Розділ 10 - Частина 1
Прибувши в столицю Луну, ми спочатку зайшла у банк. Вона поклала туди половину своїх грошей, а половина замінила золотими монетами і невеликими чеками для негайного використання.
Звичайно, це не допомогло мені. Бо всі знали, що барон Пейлс був бідний.
Співробітник банку підозріло подивився на Місяць, яка несподівано попросила внести велику суму грошей.
-... Як ви отримали чек на таку суму? "
Хоча Місяць міг розгніватися, вона просто не хотіла змінити свого працівника.
Для обробки чеків потрібна була плата. І ця плата добре відбивалася на продуктивності працівників.
Новий банківський працівник, продовжував усміхатись і робив усе можливе, щоб виконати свою роботу.
"Я скоро зможу піти і кинути всі ці чеки прямо в обличчя Сейри."
Коли я з приємною посмішкою зайшла до карети, що сиділа біля найманця і запитав мене, то думала про це.
- Ви збираєтеся поїхати за сукнями?"
- Платьями?"
Коли я здивовано зреагувала на несподіване запитання, найманець відповів з широко відкритими очима:
- О, нет? Ви виглядаєте замерзлою, тому я подумав, що ви захочете купити нові сукні або верхній одяг.
Місяць подивився на свій одяг. Вона була в легкій сукні, яка не підходила по погоді. Зазвичай кардігани носять навіть у приміщенні поверх такої сукні.
« Іноді я викину гроші на одяг... Чи варто підняти самооцінку за допомогою грошей?»
У неї в голові спалахнув співчутливий погляд Сейри, і вона раптово відчула роздратування.
Вона думала, що їй варто одягнутись так само багато як Сейра.
- Так, нові сукні - це хороша ідея. Їдемо за покупками!»
- Їдемо!"
Вони не знали, де купити нову сукню, тому вона не сказала їм куди їхати, але найманець взяв це на себе. Певно, він добре розумів свою справу й знав де продається.
Магазин одягу лежав недалеко. Невдовзі після того, як ми поїхали з банку, карета виїхала на вулицю з розкішними будинками. Це було місце, про яке не здогадувалося навіть низьке прислів’я палаців.
У неї було багато грошей, але через те що вона все ще була бідною, то без причини розхвилювалась, коли карета зупинилася перед яскравим будинком.
- Ми приїхали."
Найменник відкрив дверцятку карети і простягнув руку, щоб провести її.
Це було схоже на руку похмурого жнця, який веде її до суду.
« Все добре. У мене багато грошей. Не турбуйся. Навіть якщо плаття буде занадто дорогим і у тебе закінчаться гроші, завтра ти зможеш зняти ще.."
Насправді, мати золоті приски не було чимось незвичним для палаців. Золото, також цінне як валюта, і продавалося за дуже високі ціни навіть за маленьку горстку, а ті, хто володів такими золотими копальнями, мали стільки клопотів, що мусили турбуватися про те, куди витратити свої гроші.
Згадавши про це, Місяць взяв найманця за руку і вилізла з карети й встала перед щільно зачиненими дверима будівлі.
Зазвичай, коли приходять клієнти, працівники магазинів виходять на зустріч, низько кланяються і беруть їх верхній одяг, але зараз, здавалося, що вони були в збентежений через зовнішній вигляд Місяця.
Їй довелося постукати, у неї не вистачило сміливості відкрити двері самій.
Коли Місяць набрався сміливості, вона почула несподіваний голос за спиною.
- А? Що це? Потріпана і нудна сукня, не підходящий за сезоном. Десь ми вже це бачили..."
- Боже мій, це не та бідна леді!»
- Ти маєш рацію! Якого біса ти тут робиш? Навіть якщо ти позбудешся всього майна своєї сім'ї, ти не зможеш купити тут сукню. "
- Хіба це не трюк, щоб попросити пана Родріана купити його?"
- Ні! Якщо це так, я ніколи не пробачу тебе!
«... Дуже дякую.
Місяць обернулася, щоб подивитися хто сказав всі ці слова. Це були ті молоді дівчата, які нещодавно приходили до неї додому.
Оскільки вони були тими, хто зруйнував мою самооцінку самі гроші, я подумала, що повинна використовувати всі ці кошти, які у мене мали для того, щоб дати їм відсіч.
Місяць обернулася і сказала працівнику магазину:
- Відкрий двері. Я куплю всі сукні в цьому магазині."
Слова Місяця, змусили його на мить замовкнути.
Замість того щоб відчинити двері, працівник сказав з усмішкою на обличчі: « Так, звичайно...», він тупо втупився на Місяць.
І наступного разу пролунав сміх. Як ніби вони почули найсмішніше у світі анекдот, дівчата за спиною Місяця почали голосно сміятися.
***
https://literna.net/uk/books/628-holovnii-heroi-ya-ne-khochu-i-oho-kr