Глава 17. Частина 1
Я швидко заговорила, як би вибачаючись:
« Ну, це... ..."
« Це книга про старі мови. Мене все ще цікавлять стародавні мови. Я це так, просто подивитися ..."
«... Да ладно?»
Він подивився на мене.
Здавалося, він про щось думає.
Я сковтнула слину.
Незабаром він відкрив рот, ніби закінчив думати.
"Айша".
(Сміх)
Я здригнулася.
Останніми роками від мого брата Ейсіса було багато приховано, і моє сумління стало дуже пораненим.
Якщо він запитає, що я приховую, то що мені потрібно відповідати?
Я з тривогою чекала його наступного слова.
Але те, що він сказав, було зовсім іншою темою.
« Я чув, що в нас був Альманський вчений».
Я широко розплющила очі.
Він ніжно розсміявся.
« Він назвав тебе генієм, вірно? Я завжди це знав, але ти також моя молодша сестра."
Сказавши це, він ніжно погладив мене за волосами.
"Іріс, здається, багато думає про твою кар'єру, але це не означає, що тобі треба надто багато турбуватися тим, як робити в майбутньому."
« Роби що хочеш. Що б ти не робила, ми тебе підтримаємо."
Я витріщилася на Ейсіса.
« Даа...».
« Тоді я маю справи, тому піду».
"Добре".
Це просте діалог мене трохи здивувало.
Він попрощався і пішов геть.
Це відрізнялося від попереднього погляду, коли він завжди намагався побути зі мною трохи довше.
Я просто дивилася йому в спину, як ніби я була одержима.
Брате Ейсіс...
Я взяла книжку і згадала про палац.
"Як це розуміти?"
Як підозріло мій брат Ейсіс торкнувся цієї теми.
Ніби він знає, що я щось приховую.
"Ні, такого не може бути".
У цей момент я відчула, як у мене хвороба в грудях.
Мій брат Ейсіс не міг подумати, що мене відвідують духи або я народилася після смерті.
Це нереальна історія.
«... Я ніколи не зможу йому нічого сказати".
Мені стало трохи самотньо.
Сказати, що я була 4-ою принцесійною імперією Едембелл і я перевтілилася та народилася тут.
Хто повірить у це?
Я похитала головою і вирішила зосередитися на книжках, які взяла з полиці.
Відпустивши і служниця, та супроводжуючих під приводом того, що я хотіла відпочити, я сіла за свій стіл.
Переді мною дві книги.
Одна була "Історія духу" а інша - книга про магічні кола навіть без назви.
Я вивчала етикети і основні предмети, такі як соціологія, арифметика та література, але я могла самостійно встановлювати час.
Отже, сьогодні я навмисно все це пропустила.
Я повільно читаю книгу стародавньою мовою.
« Історія духу».
Коли я прочитала заголовок, який був гарно написаний стародавніми мовами, то зробила глибокий вдих.
Нарешті, таємниця мого реставрації може бути розкрита.
Залежить від того, якою буде моя здатність бачити духів неозброєним оком.
Я почала швидко переглядати книжку.
Книга була нудною, але відповідно до своєї теорії.
Найцікавіша частина цієї праці була про закінчення епохи духів.
"Солдати-духи через ..."
Я не могла прочитати це належним чином, тому що мої знання стародавньої мови були занадто низькі.
Можливо, між духами виникла війна, але це було незрозуміло.
« Надо вивчити древні мови, а потім вже читати».
Коли я зачинила книжку і переглянула на обкладинку, я трохи розчарувалася.
Це тому, що в книзі не було опису людини, яка могла бачити духів з самого народження.
"Тоді що я за істота?"
Я дедалі більше сумнівалася у своїй природі.
Я не знаю, що робити з цією здатністю.
Наступного разу я тільки зітхнув, і мої очі забили.
"Виклик духів».
Акуратно написаний заголовок.