двері.
Ця дія привернула увагу Антареса. Він стояв прикрив рот долонею і посміхався, а Місяць поспішно зникла у своїй кімнаті.
***
https://literna.net/uk/books/628-holovnii-heroi-ya-ne-khochu-i-oho-kr