Розділ 22. Частина 2
Лу був схвильований і почав пояснювати.
« Ну, саме те, що використовують ці священики, не є божественною силою».
« Що? Але це справді лікує людей".
« Так. Світлі духи спочатку мають власну силу зціляти людей. Священики Лумінаса просто ділилися його силою в обмін на віру в нього."
Я кліпла.
« Це так? Але тоді було б нормально думати, що Лумінас є богом. Просто суть його - це дух. У нього є храми і є священики, які можуть використовувати аналог його божественної сили."
"Можна так сказати?"
Тоді я зрозуміла.
« А? До речі..."
« Що?»
« Якщо це унікальна здатність духу світла, чи можу я використовувати цілющу силу?»
- Я запитала не задумуючись.
Відповідь Лу була дуже несподіваною.
«Звичайно!»
...
Його відповідь була дуже впевненою.
« Справді? До якої міри?»
"Гм, до якого завгодно!"
« Це ж вдається тим священикам он там? І чим вище сила поклику духів, тим більше будуть здібності."
У відповідь Лу я втратила дар мови.
У мене така велика сила в руках?
Я не могла в це повірити.
« Хоча ці люди ледве стали священиками навіть після того, як йшли за Богом і перебудовували свій спосіб мислення протягом усього свого життя. Але в них така ж божественна сила, як у мене?
« Це тому, що майстер високодушна людина.
Лу продовжував пояснювати.
« Те, що потрібно для використання унікальних здібностей духу. Але єдине, що є у священиків - це віра в Лумінса. Лумінас достатньо співчутливий, щоб дати частинку сили тим, хто вірить у нього, але він виділив її тільки тими духами, які можуть найкраще впоратися."
«... ... Ось це так.
Чим довше це продовжувалося, тим більше шокувало.
Хоча священик може викликати лише священиків низької ранги, вважається, що він має достатньо сили лікувати опіки.
Що трапиться, якщо мені вдасться викликати вищих духів, здатність зцілення поступово поліпшиться?
Немає нічого доброго в тому, щоб показувати людям, що у мене стільки сили.
І так само чутки про те, що принцеса Імперії Ельмір - маг-елементаліст, мені будуть не на користь.
"Пустіть це буде прихований козир".
Мама помітила мої коливання і запитала:
"Айша, ти підеш танцювати?"
Я похитала головою і сказала, що просто трохи втомилася.
Протягом другої половини дня було проведено легке чаювання.
Оскільки ранковий розпорядок у храмі був побожним і урочистою подією, я не могла поговорити з моїм братом Ейсісом.
Це тому, що коли люди починали навіть просту світську розмову, хтось завжди робив їм зауваження.
Тепер, коли я була вільна, мені дуже хотілося поговорити з ним.
Через хворобу я не бачила його аж до весняного фестивальу.
Мій брат Ейсіс відсутав занадто багато.
Але після отримання його листи всі хмари над моєю головою розсіялися.
Я знову засміялась. Я почувалася дуже добре.
Я дуже зраділа, коли зустрілася зі своїм братом Ейсісом. Атмосфера Свято Весни зворушила людей.
Однак після того, як чай був на відкритому повітрі в саду Імператорського палацу, настрій повністю змінився.