Розділ 15. Частина 2
Коли я запитала, чи поряд зі мною є вірна служниця або супроводжувачка, вони сказали, що не мають поняття.
Я піднялася на пагорб, щоб прочитати книгу, яку вже знали всі жителі Імператорського палацу, включаючи служниць.
Вони не шукають мене, бо знають де я.
« Якщо це не через мене...»
У нас гості в Імператорському палаці?
Коли я виходжу з саду, завжди те саме можна сказати і про мене. Тому дуже ймовірно, що вони виходять вчасно попередити мене про це.
І моє припущення було правильне.
Коли я тільки увійшла в Імператорський палац, служниці посміхнулися і заговорили зі мною.
« Принцеса! Ви тут".
« Що сталося?»
"Імператриця прибула".
Я широко випучила очі.
Мамо?
Було трохи ніяково.
Але я була щаслива, коли несподівано відвідала приймальню і швидко побігла до прийому.
Коли я відчинила двері, то побачила свою маму.
"Мама!"
Я побігла прямо до неї і впала їй в руки.
У мене був аромат лаванди, який заспокоював моє серце.
Моя мама ніжно усміхнулася і похлопала мене по спині.
« Ти тут, Айша".
« Мамо. Ти здорова?»
Я привіталася дуже дорослий.
Якщо хтось почує це, вони можуть сказати, що я давно не бачила мою матір.
Насправді я не бачила її лише три дні.
Але у мене є свої причини.
Моя мати, яку я раніше бачила щодня, перестала з'являтися через обов"язки імператриці. Я відчувала, що робота забирала її.
Моя мама ніжно погладила мене по волоссі.
« Я чула від слуг, що ти читала книгу в саду»
« Так, читати книжки завжди весело», - сказала я з яскравою посмішкою. Потім мама розсміялася, ніби вона пишалася мною.
Моя мама була зайнята підготовкою до « Дні весни », одного з головних подій Імператорського палацу в ці дні.
В Ельмірській Імперії є лише одна велика подія за сезон, і вони такі:
Весняний фестиваль, літній фестиваль, осінні полювання та зимове новорічне свято.
У кожного буде приблизно тиждень, і проводяться різні фестивалі, щоб подякувати богу.
Оскільки це найбільший період року, Імператорський палац готує їх з великим розмахом.
Імператриця завжди буде зайнятою підготовкою.
Це було неминуче.
« Як наближається підготовка до весняного фестивальу?»
Я витріщилася на обличчя матері. Усмішка не могла приховати від мене її втому.
« Це завжди одне й те саме. Власне в цьому і проблема. Людям нудно, тому що свята завжди подібні.
Якщо подумати, то минуло дев’ять років відтоді, як моя мама проводила Святу Весну.
« Я хочу щось нове відкрити, але мені потрібні ідеї».
Коли я побачив, що моя мати занепокоєна мною, то не міг стриматися.
« Я можу чимось допомогти?»
Але оскільки я не знайома з Весняним фестивальом, я поняття не маю, як мені допомогти.
"Айша..."
Моя мати втратила дар мови, ніби хотіла сказати щось важливе.
"Ти пам'ятаєш стипендіата Альміна, який приїздив на дні?"
Я кліпла.
Чому вона нагадала мені його ім'я?
"Так".
Я спокійно сіла на своє місце і слухала маму.
Науковець Альмін сказав, що він був старшим професором Академії Імперії Ельміра.
Причина, чому він прийшов до мене - виміряти мої здібності до навчання.
Оскільки я вже з дитинства звикла чути, що я така розумна, я навмисно допускала помилки в тесті, щоб вийшов лише посередній результат.
Але що не так?
Я схилила голову.
Нарешті служниця принесла піднос з чаєм.
Я зробила ковток чаю з приємним запахом м’яти.
"Результанти прийшли, Айша".
Але, почувши слова мами, я мало не виплюнула чай.
Слова матері були зовсім протилежні тому, що я думала.
« Як ми й говорили, ти дуже, надзвичайно хороша».
Очі її мерехтіли.
« Так. Сказати, що ти геній, було б применшуванням."
« Що?»
Я була дуже збентежена.