Розділ 2 - Частина 2.
« Я ніколи не бачила її такою.»
Через дві години очікування Ферсен взяв за руку Місяця і почав благати її.
- Луна! Я прошу вибачення за все. Я не знаю, що відбувається, але будь ласка, пробач мене!
Ферсен...?
На той час Місяць вже сумнівався, чи він серйозно робить це або що йому загрожує смерть, якщо не проситиме вибачення.
« Як я можу обійняти свого друга дитинства на очах його дівчини? Ти хочеш, щоб я підписала собі смертний вирок? Замість цього я можу по-іншому поступити".
Місяць сильно вдарив Ферсена по руці і подивилася в обличчя Сейре. Потім поглянула на Ферсена, в якого з’являється враження, що світ розпадається.
Ситуація була напруженою. Повітря можна було ножем різати.
Місяць поспішив вибачитися.
- Дорога Гранада, це велике непорозуміння, але я не збираюся зустрічатися з Ферсеном. Навіть якщо це мій друг дитинства, немає сенсу зустрічатися з хлопцем. Я не хочу, щоб ви мене неправильно зрозуміли".
Я дійсно кажу правду.
Але вираз обличчя Сейри все ще не змінювався. Незабаром Місяць продовжив:
- Я покликала його в особняку, тому що хочу прояснити цю ситуацію. Я сподіваюся, що ви обоє будете щасливі, тому не тривожтеся, наші шляхи розійдуться."
« Насправді це було для того, щоб довести, що я не звабила Ферсена.»
- Подивіться на себе, ви влаштовуєте істерику на рівному місці. Ви обидва гарні. Але якщо ви хочете щось зі мною зробити - робіть. Я ні в чому не винувата.»
Після слів Місяця Сейра зібрала сили і відповіла:
- Насправді тут нема про що говорити, тепер я бачу чутки вралі, хлопець якому я довіряла сам робить це. "
Ферсен злякався і запитав Місяць:
- Місяць, про що ти говориш?
- Я кажу про те, що наші зустрічі всіх вводять в оману. Я тобі вже кілька разів про це говорила. Чому кожного разу, коли я тобі це казала, ти робив вигляд що чуєш про це вперше? Ти що, щоранку виймаєш свій мозок і промиєш його? "
- Дурниці! Ми були друзями протягом багатьох років, і просто хтось неправильно нас зрозумів!?"
- Зрозуміли все крім тебе. Навіть мій батько.», Місяць роздратовано дивиться на Сейру.
Потім Ферсен повернувся до Сейри, на якій все ще не була обличчя.
- Сейра, люба, ти не можеш так помилятися! Ти ж добра і чуйна! Крім того, ти ж знаєш, що ми просто друзі, про що ти говориш!»
« Я думала, що зможу відповісти на це запитання. Адже це повторювалося з тих пір, як вона зрозуміла, що вона сердита в цьому романі.
Зрештою Місяць припинив розмову з Ферсеном і знову змінила погляд на Сейру. Щоб вже поставити точку в їх непорозуміння.
- Неважливо, що він каже, навіть якщо він тисячу разів вибачається. Я не хочу почуватися незручно. Тому я більше ніколи не зустрінуся з Ферсеном у майбутньому. Якщо у мене будуть гроші, я збудую високий паркан і найму лицаря. Щоб вигнати Ферсена, якщо він наблизиться до мене. "
- Лауна!
У певний момент Ферсен намагався взяти місяць за руку і благати її, але вона різко ухилялася від його дотиків.
Ферсен втупився на Місяць з обличчям щеня, який втратив матір. Це було огидне обличчя, яке хотілося вдарити.
- Я все сказала, тому я піду. Я сподіваюся, що ви двоє будете щасливі."
Від Сейри нічого не вийшло, але те, як вона говорила, вселяло в неї віру у те що вона розуміє правду.
Нічого страшного. Бо вона героїня цього роману. Вона завжди була доброю, сильною і співчутливою.
Сподіваюся, моя погана репутація зникне.
Я зайшла додому з спокійною душею і почула пригнічений голос Ферсена, який кричав про те, що все було не так.
Я хвилювалася, що мені доведеться вийти і закричати, аби позбутися його, але на щастя, нервова красуня прийшла мені на зміну. Це була Сейра, вона закричала на Ферсена.
Невдовзі Ферсен пішов, потім звук копит пронісся під вікном, як тайфун, і незабаром карета зникла разом з Сейрою.
Через деякий час я змогла заснути з радісним настрійом, бо здавалося, що та клята смуга провалу нарешті закінчилась.
***
https://literna.net/uk/books/628-holovnii-heroi-ya-ne-khochu-i-oho-kr