Розділ 12 - Частина 1
Місяць заснував майже на світанку після розмови з батьком, тому вона проспала аж до полудня наступного дня.
- Тату? Ти вдома?»
На щастя, він не був ні в якому разі, тому прийшов вчасно на роботу.
Місяць відчув запах аромат і на секунду забула про всі свої тривоги.
- Що це за запах?
Місяць запитав Емму, захоплюючись їжею, яку вони зазвичай їли в її день народження.
- Я старалася з усіх сил. Я давно не готувала їжу для моєї леді.
- Здається це занадто ...."
На столі стояла смажена качка зі спеціями, суп з різними видами морепродуктів і щойно приготований салат та свіжими фруктами.
- О, не хвилюйтеся про гроші. Поки вас не було вдома, барон майже нічого не їв, тому у нас вдосталь їжі."
Я не турбувалася про це. Просто після довгого сну, цього було занадто багато. Але думаю, Еммі було б боляче, якби я відмовилася від цієї їжі, тому що вона так намагалася готувати все це. Тому Місяць взяв і трохи салату.
- Як смачно!»
- Яке полегшення. Кушайте більше. Але залиште місце для десерту."
« У нас вдома є десерт? »
Місяць не помітив, як почали жувати суп.
- До речі, скільки людей тобі потрібно на кухні?
- Людей? Яких людей?»
Емма нахилила голову, почувши несподіване запитання.
- Ти багато готуєш, ходиш по магазинах, організовуєш тут все в один..."
- Дякую за комплімент, юна леді. Мене самого достатньо.»
Емма з упевненістю сказала, що може зробити все сама.
- Але хіба не буде зручніше якщо у тебе будуть помічники? "
- Можливо. Але хіба ми так багато їмо? Я не маю багато роботи, тому мені все вистачає."
Не чекаючи на відповідь Місяця, Емма повторила: « Мені й одній добре.»
У наступну мить у їдальню зайшла Лора, Місяць запитала її, чи їй теж хтось потрібен на допомогу.
- Ще люди? Гм, ну? Було б непогано, але тоді мені буде нічого робити, тому я буду неробіткою. "
- Ладно... А якщо у нас буде більше особняка? "
- Якщо буде більше, звичайно вам знадобляться ще люди. Але зараз і нас вистачає." - сказала Емма.
Отже, якщо особняк зросте в двоє? Тоді і персонал теж?
Отже, дев'ять чоловік буде достатньо? У романах і мультфільмах які я бачила в минулому житті у будинках аристократів було дуже багато людей. Дів'ятерих напевно повинно схопити?
"То ж я не знаю, але напевно повинен схопити" - подумала я про себе поїдаючи дуже смачне утиснене м'ясо, яке приготувала Емма.
- Леді! Приїхала карета з магазину, ви щось замовляли? "
З цими словами в їдальню зайшов Генрі.
Я думала, це займе більше часу, але мабуть вони не спали всю ніч, упаковуючи моє замовлення.
- Магазин? Ти не помилився Генрі?»
Здивована, вона запитала Емма, чи їй до вподоби ранкове м'ясо Місяця.
- Так, це моє замовлення. Було холодно, тому я замовила сукні. "
- Платія?»
« Ті, хто доставляють їх у палац? Не думаю, що вона може собі це дозволити. Що, чорт візьми, сталося? "
Місяць, багатозначно посміхаючись людям, які з сумнівами чекали її відповіді, стала ігривою і тихо вирушила до вхідних дверей.
- Будь ласка, віднесіть все на другий поверх."
- Добре.»
На розкішних тканинах власники крамниці понесли шатра.
Здивована Емма, упустила рушники кухонні й запитала Місяць.
- Юна леді! Що, чорт візьми, ви накоїли! "
- Ви що вийдете заміж за якогось багатія?
- Ахах, ні ..."
Лора теж думала, звідки всі ці сукні. Але Місяць, не відповідаючи на їхні запитання, схопила їх за руки одну за одною і повела до своєї кімнати.
- Тоді звідки все це?"
- Леді! Будь ласка, швидше скажіть мені правду!"
- Я купила їх на зароблені гроші."
Відповівши їм, Місяць розпакувала сукню, яка по вигляду була дорожча за особняків барона.
Емма майже знепритомніла, побачивши цю чудову сукню. Вона не бачила нічого подібного раніше.
- Тобто, ви хочете сказати, що дівчина яка не вміє навіть шити, заробила стільки грошей? "
Поки Місяць слухав захоплені вигуки Емми та Лори, працівники магазину ввічливо попрощалися і залишили свої домівки.
Місяць одягла сукня, і відповіла дівчатам які були так заінтриговані в пошуку відповідей.
- Я знайшла золоту оселю."
- Що? Золота жила? "
- Ви знайшли золотий рудник?
- Так. Цілу шахту з золотом. Золота жила на території Пале. Там була купа золота. Я купила все це на ці гроші."
- Правда?»- запитала Лора майже онімів від здивування.
- Тому я і питала, чи потрібно нам більше людей. Я збираюся купити новий палац. Це місце занадто старе і маленьке. У такому випадку нам знадобиться більше людей. "
- Ви купите новий особняк...?
- Так. Прошу вибачення за те, що я відразу почала балувати себе і не підняла вам зарплату. Я зараз це виправлю."
- Так...?
***
https://literna.net/uk/books/628-holovnii-heroi-ya-ne-khochu-i-oho-kr