Розділ 8 - Частина 1
- ...Луни тут немає? "
- Так. Вона вирушила в Пале, хіба ти не чув?" - відповів батько Місяця.
Ферсен не приховував свого розчарування через те, що він почувся, але провів ладонами по обличчю.
Я не думав, що вона поїде в Палі. Напевно це і повинно було статися. Було очевидно, що останнім часом вона мене уникає. Через якесь непорозуміння вона навіть просила не зустрічатися з нею.
Весь цей час я не розумів чому.
- Ти захворіла? У тебе щось болить? "
У цих словах не було сенсу.
Плюс до всього це дивна поведінка Сейри. Минулого разу за словами Місяця вона розсердилася на неї, розплакалась і втекла. Але Сейра говорила навпаки, що в неї просто не було настрою.
Було очевидно, що Місяць був дуже стурбований цією ситуацією.
- Хто, чорт візьми, підкинув цю ідею невинної Місяця?
Спочатку все було не так, але очевидно Місяць сильно змінився. Моя голова розколюється, тому що я хвилююся про Місяць.
- Коли вона повернеться?
- Ну, цього я не знаю. Вона сказала, що напише листа. У будь-якому випадку, вона не взяла багато грошей в дорогу, тому швидше за все вона скоро повернеться. "
-Зрозуміло.
Пале... Там нічого немає, можливо вона поїхала в маєток Вінсента.
Раптом Ферсен заклопотався. Він йшов разом з бароном Пейлсом в їдальню, але зупинився і сказав:
- На жаль, я не зможу з вами сьогодні поснідати. Я згадав про одну невідкладну справу. "
- Да? Шкода, що доведеться снідати самому. "
- Вибачте, приємного вам апетиту. Мені треба йти. "
Коли Ферсен повернувся в Реденцію герцога, то перебудував карету для довгої подорожі і взяв з собою легкий багаж та кілька лицарів. Одним з кінцевих пунктів був маєток Вінсента, куди направилася Місяць.
- Пане Ферсен. Якщо ви зібралися в далеку дорогу, то напевно мені треба сказати пару слів Леді Сейре. "
- О..."
Слова палацу нагадали Ферсену про Сейру.
- Ой, зовсім забув. Що ж мені робити? Написати їй листа? Я збираюся поїхати в маєток Вінсента, так що це займе щонайменше від семи до десяти днів.
"Кромі того, треба буде знайти Місяць, так що це займе більше часу."
Почувши слова Ферсена, Дворець схилив голову і сказав:
- Думаю листи буде достатньо. Я підготую все?»
- Добре. Запиши, будь ласка: « Мені потрібно зустрітися з другом. Я буду в маєток Вінсента якийсь час. О! І напиши, що мені не терпиться купити їй подарунок. Нехай не хвилюється. "
- Добре. Лист доставлю с трояндами. Будь ласка, поверніться цілим і неушкодженим."
- Я постараюся. "
Дворецький низько вклонився і закрив двері карети.
***
Як і було обіцяно, цей чоловік дійсно отримав гарантію Антарса та імперського сертифіката.
Я уважно подивилася на документи, підозрюючи, що вони підроблені, але на щастя, друк на верхній частині документа був ідеально чистий. У своєму становищі я засміялася б навіть у імперській гвардії, не те що в кучку найманців.
Після цього троє найманців, яких він найняв як робітників, почали називати себе капітаном і Місяцем, попрямували змішати Вінсента до Палі.
Коли вони прибули в пункт призначення, перед ними стояла кам'яна гора, склавши руки і озираючись по краях, чоловік запитав:
- Що ви збираєтеся тут робити?
Інші також були спантеличені.
Місяць потиснув плечима, наче якась дурниця, і попросила їх роздувити гірську порідку.
- Я продам те, що під цією горою.»
- Що? Нам це не вистачить сил!"
- Сьогодні тільки початок. Після цього я офіційно найму ще людей, так що сильно не тривожтеся ... Приступите. З киркою в руках. Ви начебто обіцяли допомогти? Такою була домовленість. "
Почувши це, найманці з невпевненими особами почали набити гірську породу.
І незабаром після цього...
***
https://literna.net/uk/books/628-holovnii-heroi-ya-ne-khochu-i-oho-kr