Розділ 6 - Частина 1
Це було хорошим моментом, щоб вийти і купити речі для довгого шляху.
Раннього ранку цей проклятий Ферсен знову приїхав до барона.
З посмішкою на обличчі він сказав:
- О, ти тут?
Після завершення збирання Місяць вирішив попрощатися з батьком, а потім поїхати і орендувати екіпаж.
Місце призначення полягало на Палі, де вона придбала землю з золотом під землею. Вона готова була копати землю руками щоб кинути це золото в обличчя Сейре.
- Мені пора..."
Щоб уникнути зустрічі з Ферсеном, він запропонував їй поїхати зранку не поснідавши. Перед від’їздом барон вручив їй велику суму грошей, яку він заощадив деякий час.
Зітхнувши з полегшенням, Місяць подякувала своєму батькові.
- Дякую, Отче.
- Боюся, цього може бути недостатньо. У всякому разі мене турбує що ти їдеш не в те місце де можна розслабитися ...."
У Палі нічого не було. Не було жителів, не кажучи вже про село, навіть жодного старої домішки.
Там не було місця для відвідин, навіть криниць.
Територія була короткою, деякі мандрівники проїжджали через неї і навіть нічого не помічали.
Але місто поруч, було другим після столиці з Вінсентом. Саме через нього проходила дорога до помести Пале. Так що барон не хвилювався.
Місяць посміхнувся, своєю чарівною посмішкою і спробувала полегшити хвилювання барона.
- Все добре. Ми з екіпажем залишимося в маєток Вінсентом, там хороша охорона, не турбуйся".
- Проте, що мій красивий, милий, добрий і невинний, дитина їде один, навіть без прислуги ...."
- Про що ти говориш? А хто залишиться з тобою?»
У них три особи працювали в найми.
Одна з них - Лора, вірна служниця Місяця. Вона виконувала всі домашні обов’язки.
Другим був Генрі, який наглядав за роботою на території і керував екіпажем, включаючи подорожі барона.
Ну і шеф-повар, Емма, яка також прибирала особняк, коли її руки не були зайняті приготуванням їжі.
Їх неможливо розділяти, бо всі вони були важливі для їхнього майна.
А найняти нових не було грошей.
Барон розумів це і збентежено сказав:
- ... Вибач. Що у тебе такий батько..."
- Не вибачайся, винні предки які нічого не назбирали за стільки поколінь. Хіба хтось може розбагатіти за один день? І не хвилюйся, я буду їхати тільки великою дорогою і лише вдень. Зупинимося в маєток Вінсента, щоб не зустрітися з бандитами. "
З десятком найманців вона б спокійно доїхала до своєї мети. І ніхто б не наважився напасти на неї, якби тільки вони не були божевільними.
- Коли приїдеш, будь ласка прийшли мені лист. Якщо щось трапиться, відразу повертайся.»
- Добре, тату. Коли я повернуся, то привезу тобі подарунок. "
Прощавшись, Місяць поспішив у подорож.
***
Невдовзі карета приїхала на місце аренди екіпажів.
Це місце було досить великим.
Двадцять два великих фургони і десятки найманців, а також доброзичливий персонал.
Це було більше схоже на парад.
Вони були суворо вражені.
« Чи закон, за яким найманці повинні бути суворими? Щось на зразок, якщо у вас щільне тіло і вигляд суворий, то ви приходьте для цієї ролі, або якщо величезна статура, та грізний погляд, і по верху всього цього, тіла все покриті татуюваннями."
« Виглядає чарівне...»
Але не можна було просто так малювати собі татуювання. Більшість з цих найманців були вбивцями. Навіть якщо Місяць не знав наскільки страшний світ, вона розуміла, що кожне татуювання — це вбивство.
Тому вона розпачливо шукала чоловіка, який виглядав не так страхітливе, щоб поговорити з ним без виходу із фургона.
"Цей чоловік..."
« Чи він може бути? »
Єдине, що я могла побачити, це вид зі спини, в його акуратному костюмчику не було зброї. Швидше за все, він був кимось з персоналу, а не найманцем.
Місяць, поспішно вибігши з карети, гукнула чоловіка.
- Вибачте, я хочу дещо запитати....»
***
https://literna.net/uk/books/628-holovnii-heroi-ya-ne-khochu-i-oho-kr